Постанова № 21942052, 21.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2011 р. Справа № 2а-15704/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого суддіЧорної В.В. при секретарі судового засіданняМолчановій В.В.

за участю представників сторін:

позивачаБуряк Т.М.

відповідачаКозлюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго»«Новомосковськтеплоенерго»до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0005241520/0 від 08.11.2010 р., -

в с т а н о в и в :

01 грудня 2010 року Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго»«Новомосковськтеплоенерго»(далі - ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням доповнень та уточнень до позовної заяви від 11.10.2011 р. (а.с. 66-68), просить частково визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції (далі Новомосковська ОДПІ) від 08.11.2010 р. № 0005241520/0 про застосування штрафних санкцій на суму 48764 грн. 04 коп. в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 17500 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що грошові кошти в сумі 35 000 грн., які, згідно платіжних доручень, були направлені платником податків на часткове погашення узгоджених податкових зобовязань, визначених у податковій декларації з ПДВ за вересень 2009 року № 40730 від 19.10.2009 р., у звязку з помилковим застосуванням податковим органом п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., були неправомірно направлені відповідачем на погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість, який виник у попередніх податкових періодах.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2007 р. по справі № А38/253-07 позовні вимоги Новомосковської ОДПІ про стягнення з ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго»податкового боргу з ПДВ та податку на прибуток на загальну суму 1599550 грн. 76 коп. задоволені в повному обсязі. Також, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2008 р. по справі № 2а-5654/08/0470 задоволені в повному обсязі позовні вимоги Новомосковської ОДПІ про стягнення з ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго»податкового боргу з ПДВ та податку на прибуток на загальну суму 1462696 грн. 83 коп. Зазначені постанови суду відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені, та набрали законної сили. Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», поточні платежі платника податків зараховувались Новомосковською ОДПІ в рахунок погашення податкового боргу, визнаного в судовому порядку рішеннями по справам № А38/253-07, № 2а-5654/08/0470. При цьому, відповідач вказує на те, що відповідно до вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкових зобовязань за рішенням суду (господарського суду). Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобовязань тільки у разі наявності у нього активів, вільних від заставних зобовязань, та за їх рахунок. Податковим розясненням щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України від 13.11.2002 р. № 540, та п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань відповідно до Закону здійснюється в порядку, передбаченому ст. 14 Закону України № 2181, шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобовязань наступного періоду до слати податкових зобовязань попереднього періоду, Закон не передбачає. Таким чином, кошти, що надійшли на сплату поточних зобовязань з податку, збору (обоовязкового платежу), спрямовується податковим органом на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних строків їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом. Посилаючись на вказані обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго»зареєстровано виконавчим комітетом Новомосковської міської ради 18.09.2001 р., та перебуває на податковому обліку в Новомосковській ОДПІ.

08.11.2010 р. Новомосковською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго», за результатами якої складено акт № 00517/1520/03342190 (а.с. 7). Перевіркою встановлено порушення платником податків п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі Закон України № 2181), а саме, несвоєчасну сплату платником податків узгоджених податкових зобовязань в сумі 97528 грн., визначених ним самостійно у податковій декларації з ПДВ за вересень 2009 року № 40730 від 19.10.2009 р. (а.с. 8-9).

На підставі зазначеного акту перевірки, Новомосковською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій в сумі 48764 грн. 04 коп. (50 відсотків від суми податкового боргу, сплаченого платником із порушенням встановлених законом граничних термінів сплати) (а.с. 6).

Не погодившись із зазначеним рішенням Новомосковської ОДПІ в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 17500 грн. (в розмірі 50% від суми 35000 грн., сплаченої платником податків у встановлені законом терміни), ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго», відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181, оскаржило його в судовому порядку.

При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно до п.п. 7.8.1 п.7.8 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим періодом для сплати податку на додану вартість є один календарний місяць.

Відповідно до абз. "а" п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі, при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

19.10.2009 р. ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго»подало до Новомосковської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 р. (вх. № 40730), у якій самостійно визначило податкові зобовязання з вказаного податку в сумі 97528 грн. (а.с. 10).

Відповідно до п. 5.1 ст 5 Закону України № 2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181, визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується відповідачем, що ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго»частково сплатило узгоджені податкові зобовязання по декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року № 40730 від 19.09.2009 р. на суму 35000 грн., протягом граничних термінів, передбачених п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181.

Зазначені обставини підтверджуються також долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень на загальну суму 35000 грн., зокрема, від 01.10.2009 р. на суму 4000 грн., від 02.10.2009 р. на суму 3000, від 08.10.2009 р. на суму 3000 грн., від 09.10.2009 р. на суму 2000 грн., від 13.10.2009 р. на суму 4000 грн., від 14.10.2009 р. на суму 3000 грн., від 19.10.2009 р. на суму 4000 грн., від 21.10.2009 р. на суму 2500 грн., від 22.10.2009 р. на суму 1500 грн., від 26.10.2009 р. на суму 2000 грн., від 28.10.2009 р. на суму 3000 грн., від 29.10.2009 р. на суму 3000 грн., у яких платником вказано призначення платежу «ПДВ за вересень 2009 року»(а.с. 12-22, 69).

Залишок несплачених узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, самостійно задекларованих позивачем у декларації з ПДВ за вересень 2009 р. в сумі 62528 грн., не був сплачений у встановлені законодавством строки, внаслідок чого зазначена сума зобовязань, відповідно до п.п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу, що позивачем не заперечується. Відповідно, нарахування на цю суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків (31264 грн.), позивачем також не оспорюється.

Натомість, висновок Новомосковської ОДПІ щодо несвоєчасної сплати ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго»узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість згідно декларації за вересень 2009 року № 40730 на загальну суму 97528 грн., не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки платником податків самостійно у встановлений законом строк зазначені зобовязання частково погашені на суму 35000 грн. Залишок несплаченої суми узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за вказаний період становить 62528 грн.

Підпунктом абз. 3 п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону України № 2181 передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від погашеної суми податкового боргу при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Отже, за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань, визначених ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго»у декларації за вересень 2009 року, Новомосковська ОДПІ мала нарахувати штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31264 грн. (50 відсотків від суми податкового боргу (62528 грн.), погашеного із затримкою, що є більшою 90 календарних днів), замість 48764 грн. 04 коп. Таким чином, сума безпідставно нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій становить 17500 грн.

Що стосується твердження відповідача про правомірність перерозподілу поточних платежів ДП ОКП «Дніпрообленерго»«Новомосковськтеплоенерго»в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше, суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і добровільного погашення податкового боргу.

Згідно п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платників до державного бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Водночас, п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 р. № 679-ХIV встановлено, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (виключно договірне списання коштів згідно глави 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції. При цьому, відповідно до п. 3.8 Інструкції, реквізити «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відсутність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Згідно п.п. 16.5.2 п. 16 ст. 16 Закону України № 2181, днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому, суми податкових зобовязань або податкового боргу, з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16 ст. 16 Закону України № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом України № 2181, який на час виникнення спірних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування, встановлено порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, та визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно, неправомірним є і нарахування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, що мало місце внаслідок таких дій податкового органу.

Зазначена позиція підтверджується листом Вищого адміністративного суду України № 358/13-09 від 17.03.2009 р. щодо застосування п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 щодо принципу рівності бюджетних інтересів.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на податкові розяснення, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України № 540 від 13.11.2002 р., з огляду на наступне.

Відповідно до абз. «г»п.п. 4.4.2 п. 4 ст. 4 Закону України № 2181, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Отже, зазначене вище податкове розяснення, яке за своїм змістом суперечить нормам діючого законодавства України з питань оподаткування, оскільки надає право органам державної податкової служби змінювати призначення платежу, визначене платником податку при сплаті ним податкового боргу, не може підміняти собою закон, а тому не підтверджує правомірності дій відповідача.

Суд також не приймає доводи відповідача про те, що у разі існування податкової застави, підприємство не може вільно розпоряджатися власними коштами, у тому числі визначати черговість сплати податків, з посиланням на норми п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 2181.

Так, згідно наведених вище норм закону, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. З урахуванням положень цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Разом з тим, Новомосковською ОДПІ не враховано норми п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181, якими платнику податків надане право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом у випадку застосування до нього податкової застави, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню податковим органом, вичерпний перелік яких наведено у абзацах «а»-«в»зазначеного підпункту.

Отже, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, вичерпний перелік яких визначений законом, наявність податкової застави не обмежує платника податків у вільному розпорядженні власними коштами. Сплата поточних податкових зобовязань не відноситься до цього переліку.

Слід також зазначити, що норма, яка зобовязує податковий орган в разі наявності у платника податків податкового боргу зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України), набрала чинності лише з 01.01.2011 р., а отже, не поширює свою дію на спірні правовідносини між сторонами.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, з огляду на відсутність норм законодавства України, чинного на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, які б надавали органам податкової служби України право змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, всупереч волі такого платника, не надав доказів правомірності своїх дій.

Натомість, позивачем надані докази сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість по декларації за вересень 2009 року на суму 35000 грн. згідно платіжних доручень, в яких визначено відповідне призначення платежу.

Отже, дії Новомосковської ОДПІ щодо зміни призначення платежу, визначеного самостійно платником податків у вказаних вище платіжних дорученнях, є неправомірними, а винесене на підставі них податкове повідомлення-рішення - протиправними.

З урахуванням сукупності встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ в частині застосування до ДП ОКП «Дніпротеплоенерго»«Новомосковськтеплоенерго»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17500 грн. скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» «Новомосковськтеплоенерго» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції № 0005241520/0 від 08.11.2010 р. в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 17500 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 17.10.2011 року.

СуддяВ.В.Чорна