Ухвала суду № 21968993, 16.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року справа №2а/0570/17330/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Чебанова О.О.

суддів: Юрченко В.П., Бишова М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вугледобувного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Карбон» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 р. у справі № 2а/0570/17330/2011 за позовом Вугледобувного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Карбон» до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Вугледобувне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Карбон» звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області, в якому просило скасувати рішення, винесені начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарськ Фоменко М.В., відносно ВП ТОВ «Фірма «Карбон» про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у задоволенні позову Вугледобувного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Карбон» до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про скасування рішень відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Вугледобувне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Карбон» звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначило, що судом порушені вимоги матеріального та процессуального права. Відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Карбон"', є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 17.07.1991 року, включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за № 19381513, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі та є платником єдиного внеску.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464 (далі по тексту Закон № 2464), визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавстві чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

З дня набрання чинності Законом № 2464 платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики тощо.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, в тому числі обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, відповідно до статті 1 Закону № 2464 вважається недоїмкою ї стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. З ст. 25 Закону № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

В звязку з порушенням позивача строків сплати єдиного внеску Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі, були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

№ 583 від 08.09.2011 р., яким застосовано штраф у розмірі 90.91 гри. та нарахована пеня в розмірі 36,39 грн.;

№ 584 від 08.09.2011 р., яким застосовано штраф у розмірі 84,57 грн. та яким нарахована пеня в розмірі 31.29 грн.;

№ 585 від 08.09.2011 р., яким застосовано штраф у розмірі 34,70 грн. та яким нарахована пеня в розмірі 12,84 грн.;

№ 586 від 08.09.2011 р., яким застосовано штраф у розмірі 118,11 грн. та яким нарахована пеня в розмірі 23,27 грн.;

№ 587 від 08.09.2011 р., яким застосовано штраф у розмірі 685,15 грн. та яким нарахована пеня в розмірі 260,93 грн.;

№ 588 від 08.09.2011 р., яким застосовано штраф у розмірі 0,37 грн. та яким нарахована пеня в розмірі 0,01 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.06.2006 р. було порушено справу № 5/1196 про банкрутство Вугледобувного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Карбон" та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.12.2010 р. по справі №5/1196 продовжений строк процедури санації боржника - Вугледобувного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Карбон" - до 22 червня 2012 року.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343 від 14 травня 1992 року (надалі по тексту Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 2343 нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стосовно зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування настав у позивача після 26 червня 2006 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Таким чином, застосування відповідачем штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за зобов'язаннями, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає практиці Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії (постанова Верховного Суду України по справі №21-113а11 від 25 червня 2011 року).

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, а

також про те, що відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону та колегія суду приходить до висновку, що її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вугледобувного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Карбон» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 р. у справі № 2а/0570/17330/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 р. у справі № 2а/0570/17330/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Колегія суддів О.О. Чебанов

В.П. Юрченко

М.В. Бишов