Постанова № 21954532, 20.02.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-4667/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагуна А.В.;

при секретарі Мітіній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від № 0002221510 від 28.10.2011 та №0000261520 від 28.10.2011, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс ЛТД»(далі по тексту - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Олександрійська ОДПІ або відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0002221510 від 28.10.2011, №0000261520 від 28.10.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права. Так, посилання відповідача, в акті перевірки, на нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки правочини не були визнані недійсними в судовому порядку. Факт реальності правочинів між позивачем та ТОВ «Тефія СК»підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Олександрійська ОДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача відсутні були підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ТОВ «Тефія СК»дизельного пального, оскільки такий правочини є нікчемним через фіктивність зазначеного підприємства. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі виданих ТОВ «Тефія СК»податкових накладних, оскільки податкова накладна виписана по правочину, по якому не підтверджено факт отримання товару (а.с.111).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник Олександрійської ОДПІ в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що 14.10.2011, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АгроАльянс ЛТД»з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Тефія СК»за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, про що складено акт №492/23-10/32737851 від 14.10.2011 (а.с.13-32). Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

-ст.203, ст.215, ст.216, 627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

-пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 582774 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 582774 грн., за рахунок включення до валових витрат вартість ТМЦ отриманих від ТОВ «Тефія СК»по угодах визнаних нікчемними;

-п. 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в результаті чого занижено податок на додану вартість у декларації з ПДВ за січень березень 2011 на суму 466 220 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 179 877 грн., за березень 2011 року 286343 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах з ТОВ «Тефія СК», що визнаних нікчемними.

На підставі акту перевірки Олександрійською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0002221510 від 28.10.2011, яким визначено зобовязання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 582774грн., за штрафними санкціями - 1 грн. (а.с. 41).

Податковим повідомленням-рішенням №0000261520 від 28.10.2011 визначено зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 466220 грн., штрафних санкцій 1 грн.( а.с.42).

Як вбачається з акту, позивачем завищено валові витрати всього на суму 2331096,77 грн. за 1 квартал 2011 року за рахунок внесення до валових витрат, витрати по придбанню дизельного пального від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ТОВ «Тефія СК».

Позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на Акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тефія СК»№6787/23-02/36853643 від 07.06.2011, відповідно до якої ТОВ «Тефія СК»не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств постачальників у перевіряємий період, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків ( а.с.112-133).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із зазначеного слідує, що до валових витрат платник податку вправі віднести, якщо здійсненні витрати відповідають ознакам, зазначеним вище, а саме: 1) наявність витрат у грошовій, матеріальній або не матеріальній основі; 2) витрати безпосередньо повязані із вартістю придбаних (виготовлених) платником податку товарів (робіт, послуг); 3) товари (роботи, послуги) придбані (виготовлені) для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вказані ознаки платником податку повинні бути підтверджені встановленими законодавством бухгалтерськими та податковими первинними документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач правомірність віднесення суми 2331096,77 грн. до складу валових витрат обґрунтовує тим, що ним відповідно до договору №03/02-1 від 03.02.2010, генерального договору №02/25 постачання нафтопродуктів від 25.01.2011, додаткових угод до зазначених договорів ( а.с.44 -54) придбано у ТОВ «Тефія СК»дизельне паливо. На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжні доручення (а.с. 75-81), а на підтвердження обставин отримання товару надано акти приймання передачі товару від 27.01.2011, 24.02.2011, 27.02.2011 (а.с.55-58), акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми №5-НП (а.с.144-146), журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах ( а.с.210 -213), товарна книга кількості руху нафтопродуктів (нафти) (а.с. 214 -221), журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів (а.с.222-225).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного отримання дизельного пального саме від ТОВ «Тефія СК».

Згідно п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

На підтвердження виконання правочинів укладених з ТОВ «Тефія СК»позивачем не надано товарно транспортних документів.

Суд критично ставиться до посилання позивача на залізничні вантажні накладні (а.с.67-70, 72), як на доказ отримання дизельного пального від ТОВ «Тефія СК», оскільки відповідно до зазначених первинних документів відправниками дизельного пального є ТОВ «НафтаУкрТранс», ТОВ «Компанія-Інтеграл», ТОВ «Брокер Сервіс», які є також і платниками.

Згідно досліджених в судовому засіданні паспортів на товар, виробниками дизельного палива є СЗАО «ТрайплЕнерго», республіка Беларусь та ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» (а.с. 71,73).

Суд приходить до висновку, що вказані документи підтверджують лише наявність господарських відносин із ТОВ «НафтаУкрТранс», ТОВ «Компанія-Інтеграл», ТОВ «Брокер Сервіс», та не підтверджують факт здійснення господарської операції між позивачем та ПП ТОВ «Тефія СК».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до договору №03/02-1 від 03.02.2010, генерального договору №02/25 постачання нафтопродуктів від 25.01.2011, додаткових угод до зазначених договорів ( а.с.44 -54) поставка товару ТОВ «Тефія СК»повинна була здійснюватися на умовах СРТ, ІНКОТЕРМС 2000.

Згідно статті А.3 умови поставки СРТ Правил ІНКОТЕРМС, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) від 01.01.2000, № 560, продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям. Витрати по поставці несе продавець.

Статтею А.8 вказаних правил передбачено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення).

Як вже зазначалось судом, в залізничних вантажних накладних (а.с.67-70, 72) відправниками дизельного пального та платниками є ТОВ «НафтаУкрТранс», ТОВ «Компанія-Інтеграл», ТОВ «Брокер Сервіс».

Натомість позивачем до суду не надано доказів укладення договорів перевезення, оплати послуг за зазначеними договорами ТОВ «Тефія СК»та відповідні товарно транспортні документи.

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порушення зазначеного положення позивачем не надано інших доказів на підтвердження придбання дизельного пального у ТОВ «Тефія СК», а саме товрно - транспортних документів, наявність яких обовязкова при транспортуванні зазначеного товару.

Про відсутність товарного характеру господарської операції також свідчить Акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тефія СК»№6787/23-02/36853643 від 07.06.2011, відповідно до якої ТОВ «Тефія СК»не підтверджено наявність поставок товарів, в тому числі дизельного пального, від підприємств постачальників у перевіряємий період, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків ( а.с.112-133).

З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не надано доказів щодо наявності підстав, зокрема фактичного придбання дизельного пального у ТОВ «Тефія СК»для віднесення суми у розмірі 2331096,77 грн. до валових витрат, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 582774 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 582774 грн., а тому в задоволенні позовної вимоги, що скасування податкового повідомлення-рішення №0002221510 від 28.10.2011належить відмовити.

З матеріалів справи слідує, що позивачем в порушення п. 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», завищено задекларований розмір податкового кредиту на загальну суму 466 220 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 179 877 грн., за березень 2011 року 286343 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах з ТОВ «Тефія СК», що визнаних нікчемними.

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що отримання дизельного пального від ТОВ «Тефія СК»задекларовано на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних (а.с.59-64). Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями (постачальниками) податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось вище, в обґрунтування отримання послуг позивачем до перевірки та в судове засідання було надано первині бухгалтерські документи.

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення суми у розмірі 466220 грн. до податкового кредиту, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичного отримання товару від ТОВ «Тефія СК», а саме товрно - транспортних документів, наявність яких обовязкова при транспортуванні зазначеного товару.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, зокрема в частині доведеності фактичного отримання товару, а тому висновок податкового органу про порушення п. 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 466220 грн., є обґрунтованим.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення №0000261520 від 28.10.2011, дійшов висновку, що воно є правомірним і не підлягає скасуванню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 27.02.2011.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун