Постанова № 21943130, 07.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/17430/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріПроніні Д.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології плюс» про визнання правомірним та обгрунтуваним рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з поданням про визнання правомірним та обгрунтуваним рішення про застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології плюс».

Подання обґрунтоване тим, що 05.10.2011 року податковий керуючий ДПІ у Київському районі м. Донецька не був допущенний платником податків ТОВ «Інноваційні технології плюс» до складання акту опису майна у податкову заставу, у звязку з чим начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 05.10.2011року.

Представник позивача у судовому засіданні подання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в поданні, та письмові докази в його підтвердження та просить винести рішення, яким підтвердити обґрунтованість застосування умовного адміністративного арешту.

Представник відповідач до судового засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною адресою, надав суду клопотання про розгляд адміністративної справи без його участі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи і перевіривши їх наявними в ній доказами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології плюс» (код ЄДРПОУ 34456074; 83114, м. Донецьк, пр-т. Визволення Донбасу,6, корп. 1) 08.06.2006р. зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа. На облік в ДПІ у Київському районі м. Донецька як платник податків взято з 09.06.2006р. за № 5920, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків. Є платником податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 05.10.2009р. № 100248038.

Відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із пп. 94.2.7. п. 94.2. ст. 94. Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акту опису майна, яке передається у податкову заставу.

Відповідачем до податкового органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2011 року № 9007871679 від 19.09.2011р., в якій самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 13 592,00 грн.

У звязку з частковою переплатою загальна сума боргу з ПДВ складає 13 402,00 грн., що підтверджується даними зворотнього боку облікової картки платника податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України, - платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання вважаються податковим боргом.

Пунктом 202.1. ст. 202 Податкового кодексу України календарний місяць визначено звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ст. 203 Кодексу, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1. цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України зазначено, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

З метою погашення податкового боргу податковим органом було направлено першу податкову вимогу № 839 від 04.10.2011 року. З наявних матеріалів справи вбачається, що дана податкова вимога отримана відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці податкової вимоги.

Станом на момент звернення до суду з поданням та розгляду справи судом податкове зобовязання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Пунктом 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава є способом забезпечення сплати платником податків грошового зобовязання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Згідно з п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підстав рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника), яке предявляється платнику податків, що має податковий борг.

05.10.2011р. начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька відповідно до вимог ст. 89 ПКУ прийнято рішення про опис майна ТОВ «Інноваційні технології плюс» у податкову заставу.

Відповідно до п. 91.4 ст. 91 ПКУ, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.

В той же день податковим керуючим інспекції здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Інноваційні технології плюс» з метою складення акту опису майна для передачі у податкову заставу, але він не був допущений посадовими особами ТОВ «Інноваційні технології плюс» для складання цього акту, у зв`язку з чим 05.10.2011р. ним складено Акт №68 «Про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого».

Відповідно до пп. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Надіслання рішення про арешт майна відповідно відноситься до функцій працівника органу державної податкової служби, призначеного керівником (заступником).

Зазначені вимоги містить і Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1437/18732, згідно із п. 4.3. якого рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Зазначена вимога закону заявником виконана, про що свідчить досліджений в судовому засіданні оригінал рішення про застосування арешту майна платника податків від 05.10.2011р.

Відповідно до ч. 2 п. 94.5. ст. 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Донецька про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 05.10.2011р. є обґрунтованим, а вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158163, 183-3, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології плюс» про визнання правомірним та обгрунтуваним рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 05.10.2011р. Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька задовольнити повністю.

Визнати правомірним та обгрунтуваним рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 05.10.2011р. Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 07.10.2011р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 07.10.2011р. в присутності представника позивача та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.