Постанова № 21966504, 14.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5021/2513/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Бабакова Л.М. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 12.03.2012 р. (оригінал у справі),

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 713 С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.11 року у справі № 5021/2513/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро", с. Горбове, Куликівський район, Чернігівська область,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 22.840,90 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Егрес Агро», звернувся до господарського суду Сумської області із позовною заявою (а.с. 3-5), в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 22.613,78 грн. боргу за поставлений, але неоплачений, товар, а також 189,95 грн. інфляційних збитків, 3% річних в розмірі 37,17 грн. Судові витрати по справі позивач просив покласти на ФО-П ОСОБА_2

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2011 р. у справі № 5021/2513/2011 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22.613,78 грн. заборгованості, 37,17 грн. 3% річних, 234,04 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, 226,51 грн. державного мита. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 121-123).

Відповідач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому, скаржник вважає оскаржуване судове рішення прийнятим з неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2012 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 13 березня 2012 року.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні заперечує проти апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2011 року без змін, як законне та прийняте при вірному застосуванні норм чинного законодавства, при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, 12 березня 2012 року від ФО-П ОСОБА_2 було отримано клопотання про відкладення судового засідання (за вх. № 2154 та № 2165), в якому відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у звязку із його перебуванням у відрядженні до м. Львова в період з 12.03.2012 р. по 15.03.2012 р.

Проте належних доказів на підтвердження факту відрядження відповідачем надано не було.

Присутній представник позивача проти заявленого клопотання заперечує та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд враховує, що оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

В звязку з тим, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників судом обовязковою визнано не було, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами та відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем (ТОВ «Егрес-Агро») було здійснено поставку сільськогосподарської продукції відповідачеві на загальну суму 389.513,78 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 246 від 17.10.2008 р. на суму 19.448,00 грн.,

№ 247 від 17.10.2008 р. на суму 24.672,00 грн.,

№ 248 від 17.10.2008 р. на суму 23.960,00 грн.,

№ 182 від 22.10.2008 р. на суму 19.064,00 грн.,

№ 183 від 22.10.2008 р. на суму 17.688,00 грн.,

№ 184 від 23.10.2008 р. на суму 19.752,10 грн.,

№ 185 від 23.10.2008 р. на суму 17.440,08 грн.,

№ 186 від 23.10.2008 р. на суму 21.264,00 грн.,

№ 186 від 23.10.2008 р. на суму 18.456,10 грн.,

№ 188 від 24.10.2008 р. на суму 19.176,10 грн.,

№ 189 від 24.10.2008 р. на суму 17.952,08 грн.,

№ 190 від 28.10.2008 р. на суму 19.328,10 грн.,

№ 192 від 29.10.2008 р. на суму 16.440,80 грн.,

№ 193 від 29.10.2008 р. на суму 18.240,10 грн.,

№ 194 від 29.10.2008 р. на суму 18.984,10 грн.,

№ 203 від 06.11.2008 р. на суму 17.360,00 грн.,

№ 206 від 07.11.2008 р. на суму 18.080,00 грн.,

№ 207 від 07.11.2008 р. на суму 18.640,00 грн.,

№ 214 від 13.11.2008 р. на суму 22.864,12 грн.,

№ 215 від 14.11.2008 р. на суму 20.704,10 грн. (а.с. 10-29).

В рахунок сплати за зазначений товар відповідач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Егрес-Агро»суму коштів у розмірі 366.900,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (а.с. 30-37):

- від 17.10.2008 р. на суму 40.000,00 грн.,

- від 21.10.2008 р. на суму 50.000,00 грн.,

- від 21.10.2008 р. на суму 60.000,00 грн.,

- від 23.10.2008 р. на суму 120.000,00 грн.,

- від 20.11.2008 р. на суму 50.000,00 грн.,

- від 31.03.2009 р. на суму 10.000,00 грн.,

- від 31.03.2009 р. на суму 25.000 грн.,

- від 01.04.2009 р. на суму 11.900,00 грн.

У звязку із виникненням заборгованості, 02 вересня 2011 року ТОВ «Егрес-Агро»звернувся до ФО-П ОСОБА_3 із вимогою щодо сплати заборгованості за вих. № 674 (а.с. 38-39), в якій просив перерахувати суму коштів за поставлений товар в розмірі 22.613,78 грн.

Дана вимога була отримана відповідачем особисто, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 10.09.2011 р. (а.с. 40), проте відповіді відповідачем на вказану вимогу надано не було, розрахунків здійснено також не було.

Отже, відповідач не виконав належним чином свої зобовязання, не сплатив вартість поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 22.613,78 грн., яка до цього часу не сплачена.

Господарський суд Сумської області, задовольняючи частково позов ТОВ «Егрес-Агро», виходив з того, що товар був поставлений позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та 3% річних є обґрунтованими, а відповідальність сторін за несвоєчасне виконання зобовязань сторонами не визначена.

З такими твердженнями місцевого господарського суду погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що частина 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобовязання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобовязаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник на вимогу кредитора зобовязаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені відсотки не є неустойкою або іншим видом санкцій. Вони є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами.

Отже, нарахування 3% річних та інфляційних за порушення грошового зобовязання не є штрафними або іншими санкціями, а по своїй природі за змістом ст. 625 ЦК України є збільшенням основного боргу на суму нарахувань.

Як вбачається з матеріалів справи, товар позивачем відповідачеві був поставлений на підставі видаткових накладних, в яких строк оплати товару не визначено. Докази існування домовленості сторін щодо оплати товару за накладними у день поставки в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02 вересня 2011 року позивачем була предявлена відповідачу вимога про сплату заборгованості, яка була отримана останнім 10 вересня 2011 року.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів належного виконання зобовязань щодо оплати отриманого від позивача товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, господарський суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22.613,78 грн. заборгованості за поставлений товар та 37,17 грн. 3% річних.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Матеріали справи свідчать, що позивачем, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого товару, на підставі ст. 231 Господарського кодексу України була нарахована пеня в сумі 189,95 грн.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості вимоги позивача в зазначеній частині, оскільки поставка товару по видаткових накладних була позадоговірною.

Крім того, посилання скаржника на те, що ним були підписані лише видаткові накладні № 247, № 248 та № 274 від 14.10.2008 р., а інших доказів в обґрунтування існування боргу позивачем не надано, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, повинні мати такі обовязкові реквізити, як назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. N99 (надалі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п.12 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

З наведених норм вбачається, що товар передається уповноваженим особам покупців, які мають належним чином оформлену довіреність на отримання товару, яка є документом суворої звітності.

З копій видаткових накладних вбачається, що в рядках "Прийняв" є підписи представників, в рядках «Через кого»- прізвища та ініціали представників, а також є печатки продавця товару - ТОВ "Егрес - Агро".

Також, колегія суддів звертає увагу, що прізвища представників, які прийняли товар, містяться в акті наданих автотранспортних послуг № 26 від 20.11.2008 р. (а.с. 72-74).

Водночас, незважаючи на вимогу позивача про погашення заборгованості за отриманий відповідачем товар, останній не надсилав заперечення ані проти суми заборгованості, ані проти існування боргу.

Крім того, після отримання від позивача вимоги відповідач не провів службове розслідування за фактом неотримання ним товару, вказаного в неоплачених ним видаткових накладних та непідписання ним останніх. Не надано відповідачем і доказів повідомлення правоохоронних органів чи позивача про зазначені вище підстави.

Також, відповідачем не доведено, що вказані в видаткових накладних товарно-матеріальні цінності не були отримані та не оприбутковувалися ним у бухгалтерському чи податковому обліку, тощо.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність доказів існування боргу перед позивачем та вважає, що факт здійснення позивачем правочину з поставки відповідачу товару та факт здійснення відповідачем правочину з прийняття цього товару від позивача, на загальну суму 389.513,78 грн. підтверджується видатковими накладними.

Стосовно посилання заявника апеляційної скарги на те, що за якістю жито, поставлене позивачем, не відповідало нормам через підвищені показники вологості та засміченості; послуги елеватора склали 9.129,46 грн.; товар поставлявся транспортом відповідача, зокрема останнім були замовлені транспорті послуги, вартість яких склала 25.340,80 грн., а отже заборгованості у нього перед ТОВ «Егрес - Агро» не існує, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Будь - яких доказів на підтвердження факту існування в зв'язку з понесеними відповідачем витратами домовленості між сторонами щодо зменшення вартості товару на суму, яка є предметом спору, відповідач не подав, як і доказів пред'явлення до позивача будь-яких претензій щодо якості та кількості поставленого жита.

Таким чином, твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, письмових доказів на підтвердження своєї позиції по справі ним не надано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у звязку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному зясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а отже відсутні правові підстави для його скасування.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду за позовною заявою майнового характеру ставка судового збору становить 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли до набрання Законом чинності чи після цього подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 705,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.12.2011 р. № 352 та від 31.01.2012 р. № 366.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2% ціни позову (453,02 грн.), але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (64380,00 грн.).

Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, відповідач мав сплатити 804,75 грн. судового збору.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2012 р. відповідача було зобовязано доплатити 99,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В звязку з тим, що апелянт не виконав вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2012 р., зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22 грудня 2011 р. у справі № 5021/2513/2011 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 41600, ідент. номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському р-ні м. Харкова Харківської обл., код отримувача 37999654, Банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, Рахунок отримувача 31216206782003, код бюджетної класифікації 22030001) 99,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови складений та підписаний 14.03.2012 року.