Постанова № 21947617, 25.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року 17:15 Справа № 2а-0870/12260/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача Лукянова О.С. (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 27 листопада 1999 року), представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 10 січня 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Агроконсорціум» до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

27 грудня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Агроконсорціум» (далі іменується позивач) до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі іменується відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача, які полягали у відкритті виконавчого провадження на підставі вимоги УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що державний виконавець в порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження» прийняв до провадження виконавчий документ вимогу про сплату боргу УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, сума за якою не була узгоджена в звязку з її оскарженням в судовому порядку.

Ухвалою суду від 23.01.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.01.2012.

25.01.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, надав докази в обґрунтування своєї правової позиції та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 25.01.2012.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство «Агроконсорціум», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №204089 від 16.06.1992, а відтак набув правового статусу субєкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За приписами ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Приватне підприємство «Агроконсорціум» зареєстроване за юридичною адресою: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Волгоградська, будинок №31; ідентифікаційний код 13623346.

Як встановлено судом, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулось до Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції з листом про направлення вимоги про сплату боргу від 30.05.2011 №3060-у, який отримано відповідачем 31.05.2011 (а.с. 50).

Вимога про сплату боргу від 30.05.2011 містить графи №4, 5, які заповнюються в разі формування узгодженої вимоги, яка підлягає направленню до органів державної виконавчої служби (а.с. 51).

03.06.2011 державним виконавцем Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №26813351, якою встановлено позивачу строк для добровільного виконання вимоги до 09.06.2011 (а.с. 49).

У звязку з невиконанням позивачем зобовязання зі сплати боргу у встановлений строк, відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 812 грн. 19 коп. (а.с. 48).

УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулось до Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження від 29.06.2011 №9651/02 (а.с. 55) на підставі вимоги про сплату недоїмки від 25.06.2011 (а.с. 56).

Заява про відкриття виконавчого провадження отримана відповідачем 11.07.2011, що підтверджується наявністю вхідного штампу із зазначенням дати та вхідного номера кореспонденції.

Зі змісту вимоги від 25.06.2011 вбачається, що УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя визначені графи вимоги №4, 5, які заповнюються в разі формування узгодженої вимоги, яка підлягає направленню до органів державної виконавчої служби.

На підставі заяви УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про відкриття виконавчого провадження від 29.06.2011 відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2011 (ВП №27502043), якою позивачу надано строк для добровільного виконання вимог до 20.07.2011 (а.с. 54).

21.07.2011 відповідачем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1633 грн. 24 коп. через невиконання позивачем обовязку зі сплати суми боргу у встановлений строк для добровільного погашення грошового зобовязання (а.с. 53).

Позивач під час розгляду справи стверджував, що жодного документа по виконавчих провадженнях не отримував, оскільки фактично знаходиться не за юридичною адресою.

Проте, дані посилання спростовані доказами, які знаходяться в матеріалах справи, які свідчать про те, що всі належні документи виконавчих проваджень направлялись на юридичну адресу боржника: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31. Згідно даних ЄДР позивач зареєстрований саме за цією юридичною адресою, яка на час розгляду справи залишається незмінною.

Неотримання позивачем виконавчих документів через його відсутність за юридичною адресою не являється підставою для висновку, що державним виконавцем допущено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідачем вжито всіх належних заходів для повідомлення позивача про хід виконавчого провадження.

Відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника від 11.08.2011 на кошти у межах суми 27007 грн. 70 коп. (а.с. 44).

Такі дії державного виконавця позивач вважає протиправними, оскільки вимоги про сплату боргу, за твердженням останнього, являються неузгодженими.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, за наступних підстав.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі іменується Закон України №606-XIV).

На виконання Закону України №606-XIV розроблено положення «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 (далі іменується Інструкція №74/5).

За приписами ст. 1 Закону України №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Згідно ст. 8 Закону України №606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ст. 17 Закону України №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

За приписами ст. 18 Закону України №606-XIV у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Таким чином, згідно наведених вище норм, вимоги пенсійного органу про сплату боргу являються виконавчими документоми, на підставі яких державний виконавець зобовязаний відкрити виконавче провадження.

Згідно ст. 22 Закону України №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

За приписами ст. 19 Закону України №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Судом встановлено, що відповідачу разом із заявами про відкриття виконавчого провадження були подані стягувачем докази їх надіслання на адресу боржника.

Судом встановлено, що надіслані відповідачу стягувачем виконавчі документи містять всі встановлені реквізити, відповідають вимогам Закону та подані до виконавчого органу у встановлені законодавством строки.

Згідно ст. 25 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

На виконання ст. 19 Закону України №606-XIV, згідно якої державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, відповідачем відкрито виконавче провадження та надано позивачу строк для добровільного виконання вимог. Проте, позивачем у встановлені строки не виконані вимоги державного виконавця в добровільному порядку.

Стаття 27 Закону України №606-XIV передбачає, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами ст. 28 Закону України №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом, державним виконавцем винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Судом також встановлено, що державним виконавцем вживались всі належні заходи для повідомлення боржника про хід виконавчого провадження та на його адресу направлялись всі належні документи виконавчого провадження.

Посилання позивача на те, що сума, вказана у вимогах про сплату боргу, не є узгодженою на сьогоднішній день, не являється доказом чи обґрунтуванням порушення державним виконавцем приписів Закону України «Про виконавче провадження», адже ця обставина не може стосуватися предмета спору у справі про визнання протиправними дій державного виконавця, який, як зясовано, діяв лише на підставі на в межах наданих йому повноважень.

За приписами ст. 82 Закону України №606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська