Постанова № 21948943, 15.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 року 11:50 Справа № 2а-0870/11630/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А., представників

позивача: Моргунової О.С.

відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Василівського районного центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 грудня 2011 року Василівський районний центр зайнятості (далі позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) в якій просить стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1619,38 грн.

Для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі та вирішення справи по суті на підставі ч.3 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України судом було направлено запит до адресно - довідкового сектору ВГІРФО ГУМВС в Запорізькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

03 січня 2012 року на адресу суду надійшла відповідь від адресно - довідкового сектору ВГІРФО ГУМВС в Запорізькій області, відповідно до якої гр. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

В звязку з щорічною основною відпусткою судді Бойченко Ю.П., що підтверджується наказом голови суду від 12 грудня 2012 року за №267, питання щодо відкриття провадження розглядалось 25 січня 2012 року.

Ухвалою суду від 25 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/11630/11, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 15 лютого 2012 року.

15 лютого 2012 року представник позивача прибув у судове засідання, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач, перебуваючи на обліку як безробітний в Дніпрорудненській філії Василівського районного центру зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю, а саме з 20.05.2010 по 12.07.2010, водночас був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як фізична особа-підприємець, тобто він належав до зайнятого населення, а отже не мав права на отримання статусу безробітного та відповідної допомоги по безробіттю. Вказує, що безпідставно отриману суму допомоги відповідач у добровільному порядку не повернув, у звязку із цим просить суд задовольнити адміністративний позов та стягнути 1619,38 грн. допомоги по безробіттю. На підставі викладеного представник позивача просила позов задовольнити.

Відповідач не зявився у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У судовому засіданні 15 лютого 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2010 року ОСОБА_2 подано заяву до Дніпрорудненської філії Василівського районного центру зайнятості з проханням надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” та Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. При цьому, відповідачем зазначено, що він не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа підприємець.

Наказом Дніпрорудненської філії Василівського районного центру зайнятості від 20 травня 2010 року №НТ100520 відповідачу з 20 травня 2010 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до змісту частин першої та другої статті 22 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, а також особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю.

За таких умов, відповідачу Дніпрорудненською філією Василівського районного центру зайнятості нараховано та виплачено допомогу по безробіттю за період з 20 травня 2010 року по 12 липня 2010 року у розмірі 1619,38 грн., що підтверджується довідкою від 14 лютого 2012 року №115.

12 липня 2010 року ОСОБА_2 наказом, затвердженим 15 липня 2010 року № НТ100715 був знятий з обліку у звязку з працевлаштуванням за направленням державної служби зайнятості.

20 жовтня 2011 року відповідач звернувся до Дніпрорудненської філії Василівського районного центру зайнятості з метою отримання консультації щодо працевлаштування та реєстрації в центрі зайнятості. При реєстрації відповідача, 24 жовтня 2011 року позивачем було направлено запит (вих. № 440) до державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації про надання інформації щодо реєстраційних дій відносно ОСОБА_2 Згідно листа державного реєстратора від 07 листопада 2011 року № 142-20 відповідач зареєстрований в Василівській районній державній адміністрації як приватний підприємець 28 січня 2002 року, про що зроблено запис в журналі «Облік реєстраційних справ субєктів підприємницької діяльності-фізичних осіб» за № 1067. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07 листопада 2011 року ОСОБА_2 26 жовтня 2011 року було припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням.

Частиною третьою статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Відповідно до абзацу 2 частини пятнадцятої статті 47 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем.

Таким чином, судом встановлено, що в період з 28 січня 2002 року по 26 жовтня 2011 року відповідач мав статус фізичної особи підприємця та надав позивачу недостовірні відомості з цього питання. Дане порушення було зафіксоване актом розслідування страхових випадків від 11 листопада 2011 року № 99.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобовязана повідомити про це державну службу зайнятості.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

15 листопада 2011 року відповідачу надіслано лист №472, яким запропоновано в добровільному порядку повернути неправомірно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1 619,38 грн.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 1619,38 грн., отриманих ним в якості допомоги по безробіттю.

Статтею 39 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Василівського районного центру зайнятості задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (71670, АДРЕСА_1) на користь Василівського районного центру зайнятості 1619 (одну тисячу шістсот девятнадцять) грн. 38 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю на р/р 37176300901044, код ЄДРПОУ 20523970, МФО 813015, банк одержувача: ГУДКУ в Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя(підпис)Ю.П.Бойченко

Постанова виготовлена в повному обсязі 20 лютого 2011 року.