Постанова № 21915400, 12.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р. Справа № 6/5009/5835/11 Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О.,

суддівАкулової Н.В.,

Алєєвої І.В.,

розглянувши

касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 23.12.2011 р. (головуючий суддя: Бойченко К.І., судді: Діброва Г.І., Шевкова Т.А.)

у справі№ 6/5009/5835/11 Господарського суду Запорізької області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Альма ЛТД"

простягнення 4.454,59 грн.,

за участю представників позивачане зявився; відповідачане зявився;

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2011 р. про залишення позову без розгляду. В прохальній частині апеляційної скарги позивачем також викладено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. З апеляційною скаргою заявник подав також клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на відсутність кошторисних призначень, які можуть бути направлені на сплату судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2011 р. відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області у відновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.11.2011 р. у справі № 6/5009/5835/11; залишено без розгляду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на вказану ухвалу.

Не погоджуючись з даною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а справу передати до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, а саме ст. 93 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обовязковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Згідно з ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не повязує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити розяснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує своє клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження тим, що оскаржувана ухвала Господарського суду Запорізької області у справі № 6/5009/5835/11 надійшла на адресу останнього 02.12.2011 р.

Однак жодних доказів на підтвердження існування об'єктивно непереборних обставин, істотних труднощів або перешкод для оскарження в апеляційному порядку ухвали суду від 28.11.2011 р. у справі № 6/5009/5835/11 протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, скаржником до заяви не додано.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала була винесена в судовому засіданні 28.11.2011 р. за участю представника від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №001/690 від 14.11.2011 р.). Повний текст оскаржуваної ухвали було складено та підсписано також 28.11.2011 р.

Як зазначає скаржник, оскаржувану ухвалу було отримано ним 02.12.2011 р.

Разом з тим з моменту отримання позивачем оскаржуваної ухвали та до моменту подання апеляційної скарги (12.12.2011 р., що підтверджується відміткою місцевого суду на апеляційній скарзі) сплинув більший строк, ніж передбачений ГПК України для оскарження ухвал місцевого господарського суду. При цьому твердження скаржника, що апеляційну скаргу ним було подано (надіслано) 08.12.2011 р., не підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 87 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок суду щодо надсилання повного рішення та ухвал лише сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що дії заявника апеляційної скарги (представник котрого був присутнім у судовому засіданні, в якому винесено оскаржувану ухвалу), що призвели до пропуску встановленого процесуального строку, свідчать про недбалість при підготовці матеріалів для оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області. Зворотнього скаржником не доведено.

За висновком колегії суддів апеляційним судом обґрунтовано відмовлено заявнику у відновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги, а тому клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 111-13 ГПК ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За висновком колегії суддів, апеляційний господарський суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та прийняв обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленого у справі апеляційною інстанцією судового рішення не вбачається.

Колегія суддів також відзначає, що при подачі касаційної скарги скаржником було заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2012 р. зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області надати суду довідку органу Державного казначейства України про відсутність у скаржника бюджетних призначень і коштів на сплату судового збору.

Оскільки скаржником вказаних доказів суду не надано, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2011 р. у справі № 6/5009/5835/11 - без змін.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (вул. Перемоги, 50, м. Запоріжжя, 69011, ідент. код. 20495280) до бюджету (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) 536,50 грн. судового збору.

Головуючий суддяО.О. Євсіков суддіН.В. Акулова І.В. Алєєва