Постанова № 21955234, 27.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1068/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Бурихіні О.С.,

за участю представників

позивача:ОСОБА_1 (довіреність № 01/01 від 25.01.2012),

відповідача:ОСОБА_2 (довіреність № 20/10-025 від 07.07.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, повернення помилково сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, у якому позивач просив:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2012 № 0000052340 Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області в частині визначення податкових зобовязань, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 40221,00 грн., у тому числі: 40220,00 грн. податок та 01,00 грн. штрафні санкції;

- зобовязати Краснодонську обєднану державну податкову інспекцію в Луганській області повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» помилково сплачені кошти в розмірі 40221,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 19.01.2012 № 0000052340 винесено на підставі акта перевірки № 47/23-31530867 від 18.01.2012 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Східспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 з ПП «Люкстрой».

За висновками акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Східспецсервіс»: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 40220,00 грн.; ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ПП «Люкстрой» при придбанні та продажу товарів (послуг) у ПП «Орієнс» у квітні 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий у порушення ст.ст.662, 655, 656 ЦК України.

Позивачем виконані вимоги оскаржуваного рішення-повідомлення та перераховано до державного бюджету 40221,00 грн. Разом з тим, позивач з прийнятим повідомленням-рішенням не згоден, з огляду на таке.

Основним постачальником ТОВ «Східспецсервіс» є ПП «Люкстрой», яке, у свою чергу мало господарські відносини з ПП «Орієнс».

Відповідачем в акті перевірки зроблено посилання на акт від 16.12.2011 № 1432/23-35382135 позапланової виїзної перевірки ПП «Люкстрой» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Орієнс» у квітні 2011 року, у якому зазначено про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Люкстрой» та ПП «Орієнс». Також в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) у квітні 2011 року. У звязку з чим відповідачем зроблено висновок про недійсність правочинів між ТОВ «Східспецсервіс» та ПП «Люкстрой».

Разом з тим, ПП «Люкстрой» виконало всі умови договору з ТОВ «Східспецсервіс», здійснило у повному обсязі поставку товарів, що підтверджується первинною документацією. До перевірки були надані документи, що свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Східспецсервіс» у квітні 2011 року, у тому числі первинні та бухгалтерські документи, документи щодо отримання та поставки товару тощо.

Крім того, позивач зазначив, що до повноважень, прав та обовязків податкового органу не входить право встановлювати нікчемність угод, визнавати їх такими, а тому вказані дії є перевищенням повноважень органу державної податкової служби.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у відкрите судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.115-116), у яких зазначив, що основним постачальником ТМЦ та послуг ТОВ «Східспецсервіс» є ПП «Люкстрой». Краснодонською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Люкстрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2011 № 1432/23-35382135. Проведено перевіркою встановлено взаємовідносини ПП «Люкстрой» з ПП «Орієнс». В результаті проведених заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг, встановлено, що ПП «Орієнс» не використовує у своїй діяльності офісні, виробничі (складські, торгівельні приміщення тощо). Таким чином, операції з продажу та придбання товарів з ПП «Орієнс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень і транспортних засобів. Таким чином, правочині укладені між ПП «Орієнс» та іншими субєктами фінансово-господарської діяльності не спричинили реального настання юридичних наслідків.

У звязку з чим, ТОВ «Східспецсервіс» порушено ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Люкстрой» при придбанні та продажу товарів у ПП «Орієнс» у квітні 2011 року.

Крім того, представник відповідача зазначив, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Таким чином, представник відповідача вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У звязку із вищевикладеним, представник відповідача зазначив, що у ТОВ «Східспецсервіс» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з підприємством-постачальником ПП «Люкстрой», ТМЦ та послуги отримані від ПП «Орієнс», без підтвердження звязку з господарською діяльністю.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» (ідентифікаційний код 31530867) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 018105 (а.с.15).

ТОВ «Східспецсервіс» перебуває на податковому обліку у Краснодонській обєднаній податковій інспекції з 19.06.2001 за № 5841, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.19).

Позивач відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість від 25.01.2008 № 100092474, виданого Краснодонською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 315308612363 зареєстрований платником ПДВ (а.с.18).

З 16.01.2012 по 18.01.2012 посадовою особою Краснодонської ОДПІ згідно наказу від 16.01.2012 № 15 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Східспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 з ПП «Люкстрой», за результатами якої складено акт від 18.01.2012 № 47/23-31530867 (а.с.22-29).

Згідно висновків акта від 18.01.2012 № 47/23-31530867 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Східспецсервіс»:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 40220,00 грн.;

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Люкстрой» при придбанні та продажу товарів (послуг) у ПП «Орієнс» у квітні 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий у порушення ст.ст.662, 665, 656 Цивільного кодексу України.

З акта перевірки вбачається, що висновок відповідача щодо наявності порушень податкового законодавства з боку позивача зроблено з огляду на таке.

За період з 01.04.2011 по 30.04.2011 ТОВ «Східспецсервіс» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість 297982,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-17) за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 встановлено завищення податкового кредиту у сумі 40220,00 грн.

Так ПП «Люкстрой» є головним постачальником ТМЦ та послуг ТОВ «Східспецсервіс». По ПП «Люкстрой» Краснодонською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 16.12.2011 № 1432/23-35382135. За результатами перевірки встановлено взаємовідносини ПП «Люкстрой» у квітні 2011 року з ПП «Орієнс», по якому отримано інформацію від ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, стосовно нікчемного правочину (акт від 11.11.2011 № 2756/23/32371874 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Орієнс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.12.2010 по 30.09.2011).

В акті перевірки від 11.11.2011 № 2756/23/32371874 зазначено про те, що в результаті проведених заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг, встановлено, що ПП «Орієнс» не використовує у своїй діяльності офісні, виробничі (складські, торгівельні приміщення тощо). Таким чином, операції з продажу та придбання товарів з ПП «Орієнс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже, правочини, укладені між ПП «Орієнс» та іншими субєктами фінансово-господарської діяльності, не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Документи, надані ТОВ «Східспецсервіс» до перевірки, відповідачем не враховані, з огляду на те, що документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі акта перевірки від 18.01.2012 № 47/23-31530867 Краснодонською ОДПІ згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052340 від 19.01.2012 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 40221,00 грн., у тому числі 40220,00 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.21).

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Східспецсервіс» та ПП «Люкстрой» укладено договір купівлі-продажу № 01/01-1 від 01.01.2008 та додаткову угоду № 4 від 01.01.2011 до договору № 01/01-1 від 01.01.2008 на закупівлю товарно-матеріальних цінностей (бурове та промислове обладнання, запчастини, інші товари) (а.с.43-45).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені:

- податковими накладними: № 18 від 29.04.2011 на загальну суму 241318,73 грн., у тому числі ПДВ 40219,79 грн.; № 1 від 08.04.2011 на загальну суму 126573,41 грн., у тому числі ПДВ 21095,57 грн.; № 13 від 22.04.2011 на загальну суму 93103,22 грн., у тому числі ПДВ 15517,20 грн.; № 2 від 08.04.2011 на загальну суму 242222,88 грн., у тому числі ПДВ 40370,48 грн. (а.с.46-49);

- актами приймання: № 249 від 22.04.2011; № 247 від 08.04.2011; № 246 від 08.04.2011; № 254 від 08.04.2011; № 254-а від 08.04.2011 (а.с.50, 52, 54, 56, 57);

- видатковими накладними: № 54 від 22.04.2011 на загальну суму 93103,22 грн., у тому числі ПДВ 15517,20 грн.; № 38 від 08.04.2011 на загальну суму 242222,88 грн., у тому числі ПДВ 40370,48 грн.; № 45 від 08.04.2011 на загальну суму 126573,41 грн., у тому числі ПДВ 21095,57 грн.; № 39 від 08.04.2011 на загальну суму 241318,73 грн., у тому числі ПДВ 40219,79 грн. (а.с.51, 53, 55, 58).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ТОВ «Східспецсервіс» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року (а.с.59-61).

За отриманий товар ТОВ «Східспецсервіс» сплатило такими платіжними дорученнями: № 456 від 10.05.2011 на суму 111000,00 грн., у тому числі ПДВ 18500,00 грн.; № 466 від 11.05.2011 на суму 75000,00 грн., у тому числі ПДВ 12500,00 грн.; № 484 від 13.05.2011 на суму 34000,00 грн., у тому числі ПДВ 5666,67 грн.; № 493 від 16.05.2011 на суму 27000,00 грн., у тому числі ПДВ 4500,00 грн.; № 512 від 17.05.2011 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн.; № 538 від 23.05.2011 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн.; № 545 від 24.05.2011 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; № 551 від 26.05.2011 на суму 220000,00 грн., у тому числі ПДВ 36666,67 грн.; № 563 від 27.05.2011 на суму 12000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн. (а.с.62-70). Факт оплати підтверджено також виписками по особовому рахунку ТОВ «Східспецсервіс» (а.с.71-74).

Також представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт використання ТОВ «Східспецсервіс» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Люкстрой», в межах господарської діяльності підприємства, а саме акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року (а.с.75-95).

18 травня 2011 року ТОВ «Східспецсервіс» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якій згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 117203,04 грн. за податковими накладними, отриманими від ПП «Люкстрой» (а.с.106-109).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у квітні 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП «Люкстрой» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів між ТОВ «Східспецсервіс» та ПП «Люкстрой» ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ПП «Люкстрой» безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З розяснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП «Люкстрой» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента ТОВ «Східспецсервіс» - ПП «Люкстрой», суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податку не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку ТОВ «Східспецсервіс» без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для такого платника податків.

Відповідачем суду таких доказів не надано. Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ПП «Люкстрой».

Посилання представника відповідача на те, що фактичного здійснення господарської операції не було, також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем в акті перевірки 18.01.2012 № 47/23-31530867 зазначено обставини, які суперечать одне одному. Так, відповідачем в акті зазначено про те, що позивачем завищено податковий кредит у сумі 40220,00 грн. по операціям з ПП «Люкстрой» у квітні 2011 року, та одночасно зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 не встановлено їх завищення або заниження.

Таким чином, податковий орган за результатами перевірки встановлює порушення ТОВ «Східспецсервіс» податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Люкстрой» у квітні 2011 року тільки при формуванні податкового кредиту, що, на думку суду, не може відповідати дійсності, оскільки відсутність оподатковуваних операцій між позивачем та його контрагентом мали призвести до порушення податкового законодавства і при визначенні податкових зобовязань.

Таким чином, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2012 № 0000052340.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2012 № 0000052340.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2012 № 0000052340 Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області в частині визначення податкових зобовязань, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 40221,00 грн., у тому числі: 40220,00 грн. податок та 01,00 грн. штрафні санкції є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги щодо зобовязання відповідача повернути ТОВ «Східспецсервіс» помилково сплачені кошти в розмірі 40221,00 грн., суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем платіжним дорученням № 45 від 24.01.2012 сплачено грошове зобовязання визначене податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2012 № 0000052340 у розмірі 40221,00 грн. (а.с.35).

Оскільки суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.01.2012 № 0000052340 є протиправним та підлягає скасуванню, кошти, сплачені платіжним дорученням № 45 від 24.01.2012, у рахунок погашення грошового зобовязання, визначеного таким повідомленням-рішенням, є помилково сплаченими.

Взаємовідносини органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 974/1597/499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1386/18681 (далі - Порядок).

Згідно п.5 Порядку, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п.6 Порядку, заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний рахунок платника податку в банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, незалежно від виду бюджету; готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно п.7 Порядку, орган державної податкової служби на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Згідно із зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний місцевий фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби в строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує та передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено поясненнями представників сторін, що ТОВ «Східспецсервіс» до Краснодонської ОДПІ в Луганській області із заявою про повернення помилково сплачених сум грошових зобовязань не зверталося.

Оскільки під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивач із відповідною заявою до відповідача не звертався, а відповідач не готував відповідних висновків, суд приходить до висновку, що позивачем позовну вимогу щодо зобовязання відповідача повернути ТОВ «Східспецсервіс» помилково сплачені кошти в розмірі 40221,00 грн. заявлено передчасно без дотримання порядку, визначеного Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 974/1597/499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1386/18681, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 27 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 березня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, повернення помилково сплачених коштів, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 19.01.2012 № 0000052340 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» грошового зобовязання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 40221,00 грн. (сорок тисяч двісті двадцять одна гривня), з яких: за основним платежем 40220,00 грн. (сорок тисяч двісті двадцять гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн. (одна гривня).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецсервіс» (місцезнаходження: 94400, Луганська область, м. Краснодон, вул. Рилєєва, 1, ідентифікаційний код 31530867) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16,1 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 03 березня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова