Рішення № 21916205, 13.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2012Справа №5002-11/591-2012 За позовом: Українського товариства мисливців і рибалок в особі Кримської республіканської організації Українського товариства мисливців і рибалок, м. Сімферополь

до відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Інвест Капітал» м. Київ;

- Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»», м. Київ;

про визнання недійсним договору іпотеки та усунення перешкод в користуванні майном.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - ОСОБА_1., довіреність №17 від 09.11.2011р., керівник;

від відповідача 1 не зявився;

від відповідача 2 ОСОБА_2., довіреність № 145 від 26.04.11, представник

Суть спору:

Українське товариство мисливців і рибалок в особі Кримської республіканської організації Українського товариства мисливців і рибалок звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал», Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»» про визнання недійсним договору іпотеки та усунення перешкод в користуванні майном.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Базис Інвест Капітал» м. Київ, в судове засідання явку свого представника не забезпечило, про час та місце слухання справи сповіщено належним чином рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомило.

В судовому засіданні 13.03.2012 р. Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика»», м. Київ було надано заперечення на позов, відповідно до яких банк вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Позиція другого відповідача ґрунтується на тому, що в момент вчинення спірного договору іпотеки сторонами повністю були дотримані умови дійсності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Разом з тим, ПАТ «Банк «Таврика» повідомило, що станом на 12.03.2012 р. оспорюваний правочин є припиненим у звязку з повним виконанням боргових зобовязань за Договором про кредитну лінію № 831-Ф від 23.06.2009 р., укладеного між банком та гр. ОСОБА_4

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та представника другого відповідача, суд

Встановив:

01.12.2011 р. Громадська організація Кримської Республіканської організації Українського товариства мисливців і рибалок звернулася до приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 із заявою № 2 про надання витягу з Єдиного державного реєстру заборон.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна № 34027885 від 01.12.2011 р. виявлено реєстрацію заборони на нерухоме майно нежиле приміщення (адміністративний будинок) загальною площею 1616,20 кв. м., розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, що складається з таких будівель: основне (літ. А) площею 1616,2 кв. м, гараж (літ. Г), споруди (3).

Вищевказана реєстрація була здійснена 30.06.2009 р. за № 8844288 приватним нотаріусом ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки № 2328 від 30.06.2009 р., укладеного між Акціонерним банком «Таврика» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал», для забезпечення повного і своєчасного виконання гр. ОСОБА_4 боргових зобовязань за Договором про кредитну лінію № 831-Ф від 23.06.2009 р.

Українське товариство мисливців і рибалок в особі Громадської організації Кримської республіканської організації Українського товариства мисливців і рибалок вважає вказаний договір недійсним, оскільки особа, яка передавала майно в іпотеку, не була його власником, що, в свою чергу, є порушенням ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, позивачем заявлена вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном нежилим приміщенням (адміністративний будинок) загальною площею 1616,20 кв. м., розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Радищева, 85.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Згідно пункту 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2004 р. по справі № 2-20/8494-2004 позовні вимоги Українського товариства мисливців і рибалок задоволено повністю, визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 825 від 24.05.2002 р. та № 1942 від 22.11.2002 р., а також визнано недійсними свідоцтва про право власності, видані на підставі цих рішень, як такі, що не відповідають законові та порушують права власника. Визнано за Українським товариством мисливців і рибалок право власності будинку № 85 по вул. Радіщева в м. Сімферополі. Витребувано будинок № 85 по вул. Радіщева в м. Сімферополі із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» та передано власнику Українському товариству мисливців і рибалок.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2004 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2004 р. по справі № 2-20/8494-2004 скасоване, прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2005 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2004 р. у справі № 2-20/8494-2004 скасовано, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2004 р. у даній справі залишено без змін.

10.11.2005 р. Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації було зареєстроване право власності позивача на будівлю № 85 по вул. Радіщева в м. Сімферополі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 р., яке було залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2007 р. по справі № 2-13/2857.2-2006, в результаті перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення суду першої інстанції від 12.07.2004 р. скасовано, у задоволенні позову Українського товариства мисливців і рибалок відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2007 р. були скасовані рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2007 р. по справі № 2-13/2857.2-2006, залишено в силі рішення суду від 12.07.2004 р., яким право власності на спірний обєкт було визнано за Українським товариством мисливців і рибалок.

Ухвалою Верховного Суду України від 09.08.2007 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.06.2007 р.

Проте, в момент чинності рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від від 12.07.2004 р. по справі № 2-13/2857.2-2006 Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» було відчужено спірне майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градієнт СВ», а той, в свою чергу, уклав договір купівлі-продажу вказаного майна з Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал».

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2010 р. по справі № 5002-23/3086-2010 витребувано з чужого незаконного володіння і зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал» передати власникові Українському товариству мисливців і рибалок в особі Кримської організації Українського товариства мисливців і рибалок будівлю № 85 по вул. Радищева в м. Сімферополі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2010 р. по справі № 5002-23/3086-2010 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2011 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. у справі № 5002-23/3086-2010 скасовано, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2010 р. залишене без змін.

Крім того, позивачем були оскаржені договори купівлі-продажу спірного майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. по справі № 5002-23/4283-2011, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05.03.2007 р. про продаж Товариством з обмеженою відповідальністю «Перлина Криму» будівлі № 85 по вул. Радищева в м. Сімферополі покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «Градієнт СВ»; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.05.2007 р. про продаж Товариством з обмеженою відповідальністю «Градієнт СВ» будівлі № 85 по вул. Радищева в м. Сімферополі покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал».

За таких обставин, договір купівлі-продажу від 11.05.2007 р. про продаж Товариством з обмеженою відповідальністю «Градієнт СВ» будівлі № 85 по вул. Радищева в м. Сімферополі покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал», який визначений в п.3.1 Іпотечного договору № 2328 від 30.06.2009 р. підставою наявності у іпотекодавця права власності на предмет іпотеки, є недійсним та відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не створює правових наслідків.

У звязку з чим, господарський суд дійшов висновку, що на момент укладення спірного договору № 2328 від 30.06.2009 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал» не було власником майна, яке передано в іпотеку, що було встановлено ще рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2004 р. по справі № 2-13/2857.2-2006.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 576 Цивільного кодексу України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека це різновид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, іпотекодавцем може бути особа, якій майно належить на праві власності або на праві господарського відання, та має право розпорядження таким майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» за загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. ЦК України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки господарськими судами в рішеннях по справі № 5002-23/3086-2010 та № 5002-23/4283-2011 було встановлено незаконність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал» права власності на нерухоме майно будівлю № 85 по вул. Радищева в м. Сімферополі, суд приходить до висновку, що перший відповідач не мав підстав для розпорядження цим майном, а тому, спірний іпотечний договір укладено всупереч вимог частини 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку».

З вищевикладеного господарський суд Автономної Республіки Крим робить висновок, що спірний іпотечний договір укладено з порушенням ст. 5 Закону України «Про іпотеку», позивач є власником майна, укладання іпотечного договору не погоджував, а наявність іпотечного договору свідчить про існування перешкод власника у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (в т.ч. у звязку із існуванням заборони відчуження), що свідчить про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту судом. У звязку з чим, вимоги Українського товариства мисливців і рибалок є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, а спірний правочин по передачі в іпотеку майна, яке належить позивачу, підлягає визнанню судом недійсним.

Схожа правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2011 р. по справі № 48/621.

Разом з тим, господарський суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном нежилим приміщенням (адміністративний будинок) загальною площею 1616,20 кв. м., розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Радищева, 85, у звязку із тим, що Українським товариством мисливців і рибалок не вказано коло осіб та дії, які повинні бути здійснені цими особами, для поновлення порушеного права позивача.

Більш того, суд приходить висновку, що визнання спірного договору іпотеки недійсним призведе до поновлення порушеного права Українського товариства мисливців і рибалок.

Таким чином позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 ГПК України.

13.03.2012 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір іпотеки від 30.09.2009 р., укладений між Акціонерним банком «Таврика» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс Інвест Капітал», зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5 30.09.2009 р. за № 2328.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Інвест Капітал» (03022, м. Київ, Голосівський р-н, вул.Жуковського, буд.8) на користь Українського товариства мисливців і рибалок, (04053, м.Київ, Шевченковський р-н, пров.Несторівський, буд.7-9, ідент. код 00020623), в особі Кримської республіканської організації Українського товариства мисливців і рибалок, (95007, м. Сімферополь, вул..Радіщева, буд.85, ідент. код 35941953) 268,25 грн. судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»», (01135, м. Київ, Шевченківський р-н, вул..Дмитрівська, буд.92-94, ідент. код 19454139) на користь Українського товариства мисливців і рибалок, (04053, м.Київ, Шевченковський р-н, пров.Несторівський, буд.7-9, ідент. код 00020623), в особі Кримської республіканської організації Українського товариства мисливців і рибалок, (95007, м. Сімферополь, вул..Радіщева, буд.85, ідент. код 35941953) 268,25 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПотопальський С.С.