Постанова № 21942064, 23.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/2906/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Синельниківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 677, 42 грн., - ВСТАНОВИВ:

14.03.2011 року Синельниківський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 677, 42 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 22.11.2010 року по 28.01.2011 року в Синельниківському міськрайонному центрі зайнятості на обліку знаходився ОСОБА_2, яку відповідно до вимог чинного законодавства було надано статус безробітного, а також була призначена допомога по безробіттю в розмірі з урахуванням страхового стажу понад 10 років 70 % середньої заробітної плати (доходу). В результаті проведеної перевірки позивачем було встановлено, що відповідачем під час реєстрації було надано недостовірні відомості.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Синельниківського міськрайонного центру зайнятості кошти виплачені як допомогу по безробіттю в розмірі 677, 42 грн.

У судове засідання сторони не зявились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2листопада 2006 року № 1543, Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінпраці є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - соціального страхування), соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною 1 ст. 12 зазначеного Закону України передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Судом встановлено, що в період з 22.11.2010 року по 28.01.2011 року на обліку в Синельниківському міськрайонному центрі зайнятості перебував на обліку ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

На підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» та Наказом ЦЗ № НТ 101129 від 29.11.2010 року відповідачу було надано статус безробітного, а також з 29.11.2010 року була призначена допомога по безробіттю відповідно до пп. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в розмірі з урахуванням страхового стажу понад 10 років 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів 100%, протягом наступних 90 календарних днів 80 % та 180 календарних днів 70 %.

Вищевказаним наказом допомогу по безробіттю ОСОБА_2 було відкладено на підставі п. 5 пп. 5.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, у звязку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПУО або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

Наказом № НТ 101221 від 21.12.2010 року було розпочато (поновлено) відповідачу виплату по безробіттю з 21.12. 2010 року, яку він отримував до 20.01.2011 року.

Відповідно до п. 5.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, здійснення зазначених виплат підтверджується довідками про середню заробітну плату (дохід) або середнє грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття, форми яких передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням».

Як вбачається з матеріалів справи, для виплати допомоги по безробіттю відповідачем була надана позивачу довідка про середню заробітну плату з ТОВ «Авіста» (його останнього місця роботи) в м. Дніпропетровську, відповідно до якої середньоденна заробітна плата складає 84, 97 грн., та яка була підписана відповідачем як керівником вказаного підприємства, що підтверджується копією Трудової книжки та копією відповідної довідки про середню заробітну плату.

Позивач зазначає, що ним на підставі перевірки обґрунтованості призначення та виплати матеріального забезпечення по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», було направлено відповідний запит від 03.12.2010 року за № 1101 до Лівобережного районного центру зайнятості щодо подання звіту за формою 4-ПН (заплановане, фактичне звільнення) від ТОВ «Авіста», оскільки відповідача було звільнено з ТОВ «Авіста» (останнього місця роботи) за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно даних відповіді Лівобережного районного центру зайнятості від 13.12.2010 року № 4080 було встановлено, що ТОВ «Авіста» до Лівобережного районного центру зайнятості про звільнення працівників не звітувало, розрахункову відомість не надавало, а також даних стосовно звільнення ОСОБА_2 не має.

Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року, незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації у цій службі.

Так, під час реєстрації кожна особа ознайомлена із памяткою безробітного, відповідно до якої безробітній під час одержання допомоги по безробіттю зобовязаний своєчасно подавати центру зайнятості відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Крім того, як зазначає позивач, відповідача було попереджено під особистий підпис, що у разі призначення матеріальних виплат на підставі документів, що містять неправдиві відомості з безробітного стягується виплачена сума з моменту встановлення правопорушення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Отже, судом встановлено, що відповідачем були надані позивачу неправдиві відомості щодо страхового стажу, причини звільнення та доходу за останнім місцем роботи, що не давало йому право на реєстрацію як безробітного та одержання соціальних виплат з урахуванням останнього місця роботи. Тому, отримані відповідачем за період перебування на обліку у позивача кошти, виплачені як допомога по безробіттю у сумі 677, 42 грн. підлягають поверненню як такі, що отримані безпідставно та незаконно.

Як зазначає позивач, на підставі пп. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» наказом ЦЗ від 28.01.2011 року № НТ 110128 відповідачу було припинено виплату по безробіттю та знято з обліку у звязку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

На підставі вищевказаних підставах 02.02.2011 року за № 149 відповідачу була направлена претензія-повідомлення та витяг з наказу про повернення коштів, в якому було запропоновано відповідачу добровільно сплатити протягом 15 календарних днів вищевказану суму через установи банку на рахунок позивача, та попереджено про наслідки несплати вказаних сум.

Так, відповідно до п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Фонду України від 13.02.200 року № 7-1, у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк, стягнення коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідачем добровільно не було повернуто вказану суму заборгованості у розмірі 677, 42 грн.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи вказана сума відповідачем не сплачена в добровільному порядку, відповідних доказів сплати заборгованості під час судового розгляду справи не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Синельниківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 677, 42 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Синельниківського міськрайонного центру зайнятості (вул. Леніна, буд. № 76, м. Синельникове, Дніпропетровської обл., 52500, код ЄДРПОУ 21902422, р/р 37176001002863, ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) кошти, виплачені як допомогу по безробіттю в розмірі 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 42 коп. на р/р Синельниківського міськрайонного центру зайнятості за такими реквізитами: код ЄДРПОУ 21902422, назва банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, р/р 37176001002863, МФО 805012, призначення платежу повернення допомоги по безробіттю, КЕКВ 1341, одержувач Синельниківський міськрайонний центр зайнятості.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя

А. Ю. Рищенко