Рішення № 21936011, 02.03.2012, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-543/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 березня 2012 року м. Пятихатки

Пятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Резніченка М.С.,

за участю секретаря

судового засідання Гук С.Р.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_5, про визнання договору поруки недійсним,

в с т а н о в и в:

ПАТ «УкрСиббанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_3 з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів на його користь 259373,62 грн. заборгованості за кредитним договором № 11237732000 (далі Договір), укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»(далі Банк) і ОСОБА_5 19.10.2007 р., відповідно до якого ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 26000,00 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 131300,00 грн. за курсом Національного Банку України на день укладання Договору, та понесені судові витрати, обґрунтовуючи позов тим, що у порядку і на умовах, визначених у Договорі, позичальник ОСОБА_5 отримала зазначений кредит і зобовязалася належним чином прийняти, використовувати та повернути кошти Банку, здійснюючи плату за кредит, встановлені проценти у розмірі 12,4 % річних та комісію з терміном повернення не пізніше 19.10.2027 р. відповідно до графіку погашення. Банк свої зобовязання перед позичальником виконав, а ОСОБА_5 умови Договору не виконує, своєчасно не повертає суми отриманого кредиту та не сплачує нараховані відсотки за користування ним, тому станом на 28.07.2010 р. заборгованість ОСОБА_5 перед Банком за простроченим кредитом склала 202777,92 грн., по прострочених відсотках за користування кредитом 49012,48 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 783,82 грн. і 6798,40 грн. пені по процентах. 19.10.2007 р. між Банком і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 11237732000/2, відповідно до якого Поручитель зобовязалася перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_5 усіх її зобовязань в повному обсязі. Крім цієї суми заборгованості просив стягнути понесені судові витрати, а саме 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

03.10.2011 р. Банк подав до суду уточнену позовну заяву (а.с. 145-147 т. 1), якою уточнив склад відповідачів та виключив ОСОБА_3 зі складу відповідачів, виклавши вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на його користь 259372,62 грн. заборгованості та понесені судові витрати.

05.08.2011 р. ОСОБА_3 предявила до суду зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання договору поруки недійсним, обґрунтовуючи його тим, що у 2007 р. вона потребувала грошових коштів і її знайома ОСОБА_6 запропонувала допомогу в оформленні позики в АКІБ «УкрСиббанк»через начальника відділення Банку ОСОБА_7 за певну винагороду. Поручителем за кредитним договором погодилася бути подруга ОСОБА_8. Вона передала ОСОБА_6 копію паспорта, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та інші документи. Кілька разів та повідомляла різні причини невидачі кредиту, а саме про вичерпання ліміту на кредити, недійсність довідок про зарплату, тому поновлювала документи. При цьому попередньо надані документи їй ОСОБА_6 не повернула, посилаючись на те, що вони знаходяться в архіві банку. У 2011 р. отримала постанову про відкриття виконавчого провадження Дніпровським відділом ДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції від 10.01.2011 р. і зрозуміла, що раніше надані нею документи невідомими особами були використані для оформлення спірного договору поруки від її імені, підписи підроблені. Досудових вимог, які направлені у 2010 р. Банком на адресу, де вона не проживає з 30.01.2009 р., не отримувала. Просить визнати договір поруки недійсним та стягнути з Банка на її користь понесені судові витрати.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 вимоги за первісним позовом підтримав, посилаючись на ті ж обставини, що викладені у позові, зустрічний позов не визнав, пояснивши, що Банк позивається про стягнення заборгованості лише до ОСОБА_5, а ОСОБА_3 не є відповідачем. Крім того, висновок почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що підписи в договорі поруки виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, вважає необґрунтованим.

Відповідач за первісним позовом і третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_5 про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином через оголошення в газеті «Вісті Придніпровя»№ 15 (1304) від 28.02.2012 р., в судове засідання повторно не зявилася, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не зявилася, направила за договором про надання правової допомоги представника адвоката ОСОБА_4.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 первісний позов не визнав і підтримав зустрічний позов, посилаючись на обставини, які викладені у позові (а.с. 149-151 т. 1).

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши докази, досліджені належним чином у судовому засіданні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

У відповідності зі ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, однак сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання і в іноземній валюті.

Статтею 192 ч. 2 цього Кодексу передбачається використання в Україні іноземної валюти у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47, 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, що використовується. Вказані операції здійснюються на підставі батьківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 533 ЦК України якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобовязань і зазначена норма вказує на те, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, діючим цивільним законодавством передбачено і загальні умови виконання зобовязання. Зі статті 526 ЦК України випливає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2007 р. між Банком та ОСОБА_5 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11237732000 (а.с. 9-12), за умовами якого Банк взяв на себе зобовязання надати ОСОБА_5 кредит у розмірі 26000 доларів США на умовах цього Договору, а відповідач взяла на себе зобовязання прийняти, належним чином використовувати кредит за цільовим призначенням, а саме, на придбання нерухомості 2-кімнатної квартири загальною площею 44,6 м2 в АДРЕСА_1, і повернути Банку кредитні кошти (кредит) у строки, обумовлені цим договором, що підтверджується копією зазначеного договору, сплатити проценти за користування кредитом (пп. 1.1, 1.4).

Згідно умов кредитного договору, а саме пп. 1.2.2, відповідач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 19.10.2027 р. та сплачувати проценти за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, у розмірі 12,4 % річних, а після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка за умовами пп. 1.3.1 Договору підлягає перегляду відповідно до умов Договору.

На виконання зазначених умов Договору відповідачем ОСОБА_5 отримані кошти у розмірі 26000,00 доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом Національного банку України складає 131300,00 гривень (а.с. 8).

З довідки-розрахунку заборгованості (а.с. 7) заборгованість ОСОБА_5 за Договором станом на 28.07.2010 р. склала 202777,92 грн., по прострочених відсотках за користування кредитом 49012,48 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 783,82 грн. і 6798,40 грн. пеня по процентах на загальну суму 32856,10 доларів США або 259372,62 гривень.

З метою врегулювання спору Банком 28.07.2010 р. було направлено досудову вимогу відповідачеві ОСОБА_5 (а.с. 35), що підтверджується квитанцією «Укрпошта»(а.с. 36).

Відповідно до пп. 1.2.1, 1.5 Договору датою надання кредиту вважається 19 жовтня 2007 р. шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № 26205150113500 у Банку.

В підтвердження позову щодо солідарного стягнення суми заборгованості, яка склалася у позичальника за кредитним договором, позивач посилається на укладений між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 договір поруки № 11237732000/2 від 19.10.2007 р. (а.с. 13 т. 1).

Представник Банку ОСОБА_9 03.10.2011 р. подав до суду позовну заяву з «виправленням описки»та уточнив склад відповідачів, виключивши ОСОБА_3 зі складу відповідачів, не надаючи ніяких пояснень в обґрунтування заяви, однак в судовому засіданні представник Банку ОСОБА_2 пояснив, що від позовних вимог до ОСОБА_3 Банк не відмовляється, тому судом відмова від позовних вимог до ОСОБА_3 не приймалася, а ухвалою суду від 04.10.2011 р. (а.с. 161 т. 1) зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання договору поруки недійсним обєднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_5 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 4535-11 від 01.02.2012 р. (а.с. 21-28 т. 2) підписи від імені ОСОБА_3 в графах «Поручитель»договору поруки № 11237732000/2 від 19.10.2007 р. виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку і відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. З положень ст. 554 цього ж Кодексу слідує, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Перевіряючи доводи та заперечення сторін щодо укладення ОСОБА_3 договору поруки від 19.10.2007 р. № 11237732000/2, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 договір поруки з Банком не укладала, а звідси і не брала на себе ніяких зобовязань по кредиту ОСОБА_5 та не може бути солідарним відповідачем по зобовязаннях за кредитним договором. ПАТ «УкрСиббанк»не надав доказів в підтвердження доводів про укладання такого договору з ОСОБА_3, а експерт зробила категоричний висновок, що досліджувані підписи виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Вважаючи висновок експертизи необґрунтованим представник ОСОБА_2 у суді відмовився від призначення у справі додаткової чи повторної експертизи. Виходячи з наведеного договір поруки слід визнати недійсним, а у позові ПАТ «УкрСиббанк»про солідарне стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором відмовити.

На пропозицію суду щодо допиту в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_3 та інших осіб представник ОСОБА_4 пояснив, що у судових засіданнях до призначення експертизи і зупинення провадження з цих підстав ОСОБА_3 і ОСОБА_8 були допитані і не заявив клопотання про повторний допит. Представник ОСОБА_2 також відмовився від клопотання про допит свідків, вважаючи, що всі докази у справі зібрано і правова позиція Банку доведена.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому на користь ПАТ «УкрСиббанк»слід стягнути з ОСОБА_5 сплачені 1700 грн. судового збору (а.с. 1) та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 2) на загальну суму 1820,00 грн..

Крім того, на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню з ПАТ «УкрСиббанк»понесені нею судові витрати, у тому числі 08,50 грн. судового збору і 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 155 т. 1), а також витрати у розмірі 358,19 грн., повязані з явкою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 до суду, передбачені ст.. 85 ЦПК України, що підтверджується квитками, датованими днями призначення судових засідань у справі. У зарахуванні до цих витрат сум по квитках за 23.12.2011 р. на загальну суму 64,50 грн. суд відмовляє, оскільки 23.12.2011 р. судові засідання не призначалися.

В частині вимог ОСОБА_4 про стягнення на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу і витрат, повязаних з проведенням судової експертизи, суд в їх задоволенні відмовляє, оскільки заявником надано договір про надання правової допомоги, прибуткові касові ордери (а.с. 156-159 т. 1), однак не долучено квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тобто документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. В частині витрат, повязаних з проведенням судової експертизи суд зазначає, що стороною не надано доказів в підтвердження розміру оплати експертизи, такий розмір навіть не зазначений у вимозі про стягнення витрат.

На підставі ст.ст. 192 ч.2, 524-526, ч.ч. 2, 3 ст. 533, 553, 554, 625, 627, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

В и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(61005, м. Харків, пр.. Московський, 60, п/р 32009100100 в АКІБ «УкрСиббанк»в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005, ЗКПО 09807750) 259372 (двісті пятдесят девять тисяч триста сімдесят дві) гривень 62 копійки в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором, а також сплачені 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті заявлених вимог відмовити.

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_5, про визнання недійсним договору поруки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поруки № 11237732000/2 від 19 жовтня 2007 р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»і ОСОБА_3.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати 08 гривень 50 копійок сплаченого судового збору, 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 358 гривень 19 копійок понесених витрат, повязаних з явкою до суду.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 03 березня 2012 р.

Суддя: