Постанова № 21915019, 24.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.02.12Справа №2а-295/12/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: судді Дудкіної Т.М.;

при секретарі Прокопенко О.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду м. Севастополя, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі про визнання дій протиправними, стягнення грошових коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Апеляційного суду м. Севастополя, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі про: визнання протиправними дій Апеляційного суду м. Севастополя по утриманню податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, виплаченої у звязку з виходом судді у відставку, у розмірі 45171,66 грн.; зобовязання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі повернути з місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя на рахунок Апеляційного суду м. Севастополя незаконно утриману суму податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, виплаченої у звязку з виходом судді у відставку, у розмірі 45171,66 грн.; стягнення з Апеляційного суду м. Севастополя незаконно утриману з вихідної допомоги, виплаченої у звязку з виходом судді у відставку, суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 45171,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Апеляційним судом м. Севастополя з суми вихідної допомоги позивачки у розмірі 285852,05 грн., нарахованої у грудні 2010 року, безпідставно був утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 45171,66 грн.

Відповідач Апеляційний суд м. Севастополя, надав суду письмові заперечення проти позову, у яких з заявленими вимогами не погодився, зазначив: з 01.01.2004 по 31.12.2010 діяв Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який серед іншого, визначав платників податку, обєкт оподаткування, загальний оподатковуваний дохід, доходи, які не включаються до складу загального оподатковуваного доходу, податкові соціальні пільги, ставки податку; пунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону; норми, які б звільняли суддів від сплати податку з доходів фізичних осіб, вказаним Законом не передбачені; з 01.01.2011 набрав чинності та діє Податковий кодекс України, статтею 165 якого встановлені доходи, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, однак у пункті 165.1.1 встановлені винятки, які не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, повязану з тимчасовою втратою непрацездатності; таким чином, вихідна допомога судді у відставці є обєктом оподаткування /а.с.27-30/.

Відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі надав суду письмові заперечення проти позову, у яких з заявленими вимогами не погодився, зазначив, що права та інтереси позивачки не порушував /а.с.37-39/;

У судовому засіданні 24.02.2012 позивачка заявлені вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, крім підстав, викладених у позовній заяві, посилалася на положення статті 22 Конституції України та статті 43 Закону України «Про статус суддів», який був чинним на час її виходу у відставку.

Відповідач Апеляційний суд м. Севастополя, надав суду клопотання (вх. №1803 від 24.02.2012) про розгляд справи у відсутність його представника.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі, надав суду клопотання (вх. №1812 від 24.02.2012) про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з записами у трудовій книжці, ОСОБА_1 з 21.06.1987 займала посади голови Нахімовського районного народного суду м. Севастополя, судді Кримського обласного суду, судді Севастопольського міського суду (у подальшому Апеляційного суду м. Севастополя), заступника голови Апеляційного суду міста Севастополя /а.с.8-18/.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 02.12.2010 № 2762-VI “Про звільнення суддів” ОСОБА_1 наказом Голови Апеляційного суду м. Севастополя №113-О від 31.12.2010 звільнена з посади судді Апеляційного суду м. Севастополя у звязку з поданням заяви про відставку /а.с.18/.

Підпунктом 1.1 вказаного наказу визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі місячного заробітку за кожен повний рік роботи на посаді судді (розрахунковим місяцем вважати дату звільнення з посади /а.с.19/.

Згідно з довідкою Апеляційного суду м. Севастополя №797 від 17.01.2012 ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога згідно зі статтею 43 Закону України “Про статус суддів” у розмірі 285 852,08 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 45171,66 грн. Перераховано на платіжну карту 240 680,39 грн. /а.с.20/.

За правилом частини третьої статті 43 Закону України “Про статус суддів” від 15.12.1992 № 2862-ХІІ, яка діяла на час виникнення спірних відносин, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Листом Державної податкової адміністрації України від 16.12.2006 на адресу Верховного Суду України дано розяснення, що передбачена частиною третьою статті 43 Закону України “Про статус суддів” допомога виплачується конкретній особі, є адресною, тому з метою оподаткування на неї поширюється положення пункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Оскільки вихідна допомога судді у звязку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, утримання з позивачки податку з доходу фізичних осіб у розмірі 45 171,66 грн. є неправомірним та суперечить положенням закону.

Відповідно до частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу. Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державною казначейською службою України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

За вказаних обставин, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, чинним законодавством віднесено до компетенції органів Державної казначейської служби України.

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі є територіальним органом Державної казначейської служби України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивачки, відповідачі суду не надали.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Постанова складена у повному обсязі 29.02.2012.

Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Апеляційного суду м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 20, ідентифікаційний код 22307800) по утриманню з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, виплаченої у звязку з виходом судді у відставку, у сумі 45171,66 грн., протиправними.

Зобовязати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ідентифікаційний код 38022717) повернути з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до Апеляційного суду м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9) повернути з місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя на рахунок Апеляційного суду м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 20, ідентифікаційний код 22307800) незаконно утриману з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), суму податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, виплаченої у звязку з виходом судді у відставку, у сумі 45171,66 грн. (сорок пять тисяч сто сімдесят одна грн. 66 коп.).

Стягнути з Апеляційного суду м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 20, ідентифікаційний код 22307800) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) незаконно утриману з вихідної допомоги, виплаченої у звязку з виходом судді у відставку, суму податку з доходів фізичних осіб у сумі 45171,66 грн. (сорок пять тисяч сто сімдесят одна грн. 66 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Т.М. Дудкіна

Згідно з оригіналом

Суддя Т.М. Дудкіна