Постанова № 21915031, 27.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.02.12Справа №2а-165/12/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: судді Дудкіної Т.М., за участю секретаря Прокопенко О.О.,

за участю представника позивача Мількова Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя до Корпорації «Севрембуд»про стягнення 66 810,09 грн.,

встановив:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Корпорації «Севрембуд»про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 66 810,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем сум самостійно визначених податкових зобовязань з орендної плати за земельну ділянку державної (комунальної) власності за травень-жовтень 2011 року у розмірі 59393,40 грн., та суми пені у розмірі 7416,69 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату податкових зобовязань за період з 29.07.2011 по 30.11.2011.

У судовому засіданні 27.02.2012 представника позивача заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволені.

Відповідач явку уповноваженого представника у судові засідання 09.02.2012, 27.02.2012, не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи своєчасно повідомлений за юридичною адресою, але поштова кореспонденція двічі повернута відділенням звязку з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тому суд розглядає справу у відсутність його представника, за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що Корпорація «Севрембуд»зареєстрована Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 17.02.1994 та державну реєстрацію припинення не проводило /а.с.8/.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, Корпорація «Севрембуд»у періоди виникнення та існування спірних відносин було платником податків та зборів (обов'язкових платежів), у тому числі, орендної плати за землю.

20.10.2004 між Севастопольською міською Радою та Корпорацією «Севрембуд»укладений договір оренди, згідно якого Корпорація «Севрембуд»отримує у платне використання строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,4568 га, для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирних жилих будинків з офісними та торговими приміщеннями, яка знаходиться у м. Севастополі: площею 0,1718 га в районі перехрестя вулиць Толстого та Адмірала Азарова; площею 0,2850 га, по вулиці Пожарова /а.с.9-14/.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва до здачі обєкта в експлуатацію складає: щодо земельної ділянки в районі перехрестя вулиць Толстого та Адмірала Азарова 155426,00 грн.; по вулиці Пожарова 512624,00 грн., на наступний період 310852,00 грн. та 1025248,00 грн., відповідно (пункти 2.3, 2.4 вказаного Договору).

Річна орендна плата за використання земельної ділянки встановлюється згідно з Методикою визначення розміру орендної плати при складанні договорів оренди, затвердженою рішенням міської Ради №1348 від 14.10.2003 р., у розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки до прийому обєктів будівництва в експлуатацію та 0,3 % від грошової оцінки земельної ділянки на наступний період (пункт 4.1 вказаного Договору).

Розмір щорічної орендної плати за користування земельною ділянкою складає: на період будівництва: 668050,00 грн. х 0,01 = 6680,50 грн.; на наступний період: 1 336100,00 грн. х 0,0003 = 400,83 грн. (пункт 4.2 вказаного Договору).

У підпункті 4.4 статті 4 вказаного договору зазначено, що орендна плата за земельну ділянку сплачується Орендатором щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, у національній валюті, на спеціальний бюджетний рахунок, за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель, розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до статті 15 зазначеного Закону, пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилом статті 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобовязання з земельного податку, а також з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

31.01.2011 Корпорацією «Севрембуд»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя подана податкова декларація (вх. №1987) з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік /а.с.17/.

У вказаній декларації відповідач самостійно визначив зобовязання з орендної плати за землю у загальному розмірі 118786,80 грн., з сумою щомісячного платежу у розмірі 9898,90 грн.

У позові зазначено, що самостійно нарахована сума зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки державної та комунальної власності за період травень-жовтень 2011 року не сплачена.

З урахуванням заборгованості з орендної плати за землю, яка утворилась через несплату самостійно визначених податкових зобовязань за травень-жовтень 2011 року у розмірі 59393,40 грн., та пені у розмірі 7416,69 грн., нарахованої за несвоєчасне погашення попередньої суми боргу за період з 29.07.2011 по 30.11.2011, сума заборгованості з орендної плати за землю за період з 30.06.2011 склала 66810,09 грн.

На виконання приписів підпунктів 6.2.1, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем на адресу відповідача направлено першу податкову вимогу 1/417 від 22.07.2009 на суму 3150,11 грн. (отримана представником відповідача 06.08.2009, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення), та другу податкову вимогу №499/2 від 08.09.2009 на суму 30647,70 грн. (отримана представником відповідача 20.10.2009, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштової кореспонденції /а.с.18, 19/.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на сум нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

За правилом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

За вказаних обставин на суми податкового боргу, який виник у відповідача після надіслання йому податкових вимог 1/417 від 22.07.2009, №499/2 від 08.09.2009, нові податкові вимоги позивачем не виставлялись.

Як стверджує позивач, та не доведено зворотного відповідачем, з наданням суду належних доказів, станом на день розгляду справи вказана вище сума заборгованості відповідача з орендної плати за землю та пені за несвоєчасну сплату відповідних податкових зобовязань, не сплачена.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України державні податкові інспекції в районах, в містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови, зокрема про стягнення коштів з платника, який має податковий борг.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене суд визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо визнання шляху стягнення із відповідача суми заборгованості перед бюджетом, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Положення стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України. Рішення органу державної податкової служби про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1.

Таким чином погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків є можливим виключно у разі недостатності коштів, які перебувають у власності платника податків, саме за рішенням податкового органу на підставі рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Позивач доказів недостатності коштів, які перебувають у власності відповідача, для погашення заборгованості суду не надав, з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків до суду не звертався.

Окрім того, суд не може підміняти орган державної влади до компетенції якого віднесено здійснення заходів щодо погашення податкового боргу саме шляхом прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу та відповідно продаж майна платника податків, якім є позивач.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є саме стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом у розмірі 66810,09 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, якого звільнено від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Постанова складена у повному обсязі 02.03.2012.

Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Корпорації «Севрембуд» (99011, м. Севастополь, вул.. Суворова, 22-А, кв. 2, ідентифікаційний код 20723634, відомості про відкриті у банківських установах рахунки відсутні) на користь Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя(отримувач місцевий бюджет Ленінського району м. Севастополя, р/р 33219812700007, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 13050200) заборгованість зі сплати орендної плати за землю та пені у розмірі 66810,09 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот десять грн. 09 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Т.М. Дудкіна

Згідно з оригіналом

Суддя Т.М. Дудкіна