Рішення № 21917303, 14.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" березня 2012 р. Справа № 15/5007/1/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю

№ 08/14581-003312 від 20.12.11р.

від відповідача: Григорука А.М. - директора (наказ № 62/11-к від 01.09.2011р.),

ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 23.01.2012р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" (м.Бердичів)

про стягнення 254240,06 грн.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.03.2011р. до 14.03.2012р.

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" 188086,75грн. боргу за активну електроенергію, 39995,91грн. - пені, 7999,18грн. - 3% річних, 18158,22грн. інфляційних.

В судовому засіданні 07.02.2012р. представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 173086,75грн. боргу за активну електроенергію, 39995,91грн. пені, 7999,18грн. - 3% річних, 18158,22грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2012р., подану представником позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог було прийнято господарським судом до розгляду.

В судовому засіданні 12.03.2012р., представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 173086,75грн. визнали. У поданому до суду відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.57) та письмовому клопотанні (т. 2, а.с. 54), відповідач просив суд врахувавши скрутне фінансове становище підприємства зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

З метою перевірки правильності нарахування заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних в судовому засіданні 12.03.2012р. оголошувалась перерва до 14.03.2012р.

Після перерви представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2012р., у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за активну електроенергію в сумі 173086,75грн., пеню в сумі 38350,76грн., 3% річних в сумі 7677,88грн. та інфляційні в сумі 14469,77грн. Крім того представник позивача зазначив, що 06.03.2012р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за активну електроенергію на суму 40000,00грн., у зв'язку з чим просить суд припинити провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, подана представником позивача заява від 14.03.2012р., не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог, викладених в заяві від 14.03.2012р.

Представники відповідача після перерви, в судовому засіданні 14.03.2012р. позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за активну електроенергію в сумі 173086,75грн. визнали та підтвердили часткове погашення заборгованості за активну електроенергію на суму 40000,00грн. Подали письмове клопотання (т. 2, а.с.66), у якому заперечили проти вимог позивача в частині стягнення пені. Зокрема, посилались на те, що позивачем при нарахуванні пені не було враховано положення п. 6 ч. 232 Господарського кодексу України, а також заявили клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2003р. між Бердичівським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (енергопостачальна організація/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" (споживач/ відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачам №265 (т. 1, а.с. 92-109), за умовами якого енергопостачальна організація постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.2.3 договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до п. 7.3 договору, оплата електроенергії здійснюється Споживачем самостійно, авансовими платежами в терміни до 10 числа розрахункового місяця в розмірі 50% вартості заявленого споживання електроенергії згідно з додатком № 1 до договору з врахуванням сальдо на початок місяця. Остаточний розрахунок - не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачам №265 від 01.12.2003р., на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача утворилась заборгованість за спожиту у період з 21.01.2010р. по 30.12.2011р. активну електроенергію в сумі 173086,75грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та актом звірки розрахунків (т.1, а.с. 110).

В процесі розгляду справи, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за активну електроенергію на суму 40000,00грн., що підтверджується платіжним дорученнями №91 від 06.03.2012р. (т.2, а.с.100).

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за активну електроенергію в розмірі 40000,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Отже, на час розгляду господарським судом справи, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем за спожиту у період з 21.01.2010р. по 30.12.2011р. активну електричну енергію в сумі 133086,75грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за спожиту активну електричну енергію в сумі 133086,75грн.

За таких обставин, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за активну електроенергію в розмірі 133086,75грн. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію в сумі 40000,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Крім вимог про стягнення заборгованості за активну електроенергію, позивач, у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.03.2012р., просить стягнути на свою користь з відповідача 7677,88грн. - 3% річних, 14469,77грн. інфляційних та 38350,76грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних (т.2, а.с. 49-53), позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7677,88грн. нарахованих за період з 21.02.2010р. по 30.12.2011р. та інфляційні в сумі 14469,77грн. нараховані за період з лютого 2010р. по грудень 2011р.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, господарський суд вважає їх обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7677,88грн. та інфляційних в сумі 14469,77грн. правомірними.

Як вбачається з уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 38350,76грн. (розрахунок пені т. 2, а.с. 42-45).

Відповідач, у поданих до суду клопотаннях (т. 2, а.с. 54, 66-68), проти вимог позивача про стягнення пені заперечив, вказує на те, що при проведенні нарахування пені позивачем не було враховано вимоги п. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Зважаючи на заперечення представників відповідача, представник позивача надала розрахунок пені, нарахування якої проведено з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГПК України (т. 2, а.с. 46-48).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.2.1 договору № 265 від 01.12.2003р. сторони погодили, що за внесення платежів передбачених пунктами цього договору, з порушенням термінів, споживач сплачує енергопостачальній організації пеню у розмірі згідно чинного законодавства за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач, у поданому до суду 14.03.2012р. клопотанні, заявив про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені (т.2, а.с. 66-68) .

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т. 2, а.с. 46-48), здійснений з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГПК України та в межах річного строку позовної давності, передбаченого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України (згідно штампу господарського суду Житомирської області (т.1, а.с. 2), позовна заява була подана до суду 10.01.2012р.), про застосування якого заявлено відповідачем, прийшов до висновку, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 22871,25грн. за період з 10.01.2011р. по 30.12.2011р.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 22871,25грн. Вимоги позивача про стягнення пені в сумі 15479,51грн. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 22871,25грн. пені, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище товариства, просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Так, відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст. 217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, у відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст. 233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір пені. Зокрема, судом враховується ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме відповідачем за час розгляду справи здійснено часткове погашення заборгованості перед позивачем на суму 40000,00грн., а також скрутне фінансове становище ТОВ "Комплекс екологічних споруд", про що свідчать звіти про фінансові результати товариства за 2009 - 2010 роки. Судом також приймається до уваги, що підприємство відповідача є об'єктом соціальної сфери та забезпечує екологічну безпеку Бердичівського регіону і займається виключно очисткою стічних вод підприємств, установ та населення м.Бердичева.

При цьому, господарський суд зважає також на те, що майнове право та інтерес позивача щодо отримання компенсації за користування утримуваними грошовими коштами, належними йому до сплати, захищене положенням ст. 625 ЦК України, яким встановлено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% процентів річних та інфляційних.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Тому, визначаючи по справі відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд", суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки, на думку суду, в даному випадку, заявлена до стягнення сума пені є надзвичайно великою порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення, беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін та їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими суду правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми пені до 12000,00грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 133086,75грн. заборгованості за активну електроенергію, 12000,00грн. пені, 7677,88грн. - 3% річних та 14469,77грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 40000,00грн. заборгованості за активну електроенергію підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати розподіляються між сторонами у відповідності ст.49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 258, 267, 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст.173, ч. 1 ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 8285 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 12000,00грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 31434346)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10014, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ідентифікаційний код 22048622)

- 133086,75грн. заборгованості за активну електричну енергію;

- 12000,00грн. пені;

- 7677,88грн. - 3% річних;

- 14469,77грн. інфляційних;

- 4362,11грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 40000,00грн. заборгованості за активну електроенергію.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: "16" березня 2012 року.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи.