Постанова № 21958672, 21.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/71/2012

17 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Партнер Україна»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2012р. до суду звернулося приватне підприємство «Партнер Україна»з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011р. №0004852301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 220841 грн., в тому числі за основним платежем 220840 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., та № 0004842301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 256956 грн. за основним платежем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Лєосенс»та ТОВ «Техпромсервіс-2010», в ході якої встановлено неможливість реального здійснення ТОВ «Техпромсервіс-2010»господарських операцій по перевезенню вантажів та фасуванню мінеральних добрив за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничих складських приміщень та іншого майна, які необхідні для здійснення господарських операцій. Внаслідок відображення у податковому обліку вказаних господарських операцій позивач порушив ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України та занизив податок на прибуток за другий квартал 2011р. на суму 256956 грн., а також п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України та занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011р. на суму 220840 грн. За результатами перевірки ДПІ в м. Черкаси прийняла податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011р. №0004852301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 220841 грн., в тому числі за основним платежем 220840 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., та № 0004842301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 256956 грн. за основним платежем.

Позивач вважає висновки перевірки необгрунтованими і посилається на ті обставини, що оптовий продаж мінеральних добрив сільськогосподарським споживачам є основним напрямком діяльності позивача, фактичні обсяги закупівлі мінеральних добрив насипом підтверджуються залізничними накладними, а продажу у фасованому вигляді квитанціями про їх відправлення; надання ТОВ «Техпромсервіс-2010»послуг з перевезення вантажів та фасування міндобрив здійснювалось відповідно до укладених договорів, виставлених рахунків на оплату та підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та податковими накладними. За вказаних обставин порушення вимог Податкового кодексу України відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, позов просив задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, та послався на ті обставини, що надані до перевірки акти виконаних робіт з надання послуг з перевезення та з надання послуг з фасування мінеральних добрив не містять обовязкових реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України не підтверджують витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування. У товарно-транспортних накладних від 03.05.2011р. та від 04.05.2011р. підписи вантажоодержувача про отримання вантажу та відтиски печаток відсутні, тому послуги з перевезення вантажів не підтверджені. Зазначена у податкових накладних №123 від 03.05.2011р. та №124 від 04.05.2011р. номенклатура послуг «транспортно-експедиційні послуги»не відповідає предмету договору перевезення, яким передбачено надання послуг з перевезення вантажів. Крім цього, довідкою про неможливість зустрічної звірки від 18.08.2011р. №2119/23-4/37239985 встановлено, що у ТОВ «Техпромсервіс-2010» працювала одна особа, торгівельні площі та обладнання, складські приміщення, транспортні засоби відсутні, господарські операції не підтверджуються з врахуванням реального часу їх здійснення. Вказаним підтверджується безпідставність врахування позивачем при визначенні податку на прибуток витрат на транспортні послуги та послуги з фасування мінеральних добрив, внаслідок чого занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з викладених у письмових запереченнях підстав та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Допитаний як свідок ОСОБА_3 показав, що працює посадовою особою позивача і до його посадових обовязків входить придбання мінеральних добрив, їх фасування та продаж споживачам. Придбання мінеральних добрив насипом здійснювалось у ВАТ «Азот», доставка відбувалась залізничним транспортом до залізничної станції ім. Т.Шевченка, звідти по підїзній колії до виробничої бази, що знаходиться в м. Сміла. В подальшому мінеральні добрива за допомогою транспортерів вивантажувались з вагонів, фасувались у мішки типу біг-бег, які тут же завантажувались у інші вагони для їх подальшого транспортування покупцям. Фасування мінеральних добрив здійснювалось працівниками ТОВ «Техпромсервіс-2010»з використанням власного транспортера. Договір на надання послуг з фасування укладався директором підприємства. Працівники ТОВ «Техпромсервіс-2010»проходили на територію виробничої бази групою у супроводі директора вказаного підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Приватне підприємство «Партнер Україна»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як субєкт підприємницької діяльності юридична особа 29.09.1999р. (ідентифікаційний код 30598882).

Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкаси проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Партнер Україна»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Лєо-Сенс»та ТОВ «Техпромсервіс-2010»у травні 2011 року, за результатами якої складено акт від 26.07.2011р. № 1889/23-2/30598882.

Згідно з пунктом 3 вказаного акту при проведенні перевірки встановлено, що між ПП «Партнер Україна»(замовник за договором) та ТОВ «Техпромсервіс-2010»(перевізник за договором) укладено договір №7/12 від 12.03.2011р., згідно з яким останнє зобовязалось надати позивачу послуги по перевезенню вантажів.

Згідно з актами виконаних робіт на суму 7800 грн. 25 коп. з ПДВ, на суму 7800 грн. 16 коп. з ПДВ, на суму 15600 грн. 36 коп. з ПДВ, загальна вартість отриманих послуг з перевезення вантажів становить 26000 грн. 64 коп. і віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, у другому кварталі 2011 року.

У звязку з наданням послуг з перевезення вантажів ТОВ «Техпромсервіс-2010»виписало ПП «Партнер Україна» податкові накладні №123 від 03.05.2011р. на загальну суму 7800 грн. 25 коп. в т.ч. ПДВ 1300 грн. 04 коп., №124 від 04.05.2011р. на загальну суму 7800 грн. 16 коп., в т.ч. ПДВ 1300 грн.03 коп., ПДВ за якими у сумі 2600 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011р.

Також між ПП «Партнер Україна»(замовник за договором) та ТОВ «Техпромсервіс-2010»(виконавець за договором) укладено договір на надання послуг по фасуванню №68 від 30.03.2011р., згідно з яким останнє зобовязалось надати позивачу послуги з фасування мінеральних добрив.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 від 02.05.2011р. з фасування мінеральних добрив у кількості 1570,3т в період з 01.04. по 07.04.2011р. на загальну суму 314060 грн. в т.ч. ПДВ 52343 грн. 33 коп., №0У-0000016 від 02.05.2011р. з фасування мінеральних добрив у кількості 2340,7 т в період з 08.04. по 17.04.2011р. на загальну суму 468140 грн. в т.ч. ПДВ 78023,33 грн., №ОУ-0000020 від 02.05.2011р. з фасування мінеральних добрив у кількості 2000грн. в період з 18.04. по 23.04.2011р. на загальну суму 400000 грн.. в т.ч. ПДВ 66666грн. 67 коп., №ОУ-0000023 від 02.05.2011р. з фасування мінеральних добрив у кількості 636 грн. 19 коп. в період з 25.04. по 30.04.2011р. на загальну суму 127238 грн. ПДВ 21206 грн. 33 коп. загальна вартість послуг з фасування мінеральних добрив становить 1091198 грн. 34 коп. і віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, за другий квартал 2011 року.

У звязку з наданням послуг з фасування мінеральних добрив ТОВ «Техпромсервіс-2010»виписало ПП «Партнер Україна»податкові накладні №144 від 02.05.2011р. на загальну суму 314060 грн. в т.ч. ПДВ 52343 грн. 33 коп., №145 від 02.05.2011р. на загальну суму 468140 грн. в т.ч. ПДВ 78023 грн. 33 коп., №149 від 02.05.2011р. на загальну суму 400000 грн. в т.ч. ПДВ 66666 грн. 67 коп., №150 від 02.05.2011р. на загальну суму 127238 грн. в т.ч. ПДВ 21206 грн. 33 коп., ПДВ за якими у сумі 218240 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту у травні 2011 року.

За висновком перевірки витрати за господарськими операціями з придбання послуг з перевезення вантажів та фасування мінеральних добрив віднесені до складу витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, з порушенням п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 та п. 138.2, п. 138,6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за другий квартал 2011р. в сумі 256956 грн., а податок на додану вартість віднесено до податкового кредиту з порушенням п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011р., у сумі 220840 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкаси прийняла податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011р. №0004852301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 220841 грн., в тому числі за основним платежем 220840 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., та податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011р. № 0004842301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у сумі 256956 грн. за основним платежем.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до витрат відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач посилається на невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: акти виконаних робіт (наданих послуг) з перевезення вантажів не містять дат і місця їх складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; товарно-транспортні накладні не містять даних про отримання вантажу вантажоодержувачем, його підписів і печаток; акти виконаних робіт (наданих послуг) з фасування мінеральних добрив не містять змісту та обсягу господарської операції ((номенклатури мінеральних добрив), місця їх складання.

Разом з цим, зі змісту наданих до суду актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.05.2011р. №ОУ-0000015, №ОУ-0000016, № ОУ-0000020 та №ОУ-0000023 вбачається, що вказані акти підписані генеральним директором ПП «Партнер Україна»ОСОБА_4 та директором ОСОБА_5, тобто саме вказані особи є відповідальними за здійснення господарської операції, та містять зміст і обсяг господарської операції, а саме: фасування мінеральних добрив та їх кількість, що спростовує доводи відповідача про їх невідповідність вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV.

Відтак, порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в частині підтвердження витрат з придбання послуг по фасуванню мінеральних добрив на загальну суму 218240 грн. відсутнє.

Відповідач також обґрунтовує свої заперечення посиланням на нереальність здійснення господарських операцій з фасування мінеральних добрив ТОВ «Техпромсервіс-2010»внаслідок відсутності у останнього торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна та наявністю лише одного працівника, що підтверджується довідкою від 18.08.2011р. №2119/23-4/37239985 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техпромсервіс-2010»(код за ЄДРПОУ 37239985) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, травень 2011 року».

Поясненнями представника позивача, наданими до суду копіями довідки АА №107577 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 13.03.2008р., актом від 20.12.2011р. №2757/23-2/30598882 (пункти 2,7 та 2.9), залізничних накладних (т. 1, а.с. 168-250, т. 2, а.с. 1.30) та квитанцій про приймання вантажу (т. 1, а.с. 93-167), показаннями свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні встановлено, що оптова торгівля хімічною продукцією є одним із основних видів діяльності ПП «Партнер Україна», з метою здійснення якої у квітні 2011р. позивач придбав у Черкаського ВАТ «Азот»мінеральні добрива, а саме: карбамід (сечовину штучну) та амоній сульфат насипом, придбав у ТОВ «Техпромсервіс-2010»послуги з їх фасування у тару типу біг-бег та у травні 2011р. реалізував вказаний товар. Транспортування мінеральних добрив насипом здійснювалось залізничним транспортом до станції ім. Т.Шевченка, вивантаження з вагонів, фасування та навантаження фасованих мінеральних добрив в інші вагони здійснювалось на підїзній колії цілісного майнового комплексу Смілянська виробнича база №2, що знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Гордієнко, 52а і належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 10.05.2007р. з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області. Представником відповідача у судовому засіданні фактичне виконання робіт з фасування мінеральних добрив не заперечувалось, при цьому заперечувалось надання послуг з фасування працівниками ТОВ «Техпромсервіс-2010».

Надання послуг з фасування мінеральних добрив підтверджується договором на надання послуг по фасуванню №68 від 30.03.2011р., наказом ПП «Партнер Україна»№10 від 30.03.2011р. про допуск працівників ТОВ «Техпромсервіс-2010»на територію виробничої бази та актами прийому-передачі майна (т. 2 а.с. 36-43), згідно з якими здійснювалась передача мінеральних добрив насипом та упаковки типу біг-бег, послуги з фасування надавалисть протягом квітня 2011р.

Зазначені фактичні обставини справи спростовують доводи відповідача про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Техпромсервіс-2010»господарських операцій з фасування мінеральних добрив у звязку з відсутністю обладнання, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна, необхідних для здійснення господарських операцій, та з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна.

Обгрунтовуючи відсутність необхідних трудових ресурсів, відповідач посилається на звіт ТОВ «Техпромсервіс-2010»форми 1-ДФ за перший квартал 2011 року, згідно з яким у останнього працює одна особа.

Разом з цим, роботи з фасування мінеральних добрив здійснювались у квітні 2011 року, тобто у другому кварталі 2011 року. Таким чином, фактична обставина щодо відсутності працівників у ТОВ «Техпромсервіс-2010»є недоведеною.

Згідно з п. 138.6 вказаної статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Таким чином, витрати з фасування мінеральних добрив у сумі 1091198 грн. 34 коп. є витратами по доведенню товару до стану, придатного для продажу, формують собівартість реалізованих мінеральних добрив, підтверджені документально і підлягають віднесенню до витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, а висновок перевірки про порушення позивачем п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 та п. 138.6 Податкового кодексу України в цій частині та заниження податку на прибуток на суму 250976 грн. є безпідставним.

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П. 198.1«а»ст. 198 вказаного Кодексу передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.1«а»статті 198 Податкового кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів.

З огляду на зазначені приписи висновок перевірки про порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в частині віднесення до податкового кредиту за травень 2011р. податку на додану вартість з надання послуг з фасування мінеральних добрив у сумі 52343 грн. 33 коп. за податковою накладною №144 від 02.05.2011р., у сумі 78023 грн. 33 коп. за податковою накладною №145 від 02.05.2011р., у сумі 66666 грн. 67 коп. за податковою накладною №149 від 02.05.2011р. та у сумі 21206 грн. 33 коп. за податковою накладною №150 від 02.05.2011р., всього на загальну суму 218240 грн., є безпідставним.

Щодо віднесення позивачем до витрат, які враховуються для визначення обєкта оподаткування (витрати на збут) у другому кварталі 2011р., витрат за придбані послуги з перевезення вантажів в сумі 26000 грн. 64 коп. та до податкового кредиту за травень 2011р. податку на додану вартість у сумі 2600 грн. 08 коп. суд зазначає наступне.

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, (далі по тексту Правила).

Відповідно до п. 11 Правил:

-товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

-товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

П.п. 11.1 п. 11 Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п.п. 11.4 п. 11 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п.п. 11.5 п. 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписами і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.п. 11.7 п. 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, згідно з якою:

-здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, імя та по-батькові і штампом;

-прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, імя та по-батькові;

-здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія;

-прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, імя та по-батькові і штампом.

Відповідно до частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363 обставини щодо перевезення вантажів повинні бути підтверджені товарно-транспортними накладними, складеними за типовою формою №1-ТН, які є належними доказами здійснення господарських операцій з поставки товарів.

З наданих до суду копій товарно-транспортних накладних (т. 1, а.с. 58-61) вбачається, що здача вантажу вантажовідправником, а саме: ПП «Партнер-Україна», не підтверджена підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, імені та по-батькові та штампом. Також прийом вантажу не підтверджений підписом водіїв-експедиторів. Таким чином, товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог наказу Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 щодо їх оформлення, тому не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України не підтверджують витрати, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування.

Відтак, вартість придбаних послуг з перевезення вантажів у сумі 26000 грн. 64 коп. віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування у другому кварталі 2011р., з порушенням п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 та п. 138.6 Податкового кодексу України, а податок на додану вартість у сумі 2600 грн. 07 коп. віднесений позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011р. з порушенням п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінивши встановлені фактичні обставини справи на предмет їх відповідності приписам діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів порушення позивачем приписів Податкового кодексу України в частині віднесення до витрат, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування, вартості послуг з фасування мінеральних добрив та в частині віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, нарахованого на вартість вказаних послуг, тому податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011р. №0004842301 у сумі 250976 грн., а податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011р. №0004852301 у сумі 218240 грн. є незаконними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 29.12.2011р. №0004842301 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 250976 (двісті пятдесят тисяч девятсот сімдесят шість) гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 29.12.2011р. №0004852301 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 218240 (двісті вісімнадцять тисяч двісті сорок) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Партнер Україна»16 (шістнадцять) гривень 10 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 березня 2012 року.

Суддя А.В. Руденко