Ухвала суду № 21967498, 23.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року справа №2а-7798/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання: Марценовському А.К

за участю представників:

від позивача:Масалов Є.В.

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а-7798/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Барс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000772310 від 19.08.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а-7798/11/1270 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Барс» задоволений (а.с.113, 114-117).

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську №000772310 від 19.08.2011 року. Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с.119-124). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, відсутністю господарських відносин між контрагентом позивача, на підставі яких сформований податковий кредит внаслідок їх нікчемності, відсутністю правових підстав, з огляду на первині документи, для формування податкового кредиту з ПДВ.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи, що дає суду право, з урахуванням приписів ч.6 ст.128, ч.4 ст.196 КАС України, провести судовий розгляд справи у його відсутність, проти чого не заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки "БАРС" (надалі позивач) зареєстроване 18.06.2003 за №13821200000000505, взято на податковий облік в Ленінській МДПІ ) Луганську 25.06.2003 за №841-01 та зареєстровано платником ПДВ відповідно до виданого свідоцтва №100285916 від 10.06.2010 (а.с. 11-12).

ТОВ "Торговий дом "СТ-Технологія" зареєстроване в якості юридичної особи 27.01.2010, відповідно до наданої відповідачем довідки №136 від 28.01.2010 (а.с. 79). ТОВ "СТ-Технологія" взято на податковий облік в Ленінській МДПІ 28.01.2010 за №101 - керівник підприємства Скорикова Т.П. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб відносно ТОВ "СТ-Технологія" було проведено наступні реєстраційні дії: 17.11.2010 підтвердження відомостей про юридичну особу, 27.01.2011 - внесення інформацій щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою, 24.02.2011 - підтвердження відомостей про юридичну особу, останній запис від 09.08.2011 року - внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу. Відповідачем прийняте рішення №47 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "СТ-Технологія" з якого вбачається, що дане товариство було платником ПДВ з 15.02.2010 по дату анулювання реєстрації 31.01.2011 (а.с. 66).

Ленінською МДПІ у м. Луганську відповідно до наказу №1095 від 09.06.2011 року, проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "БАРС", код за ЄДРПОУ 36073911 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ТД "СТ-Технологія". код за ЄДРПОУ 36901754 за період з 01.08.10 по 31.08.10. За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.06.11 №415/23/36073911 (а.с. 10-17).

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено:

1. п.п.7.4.1. п.7.4.5. 7.4., п.п. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2010 р. у сумі 27962,90грн.,

2. п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.03р. №436-1У; п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" «змінами та доповненнями), згідно до частини 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди ТОВ "СБ "БАРС" з ТОВ "ТД "СТ-Технологія" є нікчемними.

В акті перевірки відповідачем зазначені обставини на підтвердження висновків про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2010 року.

Так, під час перевірки встановлено, що за період з 01.08.2010 по 31.08.2010 позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ТД "СТ-Технологія". За період з 01.08.2010 по 31.08.2010 ТОВ "СБ БАРС" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість ;. сумі 157827 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.09 по 31.03.09 рік встановлено його завищення на суму 27962,9 грн.

За період з 01.08.10 по 31.08.10 рік основним контрагентом-постачальником ТОВ "ТД" СТ-Технологія" був ТОВ "Е-Восток Україна".

Згідно отриманої інформації Ленінською МДШ у м. Луганську 05.11.10 року (вих.№20692//23-706) від ДПА в Луганській області, про призначення ПМ ДПА у м. Києві почергової експертизи вилучених реєстраційних та звітних документів ТОВ «Е-Восток Україна». В результаті проведення експертизи складено висновок експерта від 07.10.10 року №259. яким встановлено, що підписи на наданих до експертизи реєстраційних документах та договорах про визнання електронних підписів ТОВ "Е-Восток Україна" виконані не «генеральним директором» гр. ОСОБА_4, а іншою особою.

Також було отримано відповідь з Державної прикордонної служби України на запит щодо перетину державного кордону України засновника - нерезидента ТОВ "Е-Восток Україна". Згідно даної відповіді, колишній керівник та співзасновник ТОВ "Е-Восток Україна» гр. ОСОБА_5 не виїжджав на територію України з вересня 2006 року. Даний факт свідчить про неможливість легітимного призначення зборів засновників ТОВ "Е-Восток Україна".

ДПІ у Печерському районі м. Києва 08.12.2010 року за №33565/23-1010 направлено до Ленінської МДПІ у м.Луганську акт невиїзної документальної перевірки ТОВ "Е-Восток Україна" від 13.10.2010 р. №820/23-10/34478763 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.08 по 01.09.10 р., в ході якої встановлено, що ТОВ "Е-ВОСТОК УКРАЇНА" зареєстровано за адресою масової реєстрації: м. Київ. вул. Грушевського, 28/2, кв. 43, за адресою не знаходяться. Звітність до ДПІ не надає. Тривають оперативно розшукові заходи встановлення засновників та посадових осіб на причетність до фінансового-господарської діяльності підприємства. На підставі акту №173/1/15-7 від 05.05.2010 р.та відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Е-ВОСТОК УКРАЇНА" анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37730329 від 24.07.2006р., і.п.н. 344787626551.

За результатом перевірки ТОВ "Е - Восток Україна" встановлено порушення:

- ч 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Е - Восток Україна" (код ЄДРПОУ 34478763) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008 року по 01.09. 2010 року, які підпадають під визначення ст. З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008 року по 01.09. 2010 року, які підпадають під визначення ст. З Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Також Ленінською МДПІ складено акти від 31.12.2010 №937/23/36901754 за період з 01.08.2010 по 31.08.2010 про результати перевірки ТОВ "ТД "СТ-Технологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Е-Восток Україна" та від 04.05.2011 №257/23/36901754 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "ТД "СТ-Технологія", код за ЄДРПОУ 36901754 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість.

За результатами перевірки встановлено, що ТОВ "ТД "СТ-Технологія" за період з 01.08.10 по 31.08.10 р. задекларовано до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 6065366,0 грн., в тому числі 3312886,5 грн. від контрагента-постачальника ТОВ "Е-Восток Україна".

З огляду на вказане, податковий орган в акті перевірки ТОВ "БАРС" зазначає, що у ТОВ "Е-Восток Україна" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань. У періоді з 01.08.2010 по 31.12.2010 р. ТОВ "ТД" СТ-Технологія" не мало змоги придбати у ТОВ "Е-Восток Україна" товари та послуги, а також в подальшому реалізовувати їх третім особам.

З огляду на вищевикладене ТОВ "БАРС" вчинено правочин з придбання форми та послуг у серпні 2010 на суму ПДВ 27962,90 грн., що не спричинили реального настання правових наслідків та відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України є нікчемним.

За результатами перевірки Ленінською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000772310 від 19.08.2011 на суму 34953,63 грн., з них 27962,90 грн. за основним платежем та 6990,73 грн. - штрафні санкції (а.с. 26). В основу порушень податкового законодавства покладені норми визначені в акті перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2010 року між ТОВ "Торгівельний дом "СТ-Технологія» (Виконавець), в особі директора Скорикової Т.П., що діє на підставі Статуту, та ТОВ "СБ "Барс" (Замовник), в особі директора Щербини В.О., що діє на підставі Статуту укладено договір № 010924. Згідно договору "Виконавець" зобов'язується провести теоретичну та фізичну підготовку охоронців на умовах даного договору, а Замовник зобов'язується сплатити послуги (а.с. 30).

На виконання зазначеного договору, позивачем отримано від ТОВ "СТ-Технологія" податкові накладні: №310815 від 31.08.2010 (фізична підготовка охоронців) на суму 56592,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9432 грн. (а.с. 28), №310816 від 31.08.2010 (теоретична підготовка охоронців) на суму 28656,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4776 грн. (а.с. 29). Крім того, сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2010 за серпень 2010 року, як це передбачено пунктами 1.3 та 2.2 договору від 01.08.2010 №010924 (а.с. 31, 32) - вартість наданих послуг, зазначена в актах здачі-прийняття відповідає вартості, визначеній в податкових деклараціях.

Відповідно до банківських виписок, оплата за отримані послуги проведена позивачем 09.09.2010 в сумах відповідно до зазначених вище актів здачі-прийняття та податкових накладних (а.с. 65).

Крім того, 03.08.2010 позивачем придбано у ТОВ "СТ-Технологія" за видатковою накладною №030813 товарно-матеріальні цінності, а саме предмети одягу (комплект спецформи, куртка, футболка, берет тощо) та фірмову символіку (нашивки) на загальну суму 82529,40 грн., в. т.ч. ПДВ - 13754,90 грн. (а.с. 33). На дану продукцію продавцем ТОВ "СТ-Технологія" виписано податкову накладну №030813 від 03.08.2010 (а.с. 27). Зазначена в накладних сума покупки була сплачена позивачем, що підтверджується випискою банку від 06.09.2010 на суму 64188,60 грн. та від 09.09.2010 на суму 18340,80 грн., а разом 82529,40 грн. (а.с. 64-65). Частина зазначених ТМЦ була списана ТОВ "БАРС" у зв'язку з виробничою необхідністю за актом №СБ-00008 від 31.08.2010 (а.с. 34).

Зазначені вище первинні документи досліджувалися і податковим органом під час проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки (а.с. 12-13).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем додатково надано рахунок-фактуру від 03.08.2010 б/н, відповідно до якого здійснювалася реалізація товарів за видатковою накладною від 03.08.2010 №030813 (а.с. 59), витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ де зареєстрована за порядковим номером 898134 від 03.08.2010 довіреність на отримання Щербиною В.А. товарів від СТ-Технологія. посилання на яку містяться в тексті видаткової накладної від 03.08.2010 (а.с. 60), наказ директора ТОВ "БАРС" від 04.08.2010 про оприбуткування МБП в серпні 2010 року (а.с. 61).

Крім того, як встановлено за матеріалами справи, в серпні 2010 року позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з Т0В "СТ-Технологія" на загальну суму 27962, 90 грн. за рахунок ПДВ у складі ціни отриманих від ТОВ "СТ-Технологія" товарно-матеріальних цінностей (спецформи та інших предметів одягу для охоронців) та послуг з теоретичної та фізичної підготовки охоронців, що підтверджується накладними та податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "СТ-Технологія" на час здійснення операцій з продажу товарів та послуг було зареєстровано платником ПДВ (а.с. 66). Надані податкові накладні оформлені належним чином та відповідають вимогам законодавства. Будь-яких доводів стосовно неналежного оформлення податкових накладних не наведено податковим органом ні в акті перевірки, ні під час судового розгляд) справи.

Єдиною підставою для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ є висновок податкового органу про нікчемність правочину між ІОВ "СТ-Технологія" та позивачем.

Тобто, висновок про нікчемність правочинів між ТОВ "СБ БАРС" та ТОВ "СТ-Технологія" ґрунтується виключно на обставинах порушення податкового законодавства контрагентом контрагента позивача ТОВ "Е-Восток Україна", яке взагалі не мало правовідносин з позивачем у справі в перевіряємий період.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відповідача щодо прийняття оскаржуваного податного повідомлення рішення від 19.08.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що основною умовою формування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є придбання платником податків товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. За правилами підпункту 7.2.3 пункту 7.2 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань.

Здійснюючи господарську діяльність платник податку, як субєкт господарювання реалізує властиву йому господарську компетенцію за приписами статті 2, 4 Господарського кодексу України.

Істотні та додаткові умови угоди в межах якої реалізується господарська компетенція повинні відповідати вимогам цивільного та господарського законодавства. За будь-яких умов господарські операції мають бути реальними.

Для цілей оподаткування, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, не може бути включений до складу податкового кредиту суми, які сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів, послуг, які не підтверджені податковими накладними. При чому, п.п.7.5.1. п.7.5. цього Закону №168, який кореспондує з вимогами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 та діяв на час спірних правовідносин, визначено, що виникнення права на податковий кредит, в залежності від настання першої або другої з подій, поставлено в залежність від реального отримання наданих товарів (послуг), за які проводиться оплата або видача податкової накладної.

У межах спірних відносин податкові накладні засвідчують факт придбання платником податку товарів (спецобгляду для працівників), послуг (у вигляді надання теоретичної та практичної підготовки), податковий кредит сформований по факту отримання податкових накладних.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 3 Закону №996 зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність в матеріалах справи, податкових накладних, які внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання передачі робіт (послуг), розрахунки - фактури, проведення оплати за придбаний товар та наданні послуги, в тому числі, договору на надання відповідних послуг (фізичної та теоретичної підготовки) працівників позивача, оприбуткування придбаного товару спецодягу, видача такого товару (спецодягу) працівникам підприємства охоронцям, відповідно до картки обліку, у своєї сукупності доводять не тільки правомірність формування податкового кредиту, але ж і реальність господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ ТД СТ-Технологія»» в частині придбання товарно-матеріальних цінностей та надання відповідних послуг.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог статті 203 Цивільного кодексу України. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на встановлені актом перевірки Державної податкової інспекції в у Печерському районі м.Києва по підприємству ТОВ «Е-Восток Україна», як неблагонадійного платника податків, та як такого, що мало відносини з ТОВ «ТД СТ-Технологія», нікчемності правочинів. Колегія суддів звертає увагу, що наявність ознак (на думку податкового органу) нікчемності правочину з контрагентом позивача із-за наявних сумнівних господарських відносин між іншими учасниками таких відносин у 2-3 ланцюгу, ще не є доведеним фактом такої нікчемності укладеного договору між позивачем та його контрагентом.

Посилання відповідача на те, що відсутність в контрагента позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем, за договором у ТОВ ТД СТ-Технологія», та оплату позивачем за товар, послуги, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, 02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом «ТОВ «ТД «СТ-Технологія», через наявність нікчемності правочинів між останнім субєктом господарювання та його контрагентами в послідуючому ланцюгу господарських відносин. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площену, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання по суті.

Доводи позивача-апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, та прийняв постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а-7798/11/1270 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 23 січня 2012 року. Ухвала у повному обсязі складена 27 січня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар