Постанова № 21955240, 14.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2012 року Справа № 2а-11885/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Широкої К.Ю.,

при секретарі Бондар Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування вимог та повернення стягнутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування вимог та повернення стягнутих коштів.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2011року позовні вимоги Управління праці про скасування постанов про арешт коштів боржника задоволено у повному обсязі, скасовано постанови про арешт коштів на загальну суму 90134,85 грн. Відповідач повідомлений належним чином про дату та місце попереднього судового розгляду та дату судового розгляду жодного разу не зявився до суду на призначений час. Не зважаючи, що постанови про арешт були скасовані, 17.11.2011 державний виконавець ВПВР УДВС виносить платіжні вимоги № 629, 634, 635 про проведення примусового списання коштів з рахунку № 35412058000906 в сумі 9953,21 грн., а третьою особою, згідно їх повідомлення 30.11.2011року було проведено безспірне списання коштів з рахунка боржника у розмірі 9953,21 грн.

У звязку з наведеним позивач просить, визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню платіжних вимог № 629, 634, 635 від 17.11.2011р. та № 630-660 від 05.12.2011р. про проведення примусового списання коштів з рахунку № 35412058000906 в сумі 85769,46 грн., неправомірними та скасувати їх. Зобовязати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області повернути Управлінню праці примусово стягнені кошти у розмірі 85769,46 грн.

У судове засідання представник позивача позов підтримала повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та уточненій позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав письмові заперечення у яких зазначив. 11.10.2011 року була винесена постанова про арешт коштів боржника для виконання рішень суду. 17.11.2011 на адресу УДК в м.Луганську ГУДКУ у Луганській області направлено платіжні вимоги та реєстри платіжних вимог від 17.11.2011 року для списання коштів на користь стягувачів за рішенням судів. 09.12.2011 року Відповідач отримав рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2011 року яким були скасовані постанови про арешт коштів боржника. 12.12.2011 року на рахунок з обліку депозитних сум надійшли грошові кошті з арештованого рахунку, які розподілено та перераховано стягувачам. Відповідач посилається на те, що на момент стягнення коштів та винесення вимог, постанова суду ще не набрала законної сили, тому Відповідач діяв в межах повноважень.

Представник третьої особи управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надали через канцелярію суду письмові заперечення (а.с.34) та зазначила наступне. Стягнення коштів з Державного бюджету України органами Державного казначейства регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ затвердженною постановою КМУ від 03.08.2011 № 845. Згідно п. 13 Порядку, зупинення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється у разі: зупинення судом виконання: виконавчого документу, рішення про стягнення коштів внесення прокурором касаційної скарги в інтересах держави на судове рішення про стягнення коштів або заяви до Верховного суду України про перегляд такого рішення; звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; наявність інших передбачених законом обставин. Надані позивачем до казначейства документи не містили підтвердження зазначених обставин. Органом державної виконавчої служби не були надані постанови про зняття арешту або відкликання платіжних вимог. Тому дії казначейської служби відповідали нормам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що 30 листопада 2011 року Луганським окружним адміністративним судом по справі № 9686\11\1270 була винесена постанова якою були скасовані постанови державного виконавця управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 11.10.2011 року ВП № 18973989, ВП № 15571933, ВП № 14432336, ВП № 15575025, ВП № 17722336, ВП № 17717837, ВП № 16173132, ВП № 17719510, ВП № 15585727, ВП № 14884285, ВП № 16957795, ВП № 16941415, ВП № 13995908, ВП № 29175309, ВП № 17718771, ВП № 16979320, ВП № 17719050, ВП № 18397458, ВП № 18981093, ВП № 14909937, ВП № 16282765, ВП № 16170072, ВП № 17722561, ВП № 14742619, ВП № 17722464, ВП № 20087401, ВП № 16564374, ВП № 16289240, ВП № 16565768, ВП № 14414940, ВП № 24118585, ВП № 26136278, ВП № 28517504, ВП № 28679633, ВП № 16284725 про арешт грошових коштів що належать Управлінню праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, що містяться на розрахунковому рахунку № 35412058000906, код 03196736, МФО 804013, КФК 090303 в ГУДКУ у Луганській області на загальну суму 90134,85 грн.

Зазначена постанова не була оскаржена сторонами.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що 09.12.11 на адресу відділу державної виконавчої служби надійшла постанова Луганського окружного адміністративного суду, якою були скасовані постанови про арешт грошових коштів. 12 грудня 2011 року на рахунок з обліку депозитних сум надійшли грошові кошті з арештованого рахунку, які були розподілено та перераховано стягувачам.

Суд вважає, що відділ державної виконавчої служби мав можливість оскаржити постанову Луганського окружного адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” (далі Закон № 606) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ст. 65 Закону № 606 державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи із змісту зазначених статей списання коштів з рахунку боржника може бути здійснено тільки на підставі законних та обґрунтованих рішень. Судом було встановлено, що стягнення коштів згідно платіжні вимоги № 630-660 від 05.12.11 року на загальну суму 75 816, 25 грн. були винесені після того, як рішенням суду були скасовані постанови про арешт коштів на підставі яких вимоги були винесені.

Крім того, судом враховуються положення статей Бюджетного кодексу, а саме.

Положенням ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні асигнування з Державного бюджету повинні витрачатися за бюджетними призначеннями і виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень.

Положенням ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби України.

Оскільки бюджетне призначення на забезпечення виконання судових рішень у Державному бюджеті на 2011 рік не передбачено, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів на 2011 рік. Таким чином, використання вказаних коштів для інших цілей, у тому числі на погашення стягнутою судом заборгованості з таких платежів за минулі роки, не передбачено, крім того, таке звернення стягнення зробить неможливим виплату поточних платежів за 2011 рік.

Стосовно дій по винесенню платіжних вимог № 629,634,635 від 17.11.2011 року суд зазначає, що вони були винесені до моменту скасування постанов про арешт (на підставі яких вони були винесені). Тому суд вважає, що дії відповідача по винесенню зазначених платіжних вимог були законні та обґрунтовані.

Стосовно скасування платіжних вимог № 629,634,635 від 17.11.2011 та № 630-660 від 05.12.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Державного казначейства України № 205 від 04.11.2002 року (далі Порядок) цей Порядок розроблено на виконання статті 78 Бюджетного кодексу України, також порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства України, місцевими фінансовими органами (далі - фінансовими органами) та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами (в разі, якщо відповідні органи не створені), платниками податків, зборів (обов'язкових платежів), розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства України.

Згідно абзацу 3 пункту 4.8.1 Порядку органи Державного казначейства України здійснюють видатки на підставі платіжних доручень (додаток 24) розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов'язання та фінансового зобов'язання у межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування.

Пунктом 4.8.3. Порядку передбачено, що платіжні доручення (додаток 24) подаються до органів Державного казначейства України в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Строк дії платіжного доручення розпорядників бюджетних коштів, одержувачів та інших клієнтів встановлений у межах 10 календарних днів з дня його виписки. День оформлення не враховується. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі "Одержано банком" платіжного доручення на всіх примірниках обов'язково проставляється дата подання та підпис казначея. Подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Державного казначейства України щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам. За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.

Згідно ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Виходячи із змісту зазначених норм, суд вважає, що платіжні вимоги не є нормативно-правовим актом, ані актом індивідуальної дії, а є платіжним документом на підставі якого вчиняються дії. Тому на думку суду оскарження дій буде належним та достатнім способом захисту. Вимоги в частині скасування та визнання протиправним платіжних доручень підлягають відмови.

Стосовно вимоги про зобовязання Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області повернути управлінню праці примусово стягнути кошті у розмірі 85769,46 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 52 Закону України “Про виконавче провадження” передбачений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так п. 1 даної статті передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частина 2 даного закону передбачає, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Частиною 6 даного Закону передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

В судовому засіданні було встановлено, що грошові кошті з арештованого рахунку позивача після винесення платіжних вимог надійшли на депозитний рахунок Відповідача після чого були перераховані на рахунки стягувачів.

Рішення Луганського окружного адміністративного від 30.11.2011 були скасовані постанови про арешт грошових коштів боржника на підставі того, що бюджетне призначення на забезпечення виконання судових рішень у Державному бюджеті на 2011 рік не передбачено, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів на 2011 рік, тому таке звернення стягнення зробить неможливим виплату поточних платежів за 2011 рік.

Однак суд зазначає, що рішення на підставі яких були винесене платіжні вимоги та стягнути грошові кошті не були скасовані та вступили в законну дію, постанови про відкриття виконавчого провадження не скасовані. На момент розгляду справи грошові кошті були перераховані.

В судове засіданні, позивачем була надане постанова апеляційного суду Луганської області від 10.10.11 (а.с.39), якою було скасоване рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 24.04.2009 року про визнання дій незаконними та зобовязання виконати перерахунок та виплату неотриманнях сум по догляду за дитиною до досягнення ним 3-річного віку за 2007,2008 роки, та стягнуто 2091 грн.30 коп. Прийнята нова постанова якою було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову щодо перерахунку та виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за необґрунтованістю. Однак у платіжної вимозі № 632 від 05.12.2011 року зазначена інша сума, а саме 2323 грн.66 коп. (а.с.82), а також не зазначені період стягнення, та номер судового рішення.

Згідно постанови від 04.01.2012 року апеляційного суду Луганської області (а.с.67) було скасоване рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 19.02.2009 року в частині стягнення з УПСЗН Артемівської районної у м.Луганську ради на користь ОСОБА_2 недоплаченої державної допомоги у розмірі 3891,72 грн. та відмовити у задоволені позовних вимог за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 за необґрунтованістю. Однак у платіжної вимозі № 652 від 05.12.2011 року зазначена інша сума, а саме 4304 грн.12 коп. (а.с.84), а також не зазначені період стягнення, та номер судового рішення.

Тому суд критично ставиться на посилання позивача на ці рішення, як на підставу повернення грошових коштів.

Суд вважає, що вимога про зобовязання Відповідача повернути позивачу примусово стягнути кошті у розмірі 85 769, 49 грн. не підлягає задоволенню у звязку з необґрунтованістю.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 14.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено пять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування вимог та повернення стягнутих коштів задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії по винесенню платіжних вимог № 630-660 від 05.12.2011 року про проведення примусового списання коштів з рахунку № 35412058000906.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову у повному обсязі складено протягом пяти днів з дня закінчення розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Суддя К.Ю. Широка