Постанова № 21954755, 22.02.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-182/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мирошниченка В.С.

при секретарі-Поцелуйко А.І.

за участю:

представника позивача-Пономарьова М.В.

представника відповідача-Івашкіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Інкам-Трейд” до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2011р. №0002022330, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 67050 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 33525 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомленнярішення є незаконним та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки під час перевірки відповідачем не досліджено жодного первинного документу договірних відносин позивача з ТОВ „Індастріал Транс Агро”. Господарські операції позивача з зазначеним контрагентом по наданні транспортно-експедиційних послуг зернових культур носили реальний характер, оформлені відповідним договором, додатковими угодами, заявками до договору, актом про надання послуг, податковою накладною, товарно-транспортними накладними, має місце факт повного розрахунку позивача за отримані послуги перерахуванням коштів згідно платіжних доручень.

Висновки ОДПІ щодо заниження позивачем податку на додану вартість ґрунтувалися на тому, що в ході перевірки в повному обсязі не надано позивачем документів по підтвердженню взаємовідносин з ТОВ „Індастріал Транс Агро” товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажу, оскільки не відомо пункт навантаження та розвантаження, від кого і кому здійснювалося перевезення і які саме види продукції перевозилися.

Податковий орган не наділений компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомленнярішення. Мотивував тим, що взаємовідносини зі згаданим контрагентом впродовж періоду, який перевірявся, не спричиняють реального настання правових наслідків, які обумовлювалися ними. В ході проведення позапланової перевірки ТОВ „Індастріал Транс Агро” податковим органом встановлено відсутність поставок товарно-експедиційних послуг та укладення угод, господарські операції за період з 01.08.11р. по 31.08.11р. щодо придбання ТОВ „Індастріал Транс Агро” товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників ПП „Каїр” та продажу ТОВ „Індастріал Транс Агро” товарів (робіт, послуг) на адресу контрагента-покупця ТОВ „Агро-Інкам-Трейд” не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги належить задовільнити з наступних підстав.

ТОВ „Агро-Інкам-Трейд” зареєстроване як юридична особа 03.06.2010р., взяте на облік в Кіровоградській ОДПІ з 04.06.2010р., являється платником податку на додану вартість з 01.07.2010р.(а.с.6,7)

Вид діяльності позивача за КВЕД : 51.33.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Відповідно до акта Кіровоградської ОДПІ №65/23-30/37096746 від 09.12.2011р. про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ „Агро-Інкам-Трейд” з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ „Індастріал-Транс-Агро”, перевіркою встановлено взаємовідносини між ТОВ „Агро-Інкам-Трейд” та ТОВ „Індастріал-Транс-Агро”, які відповідно до ч. 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крм тих, що повязан із їх недійсністю; порушення ст.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 67050 грн., в т.ч. за серпень 2011р. на суму 67050 грн.(а.с.8-15)

На підставі даного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011р. №0002022330, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 67050 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 33525 грн.(а.с.16)

Судом встановлено, що 12.07.2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” (Експедитор) укладено договір N 4 на транспортно-експедиційні послуги (надалі „Договір”), згідно умов якого Експедитор бере зобовязується по заявці Замовника здійснювати перевезення та доставку вантажу, а Замовник зобовязується здійснювати оплату наданих послуг. Місце призначення вантажу визначається в товарно-транспортній накладній та заявці на перевезення вантажу. Транспортний засіб для перевезення вантажу надається замовникові на підставі заявки. В заявці вказується місце та дата надання транспортного засобу, місце призначення вантажу та найменування Вантажоодержувача. Розрахунки за перевезення здійснюються згідно з Додатковими угодами до Договору.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент підписання його сторонами і діє до повного виконання умов договору, але не пізніше ніж до 31 грудня 2011 року.(а.с.58-59)

05.08.11р., 15.08.11р.. 22.08.11р. 31.08.11р. укладено між позивачем (замовник) та ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” (Експедитор) додаткові угоди №3,4,5,6, в яких визначено найменування вантажу (зернові культури), кількість вантажу, вид автотранспорту, пункт відправлення (Кіровоградська область), пункт призначення вантажу, тарифи на перевезення, загальна сума замовлення (а.с.60-63).

Також між вказаними контрагентами складені заявки №3,4,5,6 до договору №4 від 12.07.11р., в яких визначено найменування вантажу, пункти відправлення, пункти призначення вантажу, найменування організацій від яких завантажуються транспортні засоби зерновими культурами.(а.с.60-63 зв.бік)

Транспортно-експедиторська діяльність в Україні здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України від 01.07.2004 N 1955-IV „Про транспортно-експедиторську діяльність”(далі - Закон N 1955).

Відповідно до Закону N 1955 транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

За договором транспортно експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Транспортно-експедиторські послуги надавалися позивачу ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” 05.08.11р., 06.08.11р., 07.08.11р., 09.08.11р., 10.08.11р., 11.08.11р., 12.08.11р., 13.08.11р. по доставці ячменю, пшениці, сої, про що свідчать представлені в судове засідання: копія акту надання послуг №ОУ-000010 від 15.08.2011р. на загальну вартість з ПДВ 402300 грн., ПДВ 67050 грн.(послуги 2312,54 тон по ціні 144,97 грн. тона/км в сумі 335250 грн. (без ПДВ)), копія податкової накладної №2 від 15.08.2011р. на суму загальну суму з ПДВ 402300 грн., ПДВ- 67050 грн., копії платіжних доручень, копія банківської виписки по рахунку, копії товарно-транспортних накладних. (а.с.43, 47-49,52-57,77-150)

Будь-яких порушень щодо оформлення зазначених документів судом не встановлено.

ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” було транспортним експедитором по перевезенню сої покупцеві ТОВ „Торговий дім Протеїн-Продакшн”, по перевезенню ячменю, пшениці покупцеві ТОВ СП „Нібулон” (м.Миколаїв), на зберігання ДП „Державна продовольчо-зернова корпорація України” Хлібна база №78 (Зерновий слад в с. Злинка Маловисківського р-ну, Кіровоградської області).

Позивачем придбавався товар (ячмінь, пшениця, соя), згідно укладених договорів поставки в липні та серпні 2011 році, у СТОВ „ Кіровоградське” (ячмень-100 тон), СТОВ „Зоря”(пшениця 120 тон), ТОВ МТС „Ятрань”(ячмень- 196 тон), ТОВ „Агрофірма Союз”(пшениця -100 тон, ячмень - 400 тон), ФГ „Землероб”(ячмень -300 тон), СТОВ „Агрофірма Нововознесенська”(пшениця-110 тон), ФГ „ОСОБА_1”(ячмінь- 32,070 тон), ВСК „Колос”(пшениця-330 тон), ТОВ „Рассвет-Агро”(пшениця-30 тон), ТОВ „ТД„Елітне насіння”(соя-50 тон), СТОВ „Тясмин”(ячмень 150 тон), СТОВ „Агро-Віта”(пшениця 30 тон), СТОВ „Мир”(ячмень-60 тон). (а.с.172-186)

13.07.11р. між позивачем та ДП „Державна продовольчо-зернова корпорація України” „Новоукраїнський комбінат хлібопродукт” укладено договір №393 складського зберігання зерна, відповідно до п.1.1 якого Зерновий склад зобовязався прийняти на зберігання зернові, зернобобові, крупяні та олійні культури врожаю 2011р. Термін дії договору вступив у силу з моменту підписання сторонами і діє до 01.06.2012 року.(а.с.151-157)

08.07.11р. був укладений між позивачем та ДП „Державна продовольчо-зернова корпорація України” Хлібна база №78 договір складського зберігання зерна №8, відповідно до якого Зерновий склад зобовязався прийняти на зберігання зернові, зернобобові, крупяні та олійні культури врожаю 2011р.(а.с.159-161)

16.02.11р. між позивачем (постачальник) та ТОВ „Торговий дім Протеїн-Продакшн”(покупець) укладений договір №16/02/11-01 про те, що постачальник зобовязаний поставить, а покупець прийняти та оплатити сою на умовах викладених в Договорі і Специфікаціях до нього.(а.с.163-164)

09.08.11р. позивач (постачальник) уклав договір поставки №260/2011 з ТОВ СП „Нібулон” (покупець), згідно якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію в асортименті. Даний договір діє до 01.01.2012р., а в частині зобовязань, що виникли до цієї дати,- до повного їх виконання відповідними Сторонами.(а.с.165-166)

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявна належним чином складена податкова накладна, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості придбаних послуг у ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” (Експедитор).

Судом досліджено, що господарські операції фактично були здійснені, тому складені документи між позивачем та ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” мають силу первинних документів.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” та позивачем є нікчемними правочинами з наступних підстав. Так, матеріали справи свідчать про те, що станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, дана юридична особа була зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осібпідприємців.

До того ж, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у звязку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що правочини з контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про надання транспортно-експедиційних послуг, укладений між ТОВ „Індастріал-Транс-Агро”та позивачем є дійсним та не був оскаржений в судовому порядку, таким чином він є таким, на підставі якого виникли права і обовязки сторін даної угоди.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, що ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” станом на час укладення договору з позивачем, було платником податку на додану вартість та мало право складати первинні документи.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємствам було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ „Індастріал-Транс-Агро” транспортно-експедиційних послуг підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, в судовому засіданні встановлено факт реальності господарських операцій, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми податкового кредиту за серпень 2011 р. в сумі 67050 грн. по операціям з ТОВ „Індастріал-Транс-Агро”, означає протиправність визначення податковим органом позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 67050 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 33525 грн.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість позовних вимог, які належить задовільнити.

У відповідності до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.12.2011 р. № 0002022330.

Присудити товариству з обмеженою відповідальність „Агро-Інкам-Трейд” з Державного бюджету України судовий збір в сумі 35 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 27.02.2012р.

Суддя В.С. Мирошниченко