Постанова № 21942076, 09.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/2470/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. при секретаріЗолотухіні К.О., за участю: представників позивача представника відповідача Золотаревської Р.В., Продайко О.В., Липенко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000302301/0 від 17.02.2011 року, - ВСТАНОВИВ: 28.02.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000302301/0 від 17.02.2011 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами документальної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року відповідачем неправомірно було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17012094, 00 грн., що підтверджується винесеним податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2011 року № 0000302301/0. Тому, просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 17.02.2011 року № 0000302301/0 про зменшення Відкритому акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17012094, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що ним була проведена перевірки ланцюгів проведених операцій Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та відповідно сплату податку на додану вартість до державного бюджету за листопад 2010 року. З метою упередження безпідставного відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету позивачу зменшується заявлена сума по декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 17012094, 00 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити даний позов повністю з наступних підстав.

В період з 01.02.2011 року по 14.02.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 15.02.2011 року № 904/27-т/23-407/05393043. Відповідно вказаного Акту, відповідачем були зроблені наступні висновки: в порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з метою упередження безпідставного відшкодування податку на додану вартість з бюджету Відкритим акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі ВАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського») зменшується заявлена сума по декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 17012094, 00 грн. Так, на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000302301/0 на суму 17012094, 00 грн.

Судом встановлено, що висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки ґрунтуються на тому, що відповідно поданого позивачем додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року, яким передбачено розшифрування податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів, не підтверджені взаємовідносини позивача з контрагентами, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «Щіт-Інвест» (далі ТОВ «Щіт-Інвест») та частково з Закритим акціонерним товариством «Керамет» (далі ЗАТ «Керамет») на суму 17012094, 00 грн.

Відповідно до п. 1.6, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена Законом; бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.

Отже, з аналізу вищевказаних норм чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами законодавства вбачається, що підставою отримання бюджетного відшкодування законодавець визначає показники податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Так, відповідно Акту перевірки відповідачем не заперечувався факт отримання позивачем товару від ТОВ «Щіт-Інвест», ЗАТ «Керамет» в жовтні, листопаді 2010 року та сплати податку на додану вартість у складі їх вартості та отримання на підтвердження цього податкових накладних.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 Закону, протягом такого періоду, у звязку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та /або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця. Датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що склалася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані на адресу позивача ТОВ «Щіт-Інвест», ЗАТ «Керамет» відповідають вимогам чинного законодавства. Тому, у відповідача не було підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивача у нього були наявні всі необхідні податкові накладні, що підтверджується Актом перевірки. Крім того, під час судового засідання на вимогу суду позивачем були надані суду всі необхідні копії договорів, укладених з ТОВ «Щіт-Інвест» та ЗАТ «Керамет» та транспортних, податкових накладних, платіжних доручень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що відповідачем були зроблені хибні висновки щодо не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість на підставі даних про відсутність податкових накладних, виписаних на адресу позивача ТОВ «Щіт-Інвест», ЗАТ «Керамет» та на не підтвердженні взаємовідносин позивача з контрагентами, а саме: з ТОВ «Щіт-Інвест» та частково з ЗАТ «Керамет» на суму 17012094, 00 грн. Крім того, правочини, укладені із вказаними контрагентами не визнані судом недійсними та не є нікчемними з огляду на приписи чинного законодавства.

Відповідно до п. 1. 3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Тому, суд вказує на те, що висновки відповідача щодо відсутності права у позивача на податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Щіт-Інвест», ЗАТ «Керамет» в жовтні, листопаді 2010 року податкових накладних є помилковими. Крім того, невиконання вказаними контрагентами свого обовязку щодо своєчасного подання податкової звітності за відповідний звітний період із задекларованою сумою податкових зобовязань по взаємовідносинах з ВАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» ніяким чином не може вплинути на можливість включення позивачем до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, й податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000302301/0 про зменшення ВАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17012094, 00 грн. є протиправним та підлягає скасування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000302301/0 від 17.02.2011 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 17.02.2011 року № 0000302301/0 про зменшення ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17012094, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 29.06.2011 року.

Суддя

А. Ю. Рищенко