Постанова № 21966491, 12.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2012 р. Справа № 5023/9103/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

першого відповідача - Мар'єнков О.М.

другого відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 141 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.11 р. у справі № 5023/9103/11

за позовом ФОП ОСОБА_3

до 1. ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" в особі Харківської філії

2. ВАТ " Ізюмське автотранспортне підприємство 16307"

про стягнення 4 420,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Харківської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" (перший відповідач) суми у розмірі 3 910,00 грн. та стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмське АТП 16307" (другий відповідач) суми 510 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2011 р. по справі № 5023/9103/11 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Харківської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 суму в розмірі 3 910, 00 грн., державне мито у розмірі 59,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмське АТП 16307" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 суму в розмірі 510,00 грн., державне мито у розмірі 59,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Перший відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції безпідставно покладено в основу рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.04.2009 р., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23.06.2009 р., та застосовано ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки дана стаття не може бути застосована для вирішення спору, оскільки регулює інший від правовідносин.

Перший відповідач зазначив, що суд першої інстанції для повного та всебічного розгляду справи повинен був витребувати від позивача документи на підтвердження балансової вартості пошкодженого майна, документи оціночної вартості пошкодженого майна до ДТП, та вартості майна після ДТП.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано обґрунтовано посилався на рішення судів: Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.04.2009р. та Апеляційного суду Харківської області,якими встановлені фактичні обставини справи, які залишені без змін, рішення скасоване лише на тій підставі, що при зверненні до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області недотримані правила підвідомчості.

Другий відповідач у призначене судове засідання вдруге не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 31.12.2008р. відбулося ДТП, за участю автобуса марки: ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ВАТ “Ізюмське АТП 16307”, під керуванням гр. ОСОБА_4, в результаті ДТП пошкоджена і стала непридатною до подальшого використання рекламно-інформаційна щитова конструкція, яка належала позивачеві, та була встановлена вздовж автодороги Харків-Довжанський, відповідно до дозволу на її розміщення затвердженого рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 1053 від 12.11.2003р.

Працівниками ДАЇ відносно водія ОСОБА_4 складений протокол про адміністративне правопорушення сер. АГ №117274 від 31.12.2008р. і, згідно постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №3-105/2009р. від 28.01.2009р., він був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП “Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна” і притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн.

На момент скоєння ДТП гр. ОСОБА_4 працював водієм у другого відповідача.

Отже, відповідальність за шкоду, завдану позивачеві джерелом підвищеної небезпеки-автобусом марки: “ПАЗ 672”, н/з НОМЕР_1, несе другий відповідач.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у позивача, виникло право вимоги до другого відповідача по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок наїзду автобуса марки: ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4 на щитову конструкцію.

Відповідно до договору № 091601/н від 16.01.2009р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 про виготовлення щитової конструкції розміром 3м*2м вартість виготовлення конструкції становить 5186, 00 грн. та “24” березня 2009 р. виготовлена конструкція прийнята позивачем за актом виконаних робіт № 092403 від 24.03.2009р, а вартість виготовлення нової конструкції в розмірі 5186, 00 грн. сплачена позивачем 24.03.2009р.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, використання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність другого відповідача на момент ДТП була застрахована в ВАТ “УСК “Дженералі Гарант” за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/4192373 від 05.02.2008р. (договір укладено Харківською філією ВАТ “УСК “Дженералі Гарант”). Назву страхової компанії ВАТ “УСК “Дженералі Гарант” змінено на ПАТ “УСК “ГАРАНТ-АВТО” в зв'язку з рішенням акціонерів страхової компанії.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та /або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, як вказано у ст. 5 Закону. Скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої спричинена шкода, є страховим випадком, за ст. 6 даного Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 копійок) встановлений ст. 9 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Згідно зі ст. 12 цього ж Закону встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності та становить 510 грн. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Розрахунок суми позову цілком відповідає обов'язку страхової компанії (першого відповідача) відшкодувати потерпілому (позивачу) оцінену шкоду відповідно до приписів ч. 12.1. ст. 12, ч. 22.1. ст. 22, ч. 37.5. ст. 37 та ст. 31 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон).

Згідно ч. 12.1. ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Також ч. 37.5. ст. 37 Закону, передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

У відповідності з ч. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на виконання умов Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/4192373, перший відповідач повинен сплатити страхове відшкодування в розмірі 4 420,00 - 510,00 = 3 910,00грн., а другий відповідач франшизу в розмірі 510,00грн., та правомірно задовольнив позов.

Посилання першого відповідача на недоведеність факту пошкодження майна та розміру шкоди безпідставне та спростовується матеріалами справи, зокрема постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.01.2009р., актом виконаних робіт, квитанцією про сплату, клопотанням від 23.02.2009р. другого відповідача, в якому він визнає факт наїзду на рекламно - інформаційну щитову конструкцію тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що першим відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви першого відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 1172, 1166,1187 ЦК України, ст. 9, 12, 22, 31 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” , ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 р. по справі № 5023/9103/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 12.03.2012 р.