Рішення № 21917166, 14.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.12 р. Справа № 5006/14/36/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт», ЄДРПОУ 30704028,

м.Одеса

до відповідача Приватного підприємства «Параді-М», ЄДРПОУ 35637260, м.Донецьк

про стягнення 46398 грн. 05 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-по дов.

від відповідача: ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Винфорт», м.Одеса, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Параді-М», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 46398,05 грн., у тому числі основний борг в сумі 34195,61 грн., пеня в сумі 1989,98 грн. та три проценти річних в сумі 163,56 грн.

Згідно з поясненнями позивача, наданими в судовому засіданні 22.02.2012р., в резолютивній частині позовної заяви ним помилково не було зазначено своїх вимог про стягнення з відповідача також суми штрафу у розмірі 10048,90 грн.

За таких обставин, фактично позивачем заявлено та судом розглянуто позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 46398,05 грн., у тому числі основний борг в сумі 34195,61 грн., пеня в сумі 1989,98 грн., штраф в сумі 10048,90 грн. та три проценти річних в сумі 163,56 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №2643/10 від 29.04.2010р., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 22.02.2012р., проти позовних вимог про стягнення штрафу заперечує, посилаючись на неправомірність одночасного стягнення і пені, і штрафу. Зокрема, за твердженням відповідача, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За змістом доповнень до відзиву на позовну заяву, що надійшли на адресу суду 14.03.2012р., відповідач також посилається на порушення позивачем вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» при нарахуванні заявленої до стягнення суми пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

29.04.2010р. між ТОВ «Винфорт» та ПП «Параді-М» був підписаний договір поставки №2643/10, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобовязався поставляти товар у відповідності із замовленнями покупця, а покупець приймати по товарно-транспортним накладним або рахунку-фактурі цей товар та оплачувати в порядку, визначеному в договорі.

Як встановлено судом, згідно з доданими до матеріалів справи накладними №РкС123565 від 24.12.2010р., №РкС123599 від 27.12.2010р., №РкС123862 від 06.01.2011р., №РкС124271 від 17.01.2011р., №РкС124611 від 21.01.2011р., №РкС125043 від 01.02.2011р., №РкС125442 від 04.02.2011р. ТОВ «Винфорт» було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 34195,61 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, пунктом 3.2 договору №2643/10 від 29.04.2010р. передбачено, що покупець сплачує вартість поставленого товару на протязі 6 (шести) банківських днів з моменту продажу товару покупцем третім особам.

Ухвалою від 22.02.2012р. господарським судом було зобовязано відповідача надати суду відомості стосовно визначення дати продажу товару, який був предметом договору поставки №2643/10 від 29.04.2010р., третім особам.

Згідно доповнення до відзиву на позовну заяву, що надійшов до суду 14.03.2012р., відсутня можливість встановлення моменту продажу поставленого позивачем товару третім особам у звязку з відсутністю відповідної бухгалтерської програми на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, за висновками суду, строк виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем не може бути встановлений.

За приписом ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Першим документально підтвердженим зверненням позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості є пред`явлення претензії №1142-юр від 19.10.2011р. (повідомлення про вручення 16.11.2011р. поштового відправлення).

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 34195,61 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач заперечень проти вказаних позовних вимог не надав, наявність заборгованості перед позивачем в сумі 34195,61 грн. підтвердив.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 34195,61 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної статі позивачем за період з 24.11.2011р. по 13.01.2012р. нараховано та предявлено до стягнення три проценти річних в сумі 163,56 грн.

Як встановлено судом, розрахунок трьох процентів річних, проведений позивачем, є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позов в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 163,56 грн. підлягає задоволенню.

В п.4.1 договору поставки №2643/10 від 29.04.2010р. сторонами було узгоджено, що в разі прострочки відповідачем оплати товару, останній виплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення.

Згідно п.4.1 договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1989,98 грн. за період з 24.11.2011р. по 13.01.2012р.

Відповідач проти позовних вимог про стягнення пені заперечує, посилаючись на порушення позивачем вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» при нарахуванні заявленої до стягнення суми пені.

Суд приймає до уваги вказані заперечення відповідача, враховуючи, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно із ст.1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, який регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.

Як встановлено судом, розрахунок суми пені проведений позивачем виходячи зі ставки 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ в розрахунковому періоді.

За таких обставин, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, за висновками суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 845,05 грн. за період з 24.11.2011р. по 13.01.2012р., а решта вимог про стягнення пені в сумі 1144,93 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.4.2 договору поставки №2643/10 від 29.04.2010р. у разі прострочення покупцем оплати товару понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф в сумі 25 процентів від суми неоплаченого в строк товару.

На підставі вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 10048,90 грн.

Відповідач вказані позовні вимоги не визнав, посилаючись на неправомірність одночасного стягнення і пені, і штрафу.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає з огляду на наступне:

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1 і 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, умовами укладеного між сторонами договору поставки №2643/10 від 29.04.2010р. передбачено обовязок покупця сплатити пеню позивачу у разі прострочки оплати товару у розмірі 0,1% від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення.

При цьому, в п.4.2 договору сторонами також було узгоджено обовязок сплати відповідачем позивачу штрафу в розмірі 25% від суми неоплаченого в строк товару.

Відповідно до ст.ст.627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, за висновками суду, сторонами за власним волевиявленням в договорі поставки №2643/10 від 29.04.2010р. було узгоджено можливість застосування таких видів господарських санкцій як і пеня, і штраф.

При цьому, положення пункту 4.2 договору №2643/10 від 29.04.2010р. не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов'язань, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення штрафу в сумі 10048,90 грн. підлягає задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт», м.Одеса до Приватного підприємства «Параді-М», м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Параді-М», м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт», м.Одеса основний борг в сумі 34195 грн. 61 коп., пеню в сумі 845 грн. 05 коп., штраф в сумі 10048 грн. 90 коп. та три проценти річних в сумі 163 грн. 56 коп., всього заборгованість в сумі 45253 грн. 12 коп., судовий збір в сумі 1569 грн. 75 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт», м.Одеса до Приватного підприємства «Параді-М», м.Донецьк відмовити.

В судовому засіданні 14.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 15.03.2012р.

Суддя Левшина Г.В.