Постанова № 21915026, 23.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.02.12Справа №2а-74/12/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: судді Дудкіної Т.М.,

при секретарі Прокопенко О.О.,

за участю прокурора Череміс О.О.,

за участю представників:

позивача Семеняко С.С.,

відповідача Нікольської К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовомрозглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомПриватного підприємства “КВВМПУ” до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, за участю у справі Прокурора міста Севастополя, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство “КВВМПУ” (далі по тексту ПП “КВВМПУ”) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі по тексту ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692310/0 від 19.10.2010 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 19 255 760,85 грн., з яких: за основним платежем 12837 173,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6418 586,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість»протиправно визначив позивачеві податкове зобовязання та нарахував штрафні (фінансові) санкції, незважаючи на те, що підприємство має усі документи, які підтверджують його право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару у Приватного підприємства “Контур Прим” та Приватного підприємства “Авант”.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя позов не визнала, надала заперечення, зазначивши, що у первинних документах, наданих позивачем, відсутня належна інформація стосовно джерела походження металу, відсутня інформація щодо первісних постачальників, акти приймання не відповідають вимогам абзацу 13 статті 1, частині одинадцятій статті 4 Закону України «Про металобрухт»та пункту 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, у звязку з чим не можуть бути визнані належним чином оформленими первинними документами та прийняті як допустимі докази у справі. Крім цього, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та інші документи на перевезення металобрухту.

Листом від 26.11.2010 Заступник прокурора міста Севастополя повідомив про вступ прокурора у розгляд справи /т. 1, а.с.45/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у запереченнях, що долучені до матеріалів справи /т. 1, а.с.72-75/.

Прокурор у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши та оцінивши зібрані докази, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

В період з 17.09.2010 по 30.09.2010 ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведена виїзна позапланова перевірка ПП “КВВМПУ” з питань правових взаємовідносин з Приватним підприємством “Авант” (далі ПП “Авант”) та Приватним підприємством “Контур Прим” (далі ПП “Контур Прим”) за період - травень 2010 року (акт перевірки від 05.10.2010 № 3141/10/23-123/31338726/173). З тексту зазначеного акту слідує, що на підставі акту перевірки Роздільнянської міжрайонної ДПІ Одеської області від 29.07.2010 № 41/23-00/35279701 з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період квітень-травень 2010 року ПП «Контур Крим»та акту перевірки від 29.07.2019 № 40/23-00/32189715 ПП «Авант», відповідач дійшов висновку про нікчемність угод між позивачем та ПП «Контур прим»та ПП «Авант»згідно з частинами 1, 5 ст. 203, 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, оскільки у останніх відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення операцій будь-якого виду діяльності; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

За наслідками перевірки, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя зроблено висновок про порушення ПП «КВВМПУ»п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, що спричинило завищення у травні 2010 року податкового кредиту на суму 12837 173,90 грн. по податкових накладних, безпідставно виписаних ПП “Авант” та ПП “Контур Прим”, у результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у травні 2010 року на суму 12837173,90 грн.

На підставі акта перевірки 05.10.2010 № 3141/10/23-123/31338726/173 відповідачем стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692310/0 від 19.10.2010 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 19255 760,85 грн., з яких: 12837 173,90 грн. - основний платіж, 6418586,95 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За визначенням, що міститься у пункті 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу

Судом установлено, що 09.12.2008 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Авант»укладено договір №227, предметом якого є передача Приватним підприємством «Авант»у власність Приватному підприємству «КВВМПУ» брухту та відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002 (товар) /т. 1, а.с.64-69/.

Відповідно до умов поставки (п. 3.1, 3.2 договору) поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DDU станція Вантажоотримувача (Інкотермс 2000) або на інших умовах, викладених у Специфікації, відповідно реквізитам, вказаним в Специфікації. Умови поставки автомобільним транспортом за погодженням з покупцем. Моментом переходу права власності на товар є дата акту прийому-передачі ф. 69 (ф. 19), оформленого Вантажоотримувачем кінцевим споживачем.

23.10.2009 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Авант» укладено договір №23-10, предметом якого є поставка та передача Приватним підприємством «Авант»у власність Приватному підприємству «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002 (товар) /т. 1, а.с.70-72/.

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на умовах СРТ (поставщик здійснює доставку металобрухту своїми силами та засобами до місця доставки, визначеному Покупцем), або на інших умовах, оговорених у Специфікації. Прийняття металобрухту по кількості та якості здійснюється у місці поставки та оформляється актом прийняття-передачі. З моменту оформлення акту прийняття-передачі право власності на металобрухт переходить до покупця.

26.04.2010 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим»укладено договір №441, предметом якого є поставка та передача Приватним підприємством «Контур Прим»у власність Приватному підприємству «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002 (товар) /т. 2, а.с.1-3/.

05.05.2010 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим»укладено договір №443, предметом якого є поставка та передача Приватним підприємством «Контур Прим»у власність Приватному підприємству «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002 (товар) /т. 2, а.с.4-6/.

05.05.2010 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим»укладено договір №444, предметом якого є поставка та передача Приватним підприємством «Контур Прим»у власність Приватному підприємству «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002 (товар) /т. 2, а.с.7-9/.

05.05.2010 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим»укладено договір №445, предметом якого є поставка та передача Приватним підприємством «Контур Прим»у власність Приватному підприємству «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002 (товар) /т. 2, а.с.10-12/.

Відповідно до умов поставки (п. 3.1, 3.2 вказаних договорів між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим») поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DDU станція Вантажоотримувача (Інкотермс 2000) або на інших умовах, викладених у Специфікації, відповідно реквізитам, вказаним в Специфікації. Умови поставки автомобільним транспортом за погодженням з покупцем. Моментом переходу права власності на товар є дата акту прийому-передачі ф. 69 (ф. 19), оформленого Вантажоотримувачем кінцевим споживачем.

05.02.2010 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим»укладено договір №12-11, предметом якого є поставка та передача Приватним підприємством «Контур Прим»у власність Приватному підприємству «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002 (товар) /т. 2, а.с.13-15/.

05.04.2010 між ПП «КВВМПУ»та ПП «Контур Прим»укладено договір №12-92, предметом якого є поставка та передача Приватним підприємством «Контур Прим»у власність Приватному підприємству «КВВМПУ»брухту та відходів чорних металів ДСТУ 4121-2002 (товар) /т. 2, а.с.16-18/.

Відповідно до п. 4.1 договорів №12-11, №12-92, поставка товару здійснюється окремими відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (у редакції 2000 року). Умови поставок Товару деталізовані у Спеціфікації додатку № 1 до цього договору.

Судом установлено, що позивач укладав договори поставки брухту та відходів чорних металів з наступними контрагентами: ВАТ «АзовЄлектроСталь»№40-039/101 АЄсен від 14.08.2009; ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг»№5 від 31.12.2009; ВАТ «Запоріжсталь»№20/2099/120 від 31.12.2009; ВАТ «ММК ім. Ілліча»№4709 від 30.12.2009; ТОВ «Промислова група «Союз»№ПГС 55 від 02.11.2009 при поставці товару на ВАТ «Алчевський металургійний комбінат». У зазначених договорах позивач виступає в якості продавця товару.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2010 року ПП «Авант»та ПП «Контур Прим» здійснювали постачання металобрухту чорних та кольорових металів покупцеві ПП “КВВМПУ” на умовах DDU, СРТ ІНКОТЕРМС 2000. Зазначені умови ІНКОТЕРМС 2000 (DDU, СРТ) передбачають обовязок продавця укласти договір перевезення та за свій рахунок поставити товар до місця призначення, вказаного покупцем, а покупець повинен прийняти товар у місці доставки та оплатити його. Так, відповідно до залізничних квитанцій про приймання вантажу, відправлення товару здійснювалося ПП «Авант»та ПП «Контур Прим» згідно з умовами DDU, СРТ ІНКОТЕРМС 2000 відповідних договорів, тобто до станції вантажоотримувача кінцевого споживача, як це визначив позивач. Аналізуючи договори, укладені між позивачем та ПП «Контур Прим» і ПП «Авант», а також між позивачем та ВАТ «АзовЄлектроСталь», ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Промислова група «Союз»при поставці товару на ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», слід визнати, що позивач придбавав брухт чорних та кольорових металів з метою перепродажу третім особам, виступаючи при цьому посередником. Моментом переходу права власності на товар є дата акту прийому-передачі ф.69 (ф.19), оформленого Вантажоотримувачем кінцевим споживачем. Як вбачається з матеріалів справи акти прийому-передачі ф.69 підписані Вантажоотримувачами кінцевими споживачами товару, тобто саме в цей момент позивач набував права власності на товар, та одразу ж після придбання товару відчужував його іншим особам. Дана обставина є кваліфікуючою ознакою для оподаткування операції з поставки товару.

Також судом достовірно встановлено, що позивач, як покупець товару сплатив Приватному підприємству «Авант»та Приватному підприємству «Контур Прим»вартість придбаного металобрухту з урахуванням податку на додану вартість та отримав податкові накладні, і як продавець за угодами з ВАТ «АзовЄлектроСталь», ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Промислова група «Союз»при поставці товару на ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», отримав кошти за проданий товар з урахуванням податку на додану вартість, видав податкові накладні своїм покупцям.

Судом ретельно перевірялися умови поставки, а також первинні документи, як то: видаткові накладні, акти приймання брухту та відходів кольорових металів, паспорти відповідної партії поставки товару, посвідчення про дезактивацію та знешкодження від шкідливих речовин, посвідчення про вибухобезпечність брухту та відходів кольорових металів і сплавів, приймально-здавальні акти, квитанції про приймання вантажу, платіжні доручення, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що між позивачем та ПП «Авант»та ПП «Контур Прим»мало місце фактичне здійснення господарських операцій, що спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Стосовно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Установлено, що у травні 2010 року ПП «Авант»та ПП «Контур Прим» здійснювали постачання металобрухту чорних та кольорових металів покупцеві ПП “КВВМПУ” на умовах DDU, СРТ ІНКОТЕРМС 2000.

За Інкотермс-2000 - Офіційних правил тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати, термін DDU означає, що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення товару до місця призначення за власний рахунок. Термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Указом Президента України N 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" (із змінами і доповненнями) встановлено, що правила Інкотермс застосовуються при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних.

Товарно-транспортна накладна, відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»є необхідною для перевізника.

Оскільки за умов поставки, зазначених вище, позивач не мав правовідносин з перевізниками при виконанні договорів зі своїми контрагентами, будь-яких витрат по доставці товару не мав, то як наслідок у нього відсутні товарно-транспортні накладні та витрати на перевезення товару (відсутні за даними бухгалтерського обліку).

Сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, якщо такі операції підтверджується іншими первинними документами.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктами 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Отже, витрати (податковий кредит) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС”АД проти Болгарії”(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж, з аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, наприклад: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Отже, неподання Приватним підприємством «Контур Прим»податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2010 року не може бути покладено в основу висновку про нікчемність угод, укладених ним з ПП «КВВМПУ».

Що стосується відомостей про відсутність у ПП «Контур Прим»та ПП «Авант»трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення операцій будь-якого виду діяльності, як основи для висновку відповідача про нікчемність угод, укладених даними субєктами господарювання з ПП «КВВМПУ», слід зазначити наступне.

Навіть за умови відсутності у якогось субєкта господарювання умов для вироблення товарно-матеріальних цінностей, як-то: матеріальних ресурсів, виробничих приміщень, робочої сили і таке інше, не виключена фізична наявність певного товару у розпорядженні відповідної особи та здійснення такою особою господарських операцій з товарами; зокрема, товари можуть залучатися на умовах товарного кредиту, з доставкою покупцю чи безпосередньо особі, якої він перепродається й так далі. Цивільним та господарським законодавством України передбачена значна кількість видів господарських договорів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без власних складських приміщень, транспорту, з незначною кількістю працюючих, у тому числі, однією посадовою особою. Будь-які матеріальні цінності можуть знаходитися у розпорядженні субєкта господарювання й внаслідок незаконного отримання таких цінностей. Але, все це, не виключає фізичної наявності товару, який може виступати предметом купівлі-продажу. Неналежне ведення субєктом господарювання бухгалтерського та податкового обліку, не оприбуткування матеріальних цінностей, знаходження таких поза його обліком, знов-таки не виключає можливість фізичної наявності певного товару та його продажу іншим субєктом господарювання. У такому разі, відповідальність за дії щодо ухилення від належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями у податковій звітності, несплату податків з відповідних операцій, в силу частини другої статті 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер) має нести саме та особа, яка допустила такі порушення, а не добросовісний покупець, який веде бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарських операцій у повній відповідності з вимогами законодавства.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість (можливість включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість) навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається із актів приймання брухту та відходів кольорових металів приймання товару здійснювалося позивачем не за місцезнаходженням поставщиків - ПП «Авант»та ПП «Контур Прим», а у різних населених пунктах. У відповідних актах ПП «Авант»та ПП «Контур Прим»зазначені як «Відправник», ПП «КВВМПУ»зазначено як «Постачальник», а ЗАТ «АзовЕлектроСталь», ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Промислова група «Союз», - зазначені як «Одержувач»/т. 11, а.с.46-249/. Тобто позивач, як вже зазначалося вище, у момент прийняття товару набував права власності на нього за умовами договорів з постачальниками ПП «Авант»та ПП «Контур Прим», й без перевантаження товару і без зміни місця його знаходження одразу ж передавав його покупцям - ЗАТ «АзовЕлектроСталь», ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Промислова група «Союз», шляхом підписання актів приймання-передачі, без складання та передавання додаткової до наявної чи нової документації на товар, у тому числі щодо його доставки. Такі дії зазначених учасників господарсько-фінансових відносин не суперечать умовам договорів та чинному законодавству України.

За вказаних вище обставин виконання позивачем зобовязань за договорами придбання товару у ПП «Авант»та ПП «Контур Прим»та продажу товару ЗАТ «АзовЕлектроСталь», ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Промислова група «Союз», та з урахуванням тієї обставини, що безпосередньо позивач перевезення товару не здійснював, судом визнається, що фізичний рух товару, його фактичне переміщення за ланцюгом ПП «Авант»та ПП «Контур Прим»- ПП «КВВМПУ»- ЗАТ «АзовЕлектроСталь», ВАТ «АрселорМиттал Кривий Ріг», ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Промислова група «Союз», мало місце, а позивач у цих відносинах виступав у ролі посередника.

Відповідачем не надано доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-то, належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів (робіт) у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, не повязаність виконаних робіт із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким виконавцем з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню виконавця робіт від виконання податкових зобовязань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Згідно з приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя та наявності порушень з боку Приватного підприємства «КВВМПУ» не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами, встановленими судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Постанова складена у повному обсязі 28.02.2012.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000692310/0 від 19 жовтня 2010 року про визначення Приватному підприємству “КВВМПУ” (ідентифікаційний код 31338726) податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 19 255 760,85 грн., з яких: за основним платежем 12837 173,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6418 586,95 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Т.М. Дудкіна

Згідно з оригіналом

Суддя Т.М. Дудкіна