Постанова № 21948348, 09.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року 16:19 Справа № 2а-0870/9086/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання Гайдай А.В.

за участю:

представника позивача: Вороніна Ю.Л.

представника відповідача: Сиваш О.О.

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»

до: Державної податкового інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

про: визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

21.10.2011 Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкового інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про визнання неправомірними дій щодо самостійного зарахування податковим органом сум із сплати орендної плати за землю у рахунок податкових зобовязань та зобовязання провести перерахунок розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за землю.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Щербака А.А. від 24.10.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/9086/11, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 10.11.2011. У судовому засіданні оголошувались перерви до 24.11.2011 та 01.12.2011.

Ухвалою судді від 01.12.2011 провадження у справі зупинено до 19.12.2011 для надання додаткових доказів. 19.12.2011 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою судді від 19.12.2011 провадження у справі зупинено до 27.12.2011 для надання додаткових доказів.

У звязку із переведенням судді Щербака А.А. до іншого суду та згідно протоколу розподілу справ між суддями від 23.12.2011 у справі призначено головуючого суддю Садового І.В.

Ухвалою суду від 27.12.2011 справу прийнято до провадження суддею Садовим І.В., провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.01.2012.

Провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів.

09.02.2012 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 09.02.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, та, з урахуванням прийнятих судом уточнень, просить визнати неправомірними дії відповідача щодо самостійного зарахування протягом 2010 - 2011 років сплачених ПАТ «Запорізький рибокомбінат» у 2010 -2011 роках сум зі сплати орендної плати за договором оренди №5102 від 16.09.2006 за земельні ділянки у рахунок податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету та зобовязати відповідача провести певні дії, повязані з проведенням перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010-2011 роки за договором оренди землі №5102 від 16.09.2006. Зазначає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у запереченнях та додаткових запереченнях. Зазначив, що дії відповідача правомірні з урахуванням вимог п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ, яким передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку черговості його виникнення. Таким чином, коли позивач на протязі 2010 - 2011 років сплачував певні суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, з врахуванням наявного боргу (недоїмки), його погашення відбувалось з врахуванням зазначених норм законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2006 між Запорізькою районною державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат») відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 678,5927 га, що знаходиться за межами с. Річне Григорівської сільської Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до договору оренди землі від 16.09.2006 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі: 193821 грн. 94 коп. на рік. За місяць орендна плата становить 16151 коп. 83 коп. Орендна плата за земельну ділянку вноситься до місцевого бюджету Григорівської сільської ради на рахунки, зазначені в договорі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно рівними частинами до 15 числа наступного за звітним місяцем.

Судом встановлено, що позивачем самостійно задекларовано суму грошового зобовязання по орендній платі за земельну ділянку на 2010 рік в розмірі 243 077 грн. 35 коп., що підтверджується податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік.

Крім того, позивачем подана до податкового органу податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2011 рік на суму 243 077 грн. 35 коп.

Вказані вище обставини відповідачем не заперечуються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом 2010 року здійснювалась сплата сум орендної плати, про що свідчать платіжні доручення (а.с.105-126, т.1), в яких зазначено призначення платежу : оплата оренди землі та пені за відповідні місяці 2010 року згідно договору №5102.

Позивачем також надані суду копії платіжних доручень по сплаті орендної плати за земельні ділянки за 2011 рік (а.с.92-103, т.1) із зазначенням призначення платежу: оплата оренди землі за відповідні місяці 2011 року згідно договору №5102.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що протягом 2010 2011 років ним в повному обсязі сплачено суми орендної плати по договору №5102 від 16.09.2006 та суми самостійно визначеної пені за несвоєчасну сплату.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин 2010 року, далі Закон №2181-ІІІ від 21.12.2000) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ від 21.12.2000 який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Вищезазначене підтверджується судовою практикою (Ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2009 по справі №2-а-к/с №К-181/08, від 19.11.2009 по справі № К-17393/08, від 19.11.2009 по справі №К-30667/06, від 26.11.2009 по справі №К-26837/06).

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Отже, суд вважає дії Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області щодо самостійного зарахування протягом 2010 року, сплачених Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» сум зі сплати орендної плати за землю за договором оренди №5102 від 16.09.2006 у рахунок сплати податкових зобовязань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету неправомірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо самостійного зарахування протягом 2011 року, сплачених ПАТ «Запорізький рибокомбінат» в 2011 році за договором оренди земельної ділянки №5102 від 16.09.2006 сум зі сплати орендної плати за земельні ділянки у рахунок податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, суд керувався наступним.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, відповідач з набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України має право зараховувати кошти, які сплачує платник податків в порядку черговості виникнення податкового боргу.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо самостійного зарахування протягом 2011 року, сплачених ПАТ «Запорізький рибокомбінат» в 2011 році за договором оренди земельної ділянки №5102 від 16.09.2006, сум зі сплати орендної плати за земельні ділянки у рахунок податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо зобовязання відповідача провести певні дії, з проведення перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 2011 роки за договором оренди, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що протягом спірного періоду податковим органом відносно позивача приймались рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, а саме за несвоєчасну сплату сум узгодженого податкового зобовязання.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Тобто, у даному випадку вимога позивача про зобовязання відповідача провести певні дії щодо штрафних санкцій є безпідставною, оскільки нарахування штрафних санкції здійснено шляхом винесення рішення про застосування штрафних санкцій. Отже, позивач обрав не належний спосіб захисту. Вимоги про скасування рішення про застосування штрафних санкцій позивач у цій справі суду не заявляв.

Оскільки у цій справі судом не розглядається питання про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, то у суду відсутні і підстави для скасовування пені та зобовязання відповідача провести певні дії щодо перерахунку розрахунків пені.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести певні дії, пов'язані з проведенням перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 - 2011 роки за договором оренди землі №5102 від 16.09.2006 слід відмовити.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про визнання неправомірними дій щодо самостійного зарахування протягом 2010-2011 років податковим органом сум із сплати орендної плати за землю у рахунок податкових зобовязань та зобовязання провести перерахунок розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за землю задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкового інспекції у Запорізькому районі Запорізької області щодо самостійного зарахування протягом 2010 року, сплачених Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» сум зі сплати орендної плати за землю за договором оренди землі №5102 від 16.09.2006 у рахунок сплати податкових зобовязань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» (69118, м.Запоріжжя, вул.Луначарського, 21, код ЄДРПОУ 00476642) 1 (одна) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 14.02.2012