Рішення № 21916225, 13.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2012Справа №5002-21/342-2012 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Херсон

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Береговий», м. Сімферополь

про стягнення боргу у загальній сумі 45 516,19 грн.

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Позивач ОСОБА_1., СПД, паспорт № НОМЕР_1 від 18.11.1998 р., виданий Комсомольським РВ ХМУ УНВФ України в Херсонський області;

Від відповідача не зявився;

Сутність спору: Позивач Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Береговий», у якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 41000,60 грн., пеню в розмірі 4059,06 грн., індекс інфляції в розмірі 123,00 грн., 3 % річних в розмірі 333,53 грн., разом - у загальній сумі 45516,19 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача оплату судового збору у розмірі 1609,50 грн..

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розраховувався з позивачем за поставлений товар, що привело до утворення заборгованості.

07 березня 2012 р. позивачем до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим було дано заяву за вих. № б/н від 07.03.2012 р. «про зменшення позовних вимог», у якій позивач уточнює свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача: 41000,60 грн. заборгованості, 2472,39 грн. пені, 205,00 грн. індексу інфляції, 478,53 грн. 3 % річних. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з оплатою судового збору.

У засідання суду представник позивача зявився, уточнені позовні вимоги підтримав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З урахуванням викладеного судом приймається до розгляду заява про уточнення (зменшення) позовних вимог від 07.03.2012 р. за вих. № б/н.

12 березня 2012 р. відповідачем до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим було здано клопотання за вих. № 18 від 12.03.2012 р., у якому відповідач просить слухання справи відкласти на більш пізніший строк у звязку з находженням представника у відрядженні.

Представник відповідача у судові засідання, які були призначені на 16.02.2012 р., 28.02.2012 р., 13.03.2012 р. не зявився, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення слухання справи виходячи з наступного.

Як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2011 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Постачальником) та Закритим акціонерним товариством «Пансіонат «Береговий» (Покупцем) був укладений договір поставки № 14.

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник зобовязується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити, на умовах, викладених у договорі, сільськогосподарську продукцію. Ціна продукції, що поставляється, та її кількість визначаються за узгодженням сторін та за фактом поставки. Поставка продукції здійснюється на склад Покупця за замовленням Покупця, яке зроблено за дві доби до дня поставки, автотранспортом Постачальника за рахунок Постачальника. Датою поставки продукції є дата фактичної поставки на склад Покупця, вказаної у накладній.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно пункту З вищевказаної статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На виконання умов договору поставки позивач здійснив постачання товару відповідачу на загальну суму 94201,27 грн., що підтверджено накладними: від 19.05.2011р. на суму 4 664,76 грн.; від 23.05.2011 р. на суму 862,20 грн.; від 02.06.2011 р. на суму 6600.84 грн.; від 04.06.2011 р. на суму 576.00 грн.; від 10.06.2011 р. на суму 9145.08 грн.; від 16.06.2011 р. на суму 5315.88 грн.; від 17.06.2011 р. на суму 1737,60 грн.; від 21.06.2011 р. на суму 2873.04 грн.; від 24.06.2011 р. на суму 10423,68 грн.; від 28.06.2011 р. на суму 5340.60 грн.; від 01.07.2011 р. на суму 3390,24 грн.; від 05.07.2011 р. на суму 9060.12 грн.; від 08.07.2011 р. на суму 1734.00 грн.; від 12.07.2011 р. на суму 7109.88 грн.; від 15.07.2011 р. на суму 3411.24 грн.; від 19.07.2011 р. на суму 2956.44 грн.; від 22.07.2011 р. на суму 3852.00 грн.; від 27.07.2011 р. на суму 2922,60 грн.; від 28.07.2011 р. на суму 684,00 грн.; від 29.07.2011 р. на суму 6087,00 грн.; від 05.08.2011 р. на суму 5454,07 грн. Факт одержання відповідачем продукції від позивача підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на вказаних накладних та печаткою підприємства відповідача (а. с. 12-21).

Як визначили сторони у пункті 4.1. договору Покупець здійснює 100 % оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за кожну поставлену партію протягом 30 днів з дати поставки.

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, товар поставлений позивачем сплатив не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості в розмірі 41000,60 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів погашення виниклої заборгованості.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 123,00 грн. та 3 % річних в розмірі 333,53 грн. за період з 17.10.2011 р. по 23.01.2012 р.

07 березня 2012 р. позивачем до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим було дано заяву за вих. № б/н від 07.03.2012 р. «про зменшення позовних вимог», у якій позивач уточнює свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача: 205,00 грн. індексу інфляції, 478,53 грн. 3 % річних за період з 17.10.2011 р. по 06.03.2012 р. Вказані уточнення були прийняті судом до розгляду.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, уточненні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 205,00 грн. індексу інфляції, 478,53 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.

Також позивачем було явлено вимогу про стягнення з відповідача 4059,06 грн. пені. Заявою від 07 березня 2012 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 2472,39 грн. пені, які і розглядаються судом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено пунктом 6.2. договору поставки порушення договірних зобовязань тягне за собою сплату пені винною стороною на користь іншої сторони: за прострочення оплати продукції 0,1 % від вартості простроченої до оплати суми за кожний день прострочення платежу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, зменшена позивачем сума пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ є обґрунтованою та підлягає стягненню.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України 15 березня 2012 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526, 546, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Береговий», м. Сімферополь (95017, м. Сімферополь, вул.. Тургенєва, 20; р/р 26002017100818 в ВАТ «Піреус Банк МКБ» у м. Сімферополь, МФО 300658, код ЄДРПОУ 03061775, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Херсон (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в ХФ «Приватбанк», МФО 342285, ідентифікаційний код НОМЕР_3; рік народження не відомий; інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 41000,60 грн., індекс інфляції в розмірі 205,00 грн., 3 % річних в розмірі 478,53 грн., 2472,39 грн. пені, а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧонгова С.І.