Постанова № 21954101, 28.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року 2а-2760/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Рубан Л.П.,

представника відповідача - Заріцький В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів"

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000382353 від 24.05.2011 року,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленю круп та комбікормів" з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000382353 від 24.05.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що як вбачається із акту перевірки, відповідач вважає, що позивачем укладено з ПП "Альтекс-Юг" угоди, які не спричиняли реального настання правових наслідків. Однак, відповідачем не зазначено жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами, який підтверджує, що зазначені договори укладалися без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також, що вони були спрямовані на порушення публічного порядку. Також, зазначив, що такі висновки відповідача спростовуються належним чином укладеними договорами поставки, накладними на постачання товару, товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт постачання товару, а також платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, в тому числі і сплату податку на додану вартість в ціні товару, що повністю відповідає умовам договору купівлі-продажу. Вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000382353 від 24.05.2011 року є протиправним. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в запереченні на адміністративний позов та пояснив, що враховуючи наведені в акті перевірки факти та те, що відповідно до ст.3, 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у контрагента позивача ПП "Альтекс-Юг" відсутні об'єкти оподаткування ПДВ в частині купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ "АВ-Групп", ТОВ "Скай Груп", ТОВ "ФМП-Лак", ТОВ "СВС Плюс", ТОВ "БК ЮСГ", ТОВ "Компанія "Промресурс, ЛТД", ТОВ "СГ-Групп", ТОВ "Легат - М", ТОВ "ВКК "ДВМ", ТОВ Ніка і Ко" та їх подальшої реалізації на адресу покупців, сума 1071436 грн., задекларована ПП "Альтекс-Юг" за період липень-грудень 2010 року є сумою задекларованою підприємством з вартості наданих послуг по формуванню штучного податкового кредити та забезпечення податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання. Таким чином, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, що містять реквізити ПП "Альтекс-Юг". Вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000382353 від 24.05.2011 року прийняте на підставі та в межах чинного законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ВАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Альтекс-Юг" за період листопад-грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №201/23-011/00951770 від 29.04.2011 року (т.1, а. с. 9-38).

З даного акта вбачається, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ПП "Альтекс-Юг" позивачем було надано наступні документи: податкові накладні, накладні, банківські виписки, картку рахунка №63.1.1 по розрахунках з ПП "Альтекс-Юг" за листопад-грудень 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками за період листопад-грудень 2010 року. В бухгалтерському обліку зазначені операції відображено по рах. Дт 20.1 "Сировина та матеріали", Кт. 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Д.т 64.2 "ПДВ" Кт. 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Дт. 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт. 30.1. На виконання умов угоди суб'єктом господарювання поставлено товари (роботи, послуги), на що виписано (оформлено накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на загальну суму 1951689, 01 грн., в тому числі ПДВ 325114, 84 грн. Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період листопад-грудень 2010 року, відображеного у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за листопад-грудень 2010 року, а саме, за листопад 2010 року (декларація від 20.12.2010 року №23972) включено ПДВ в сумі 286517, 83 грн., що відповідає даним додатка 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", за грудень 2010 року (декларація від 12.01.2011 року №9005992556) включено ПДВ в сумі 38597, 01 грн., що відповідає даним додатка 1 "Розрахунок коригування сум ПДВ". Транспортування придбаного товару проводилось ПП "Альтекс-Юг" та за його рахунок. Оприбуткування товару та подальше зберігання відбулось на складських приміщеннях ВАТ "Миронівський ЗВКК" (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1). Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за отриманий товар було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками. На кінець періоду, що перевірявся, дебіторська/кредиторська заборгованість за отриманий товар у ПП "Альтекс-ЮГ" відсутня.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що ДПІ у м. Херсоні складено акт від 04.03.2011 року №607/23-2/37048928 яким встановлено, що ПП "Альтекс-ЮГ" здійснювало безпідставне формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгах постачання від підприємства з ознаками "фіктивності". Крім цього, встановлено, що угоди за листопад-грудень 2010 року укладені між ПП "Альтекс-ЮГ" та ВАТ "Миронівський ЗВКК" мають ознаки "фіктивності", що підтверджується службовою запискою ВПМ ДПІ в Обухівському районі №1586/7/26-01 від 13.04.2011 року.

В наведеному вище акті перевірки позивача встановлено порушення п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також ч. 1 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в результаті чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2010 року в сумі 286517, 83 грн. та грудень 2010 року в сумі 38597, 01 грн.

Факти викладені в акті перевірки щодо оформлення позивачем та ПП "Альтекс-ЮГ" господарської операції первинними документами та проведення розрахунків підтверджено дослідженими в судовому засіданні податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з особового рахунку та загальними звітами по основних засобах позивача (т.1, а. с. 108-244, т.2, а. с. 1-33)

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000382353 від 24.05.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 325115, 00 грн. (т.1, а. с. 39)

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Херсоні проведено документальну невиїзну перевірку контрагента позивача ПП "Альтекс-ЮГ" з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №607/23-2/37048928 від 04.03.2011 року (т.2, а. с. 44-62). З даного акта перевірки вбачається, що за період який перевірявся керівником підприємства ПП "Альтекс-ЮГ" був ОСОБА_3. Також, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність становить 1 чоловік), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація про прибуток підприємств). Дані обставини свідчать, що фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей не відбувалося. Крім цього, в даному акті перевірки зроблено висновок про порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Альтекс-ЮГ" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) по вчинених правочинах не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України. Податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість з період липень-грудень 2010 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), про обсяг придбання та як наслідок про обсяг продажу (а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними.

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області від 15.03.2011 року порушено кримінальну справу по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (т. 2, а. с. 148-149)

Також, судом встановлено, що Постановою старшого слідчого відділу податкової міліції Херсонської області від 11.01.2012 року притягнуто директора ПП "Альтекс-ЮГ" - ОСОБА_3 як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України (т.2, а. с. 188-189)

Як вбачається з вищенаведеної постанови 31.03.2010 року ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_6 на своє ім'я у відділі державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради зареєструвала ПП "Альтекс-ЮГ" за місцем свого проживання. ПП "Альтекс-ЮГ" було створено виключно з метою укладення від імені вказаного підприємства фіктивних договорів, зобов'язання по яким не виконувались та здійснення по вказаним договорам безтоварних операцій, грошові кошти від яких в подальшому конвертувались у готівку з метою укриття подальшого їх руху від податкових органів. 09.06.2010 року ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_6, рішенням №2 призначила ОСОБА_3 на посаду директора ПП "Альтекс-ЮГ", який будучи підконтрольним ОСОБА_6, заздалегідь знаючи про те, що останній не має на меті здійснювати статутну діяльність, а переслідує при цьому лише мету прикриття своєї незаконної діяльності, яка виразилась у сприянні за грошову винагороду реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності у проведенні безтоварних операцій, незаконному переведенні безготівкових коштів у готівку, підробленні документів бухгалтерського та податкового обліку. За результатами незаконної діяльності на рахунок ПП "Альтекс-ЮГ" були перераховані кошти в сумі 173455225, 00 грн. Крім того, за вказаний період часу по грошовим чекам фіктивних підприємств незаконно переведено у готівку 312494746, 00 грн., решта коштів в розмірі 67992198, 00 грн. була повернута контрагентам або використана для створення законності діяльності фіктивних підприємств на сплату податків та інших обов'язкових платежів. Отже, економічним результатом документального оформлення взаємовідносин між ПП "Агропрайд", ПП "Стилет-ЮГ", ПП "Альтекс-ЮГ" та реально діючими суб'єктами підприємницької діяльності стало безпідставне завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток останніх.

Таким чином, судом встановлено, що ПП "Альтекс-ЮГ" були відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, виробниче та торгівельне обладнання. За таких обставин, суд вважає, що фактичного здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом ПП "Альтекс-ЮГ" щодо поставки товарно-матеріальних цінностей не відбулось, а тому первинні документи, які складені на виконання вищезазначеного правочину, судом до уваги не беруться.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має учинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Наведене дає підстави для висновку суду про те, що нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наведену норму суд застосовує з врахуванням положень статті 228 Цивільного кодексу України: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як зазначено у частині другій статті 215 цього ж Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №982/13/13-09 від 06.07.2009 року та постанові Верховного Суду України від 25.09.2007 року за позовом ДПА до ВАТ «Луцький автомобільний завод», ПП «Стар-Трейд».

Крім того, пунктом 23 статті 2 Бюджетного кодексу визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (стаття 9 Бюджетного кодексу).

За змістом частини 2 статті 9 цього ж Кодексу податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих норм дає підстави для висновку суду про те, що не сплачені підприємством податок на прибуток і податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Таким чином, суд вважає, що у випадку перерахування підприємством коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, укладений правочин між позивачем та ПП "Альтекс-ЮГ" суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000382353 від 24.05.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 325115, 00 грн. є правомірним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя /підпис/Басай О.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 березня 2012 р.