Рішення № 21940666, 06.03.2012, Новгородківський районний суд Кіровоградської області

                                                                       Справа № 1113/435/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року смт.Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді           Рачкелюка Ю.В.,

при секретарі                    Орленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 21.10.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № KGXRRC11050005, згідно якого відповідач отримала кредит в сумі 4958, 80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.10.2011 року.

          Взяті на себе договірні зобов’язання відповідач належним чином не виконувала у зв’язку із чим станом на 16.12.2011 р. виникла заборгованість на суму 50429,85 грн., яка складається із:

          - 4958,80 грн. –заборгованість за кредитом;

          - 596,37 грн. –заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

          - 1249,64 грн. –заборгованість по комісії за користування кредитом;

          - 40747,43 грн. –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та штрафи згідно договору;

          - 500 грн. –штраф (фіксована частина);

          - 2377, 61 грн. –штраф (процентна складова).

          Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надіслав до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі, наполягає на задоволенні позову та в разі неявки відповідача на винесенні заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, згідно письмової заяви позов не визнає, через великий розмір пені нарахованої банком. Просила суд у зв’язку із сімейними обставинами розгляд справи проводити без її участі на підставі наявних у справі доказів.

Суд оголосивши пояснення представника позивача, відповідача вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав:

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини, які регулюються ст.ст. 258, 261, 509, 526, 610, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011, постановою Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", кредитним договором № KGXRRC11050005 від 21.10.2008 р.

Згідно ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом і банком.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Як встановлено у судовому засіданні, що 21.10.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № KGXRRC11050005, згідно якого відповідач отримала кредит в сумі 4958, 80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.10.2011 року.

          Взяті на себе договірні зобов’язання відповідач належним чином не виконувала у зв’язку із чим станом на 16.12.2011 р. виникла заборгованість на суму 50429,85 грн., яка складається із:

          - 4958,80 грн. –заборгованість за кредитом;

          - 596,37 грн. –заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

          - 1249,64 грн. –заборгованість по комісії за користування кредитом;

          - 40747,43 грн. –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та штрафи згідно договору;

          - 500 грн. –штраф (фіксована частина);

          - 2377, 61 грн. –штраф (процентна складова).

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Таким чином, укладений кредитний договір між сторонами є споживчим кредитом, оскільки відповідачу надавалися банком кошти на споживчі цілі.

          Згідно п.2.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти, виходячи зі ставки 12 % у рік. Кредит надається в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені в заяві строки.

          Згідно п.3.2.8 кредитного договору позичальник зобов’язується надавати Банку кошти для погашення заборгованості за даними Умовами, включаючи кредит, винагороду, відсотки за користування кредитом, які передбачені Заявою.

          Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень ЦК України. Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 ЦК України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою –межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що банком встановлено оплату за користування кредитом двома паралельними способами, а саме –відсотками та грошовою комісією, яка є по суті подвійною винагородою за користування коштами, що суперечить нормам цивільного законодавства.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач під час укладення кредитного договору не роз’яснив відповідачу, що комісія, яка передбачена договором, є складовою частиною предмету кредитування. А текст договору надруковано дрібним шрифтом, який не читається.

          Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 постанови Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Інформація про платежі споживача надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку.

Згідно п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

За Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

          Таким чином судом встановлено, що кредитні умови споживчого договору, у частині нарахування щомісячної комісії за користування кредитом, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та утворили істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011 захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг. Споживач має право не виконувати умови кредитного договору щодо сплати платежів, якщо вони встановлені на незаконних підставах.

Вимагання сплачувати комісійні за користування кредитом нормами ЦК України (глава 69) не передбаченні, а тому є незаконними.

          Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

          Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, перебіг позовної давності по сплаті позивачем заборгованості по пені згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору (а.с.4-4 а) рахується з 10.12.2008 року по 10.05.2009 року та становить - 8515, 42 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 14070 грн. 59 коп., яка складається з заборгованості за кредитом –4958,80 грн., відсотків за кредитом - 596,37 грн. та пені - 8515, 42 грн. Щодо стягнення заборгованості за комісією, штрафів відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, та пені за весь період виникнення заборгованості за кредитним договором то суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони суперечать нормам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем під час звернення до суду підлягають стягненню на його користь із відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог тобто в сумі 214, 60 грн.

Керуючись, ст.ст. 258, 261, 509, 526, 610, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №15-рп/2011, постановою Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", кредитним договором № KGXRRC11050005 від 21.10.2008 р., ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208–218, 222, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості –задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором у сумі 14070 грн. 59 коп., яка складається з:

-          4958,80 грн. –заборгованість за сумою кредиту;

-          596, 37 грн. –заборгованість за відсотками;

-          8515,42 –пеня.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 64993919400001, МФО № 305299) судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

          В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.222 ЦПК України, копію повного судового рішення направити сторонам, так як вони брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, протягом двох днів з дня його складання або за зверненням сторони безпосередньо в суд.

          Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги через суд першої інстанції.

                    Суддя                                                                      Ю. РАЧКЕЛЮК