Ухвала суду № 21945015, 20.03.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа № 2-3032/2011

Справа № 22ц/2090/675/2012 Головуючий 1 ін. Назаренко О.В.

Категорія: договірні Доповідач Овсяннікова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.,

суддів: - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарях - Москаленко Є.А. ,Щегельському Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання зобов»язань припиненими, визнання грошових коштів такими, що отримані безпідставно та стягнення коштів ,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з таким позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріусу ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6.

У наступному ОСОБА_4 уточнив вимоги і вказав, що між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк»07 березня 2007 року було укладено кредитний договір НАЕ2GА00000013 від 07 березня 2007 року, згідно умов якого йому надавався кредит шляхом видачі готівки через касу на строк з 07 березня 2007 року по 06 березня 2017 року у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на суму 200000 гривень.

Було складено графік погашень з визначенням суми щомісячних платежів у сумі 3533 грн.65 коп.

Він сплачував таку суму, а через півроку збільшив суму виплати до 5000 гривень.

У травні 2009 року з метою дострокової сплати суми заборгованості він звернувся до Банку для визначення йому остаточної суми. Ця сума була озвучена у розмірі 200000 гривень. 03 червня 2009 року він сплатив цю суму.

Однак,12 червня 2009 року йому зателефонували працівники банку і сказали заплатити ще 25000 гривень. Бажаючи припинити ці відносини він взяв у борг цю суму і 17 липня 2009 року сплатив її. Однак, йому знову сказали про необхідність заплатити ще 50000 гривень.

Після цього він змушений був звернутися до аудиторської фірми «Еліт Аудіт»для визначення остаточної суми і йому повідомили, що він сплатив 342723 грн. 52 коп., переплативши 71652 грн.78 коп.

Отже, його зобовязання перед Банком припинені повним виконанням.

Просить визнати зобовязання боржника по кредитному договору НАЕ2GА00000013 від 07 березня 2007 року перед ПАТ КБ «ПриватБанк»- кредитором як припинені з 03 червня 2009 року за повним та достроковим виконанням; визнати отримані ПАТ КБ «ПриватБанк»від нього грошові кошти у період з 03 червня 2009 року по 17 липня 2009 року включно у розмірі 71652 грн. 78 коп. як набуті без достатньої правової підстави ; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 71652 грн.78 коп. на його користь; зобовязати приватного нотаріуса ОСОБА_5 вчинити певні дії: внести до державного реєстру дані про припинення іпотеки та зняти заборону- арешт на квартиру АДРЕСА_1, який було накладено 07 березня 2007 року за № 4609818.

Справа розглянута у відсутність відповідача.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2011 року позовні вимоги задоволені.

Визнано зобовязання ОСОБА_4 ідентифікаційний код № НОМЕР_1 боржника по кредитному договору НАЕ2GА00000013 від 07 березня 2007 року перед ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ № 14360570- кредитором, такими, що припинені з 03 червня 2009 року за повним достроковим виконанням.

Визнано отримані ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ № 14360570 від ОСОБА_4 код НОМЕР_1, грошові кошти у період з 03 червня 2009 року по 17 липня 2009 року включно у розмірі 71652,78 грн., як набуті без достатньої правової підстави.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 71652,78 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 842,53грн.

Ухвалою цього ж суду від 08 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 до приватного нотаріусу ОСОБА_5 та третій особі ОСОБА_6 виділені у самостійне провадження.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк»просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що справа розглянута у їх відсутність і вони не викликалися у судове засідання. Суд прийняв як доказ висновок аудиторської фірми, однак він не може таким бути, оскільки з його тексту вбачається, що дата проведення аудиту -20 серпня 2009 року, дата видачі висновку 06 серпня 2009 року, що є неможливим.

Крім того, з 01 лютого 2009 року було змінено процентну ставку згідно умов договору з 14,04% до 26,83%, про що позивач повідомлявся.

Відповідно до узагальнень судової практики, що виникає з кредитних відносин ВСУ, якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Відповідно до наданого розрахунку вбачається, що позивач сплачував кредит за новою процентною ставкою.

Тобто, ОСОБА_4 прийняв і погодився зі зміненими умовами кредитного договору. Таким чином, аудиторський висновок не є належним доказом.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, визнаючи зобовязання припиненим його виконаним та стягуючи зайво сплачені кошти суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наданих доказів та вимог закону.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 07 березня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк»було укладено кредитний договір № НАЕ2GА00000013.

За кредитним договором Банк зобовязався надати кредитні кошти через касу на строк з 07 березня 2007 року до 06 березня 2017 року у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з розміром кредитної лінії у сумі 220293 грн. 72 коп., де 200000 гривень сума кредиту; 20293 грн. 72 коп. кредитування можливих страхових платежів.

Ці кошти були отримані ОСОБА_4 та до 03 червня 2009 року погашені у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих позивачем квитанцій та аудиторського висновку вбачається, що ОСОБА_4 виплатив суму кредиту за вказаним договором зі сплатою всіх передбачених договором нарахувань.

При цьому ним не тільки виплачена необхідна сума, а ще й переплачено 71652 грн.78 коп.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стягуючи з ПАТ КБ «ПриватБанк» ці кошти суд першої інстанції обгрунтовано виходив з цих вимог закону та висновку аудитора.

Що стосується заперечень відповідача, то вони судовою колегією не приймаються.

Для надання висновку позивачем були надані квитанції по погашенню суми кредиту та сам договір. З урахуванням всіх обумовлених умов цього договору по сплаті коштів і зроблено висновок аудитором не тільки про повну сплату необхідних платежів, а й переплату цих коштів.

Банком не надано жодного заперечення проти сплати коштів по цим квитанціям. Тобто, про надання зайвої квитанції або сплати не в тому розмірі Банком не вказано.

Заперечення Банка стосуються неправильного, на їх думку, врахування процентів. Так, Банк вказує, що з 01 лютого 2009 року змінилася процентна ставка з 14,04% до 26,83 %, що і було прийнято позивачем, оскільки він систематично сплачував кредит за новою процентною ставкою.

Однак, колегія не погоджується з таким доводом.

Відповідно до вимог п. 2.3.1 кредитного договору дійсно передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Банком надано розпорядження від 25 грудня 2008 року про збільшення розміру процентної ставки.

Однак, жодного підтвердження не тільки отримання, а навіть направлення листа позивачу про збільшення розміру процентної ставки Банком не надано.

Про направлення листа не вказує і представник Банку.

Їх довод про прийняття позивачем пропозиції про збільшення процентної ставки сплатою грошей у більшому обсязі, ніж визначено графіком, спростовується тим, що згідно додатку до кредитного договору НАЕ2GА00000013 від 07 березня 2007 року позивач повинен був сплачувати по 3533 грн. 65 коп., що ним і виконувалося.

Але вже з вересня 2007 року, а не з 01 лютого 2009 року, він почав сплачувати по 5000 гривень,що ніяк не може свідчити про повідомлення позивача про збільшення розміру процентної ставки та фактичного прийняття ним такої пропозиції.

Безпідставне посилання Банку і на неможливість прийняття висновку аудиту, оскільки як вказано в аудиторському висновку дата проведення аудиту -20 серпня 2009 року, а дата видачі висновку -06 серпня 2009 року.

З наданого листа ЗАТ АФ «Еліт - Аудит»вбачається,що це є технічною помилкою; неправильне застосування цифр «2»та «0»; правильним є запис: дата початку проведення аудиту-02 серпня 2009 року , а не 20 серпня 2009 року.

Отже, рішення є законним та обґрунтованим; постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Що стосується пояснень представника Банку про наявність додаткової угоди до кредитного договору від 07 березня 2007 року про видачу ОСОБА_4 додатково 80000 гривень, що необхідно враховувати при вирішенні питання, то вони судовою колегією не приймаються.

Відповідно до вимог ст..ст. 300,303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Позивачем предявлено позов про визнання виконаним зобовязання по кредитному договору № НАЕ2GА00000013 від 07 березня 2007 року.

Саме цьому договору дає оцінку Банк в апеляційній скарзі. Жодного посилання про наявність якоїсь додаткової угоди до цього договору в апеляційній скарзі не міститься.

При дачі пояснень в суді апеляційної інстанції представник Банку посилається на додаткову угоду до кредитного договору № НАН2GА00000013.

Тобто, це два різні договори : № НАЕ2GА00000013 та № НАН2GА00000013, а тому ця додаткова угода судовою колегією не приймається для розгляду як додаток до договору № НАЕ2GА00000013 від 07 березня 2007 року.

Посилання Банку, що це є просто опискою, судовою колегією не приймається.

Додаткова угода містить посилання, що є додатком до кредитного договору НАН2GА00000013 від 07 березня 2007 року.

Зміна договору в односторонньому порядку не допускається, а тому самовільне рахування Банком, що це стосується одного й того ж договору при наявності таких розходжень не приймається.

При цьому ОСОБА_4 категорично заперечує і укладення такої додаткової угоди, і свій підпис на ній і підпис на видатковому касовому ордері на отримання ним 80000 гривень на підставі цієї додаткової угоди, у звязку з чим ним заявлялося клопотання про призначення почеркознавчої експертизи і додатково з посиланням на те, що і вказаний в видатковому касовому ордері ідентифікаційний номер не його.

При цьому дійсно ідентифікаційний номер у ордері не позивача.

Отже, колегія не приймає додаткову угоду та видатковий касовий ордер як доказ до спору по кредитному договору № НАЕ2GА00000013.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: