Постанова № 21913010, 29.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/10028/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Воронової В.С.,

представника відповідача - Тіщенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Адонай 2009"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2011 року Приватне підприємство "Адонай 2009" (далі - ПП "Адонай 2009", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач)про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0004032301/1496.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновок акту перевірки від 13.04.2011р. №2187/23-209/36542856 щодо заниження ПП "Адонай" податку на прибуток на загальну суму 100 180,00 грн. є хибним, оскільки фактичне здійснення господарських операцій з поставки продуктів харчування (мяса курчат та мясопродуктів з курчат) підприємствам ПП "Агро-Союз-2009" та ПП "Авто-СВ-2009", на підставі яких формувалися залишки товарів на складі, а також придбання послуг з переробки давальницької сировини від ФОП ОСОБА_6, на підставі яких формувалися валові витрати перевіряємого періоду, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Господарські операції з поставки продуктів харчування здійснені між зареєстрованими субєктами підприємницької діяльності за наявності у сторін угоди всіх необхідних реквізитів. Акти виконаних робіт від ФОП ОСОБА_6 складались на підставі звітів останньої, містять вказівку на кількість переробленої продукції та вартість давальницької сировини, у звязку з чим, на думку позивача, у його діях відсутні порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а висновок про нікчемність не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою відображених показників з податку на прибуток ПП "Адонай 2009" за період з 08.07.2009 р. по 31.12.2010 р. встановлено, що на формування валових витрат мало вплив здійснення операцій з поставки позивачем продуктів харчування ПП "Агро-Союз-2009" та ПП "Авто-СВ-2009". При цьому у наданих до перевірки видаткових накладних відсутні прізвища осіб, які отримували товар, їх підписи, печатки підприємств та довіреностей, що підтверджували б отримання товару. Факт отримання покупцями продуктів харчування не доведений. Здійснені господарські операції носили лише за мету обмін документами без реального настання правових наслідків. Згідно акту Світловодської ОДПІ Кіровоградської області від 01.11.2010 р. №257/2300-36492015 про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Агро-Союз-2009" встановлено, що директор ПП "Агро-Союз-2009" Сягаєв Олексій Олександрович надав пояснення, в якому повідомив, що фінансово-господарську діяльність на підприємстві ПП "Агро-Союз-2009" не проводив, договорів, актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних не підписував. Крім того, позивачем не підтверджено факт транспортування товарно-матеріальних цінностей. Фактично згідно податкової звітності ПП "Агро-Союз-2009" та проведених заходів щодо встановлення місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності. При перевірці ПП "Авто-СВ-2009" згідно бази даних Кременчуцької ОДПІ встановлено, що підприємство було зареєстровано в Світловодській ОДПІ Кіровоградської області 06.02.2009 р. У квітні 2009 року підприємство взято на облік у ДПІ у м. Чернівці. Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.03.2011 р. ОСОБА_5, засновника ПП "Авто-СВ-2009", визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). У звязку з цим Кременчуцька ОДПІ стверджує, що вищезгадані угоди є нікчемними в силу припису ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки мало місце укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Згідно наданих ПП "Адонай 2009" первинних документів, а саме актів виконаних робіт по послугам з переробки давальницької сировини не встановлено, яка кількість сировини була передана на переробку та які продукти і яка кількість субпродуктів була виготовлена ФОП ОСОБА_6 Тобто, фізична особа-підприємець надала послуги, про що свідчать акти виконаних робіт, але яка саме була проведена робота, які її результати, як підприємство може використати їх у своїй господарській діяльності в первинних облікових документах не відображено. З переліку наданих послуг не має можливості визначити необхідність виробничої потреби ПП "Адонай 2009" в отриманні таких послуг та віднесення їх до складу валових витрат.

У судових засіданнях представник відповідача підтримав заперечення проти позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та просив суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПП "Адонай" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 06.07.2009 р. (ідентифікаційний код 36542856), є платником ПДВ (свідоцтво №100236585 від 21.07.2009р.) На даний час позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ. До основних видів діяльності ПП "Адонай" за КВЕД відноситься: 15.13.0 Виробництво мясних продуктів; 51.32.0 Оптова торгівля мясом та мясопродуктами; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 52.22.0 Роздрібна торгівля мясом та мясними продуктами; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

З 17.03.2011 р. по 30.03.2011 р. на підставі направлень на перевірку від 11.03.2011 р. №980/000980, від 30.03.2011 р. №1239/001239 згідно зі ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ПП "Адонай" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2009 р. по 31.12.2010 р., результати якої оформлено актом від 13.04.2011 р. №2187/23-209/36542856.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством, зокрема, вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 100 180,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено, крім іншого, податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. №0004032301/1496, яким ПП "Адонай" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 125225,00 грн., у тому числі 100 180,00 грн. за основним платежем та 25 045,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеним на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Правовою підставою донарахування податку на прибуток перевіркою взято ту обставину, що операції з поставки позивачем продуктів харчування ПП "Агро-Союз-2009" та ПП "Авто-СВ-2009" носили лише за мету обмін документами без реального настання правових наслідків. Згідно податкової звітності ПП "Агро-Союз-2009" на підприємстві відсутнє виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення відповідного виду діяльності. Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.03.2011 р. ОСОБА_5, засновника ПП "Авто-СВ-2009", визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). З переліку наданих ФОП ОСОБА_6 послуг немає можливості визначити необхідність виробничої потреби ПП "Адонай 2009" в отриманні послуг з переробки мяса птиці.

Валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати), згідно з положенням пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент здійснення контрагентами послуг з підряду, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що ПП "Адонай" (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмакова, 9-а) у перевіряємий період здійснював придбання послуг з переробки мяса у готову продукцію від ФОП ОСОБА_6 (АДРЕСА_1) на підставі договору на переробку давальницької сировини від 06.07.2009 р.

За умовами вказаного договору ПП "Адонай" (замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_6 (виконавець) зобовязується виконати роботу з обробки, збагачення або переробки давальницької сировини мяса у готову продукцію, а замовник зобовязується прийняти готову продукцію і оплатити проведену роботу. Результатом виконаних робіт за цим договором є напівфабрикати, субпродукти та інша готова продукція.

На підтвердження обставин щодо отримання послуг від ФОП ОСОБА_6 позивач надав суду акти здачі-прийомки виконаних робіт зі звітами виконавця про кількість та вартість переробленої давальницької сировини згідно договору на переробку давальницької сировини від 06.07.2009 р. (а.с. 96-133).

В той же час придбання сировини позивач здійснював у виробника ТОВ "Комплекс Агромарс" (Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка) на підставі договору поставки №КАМ-09169 від 21.07.2009 р. (а.с. 146-147). На відвантажену продукцію товаровиробником були видані посвідчення про якість та ветеринарні свідоцтва (а.с. 171-174). Транспортування від виробника до одержувача (ПП "Адонай 2009") здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних (а.с. 205-208).

Зазначені операції з придбання мяса не відносяться до предмету даного адміністративного позову, проте їх аналіз має значення для вирішення питання щодо доцільності укладення позивачем договору на переробку давальницької сировини з ФОП ОСОБА_6

Так, згідно видаткових накладних ТОВ "Комплекс Агромарс" відвантажив на ПП "Адонай 2009" продукцію: тушки курчат-бройлерів та мясопродукти курчат (а.с. 149-160). За змістом вказаних видаткових накладних ПП "Адонай 2009" отримав вже оброблені тушки курчат, розфасовані за групами мяса (тушка, шлунок, серце, печінка, голова).

Таким чином придбання позивачем послуг з переробки мяса у другого контрагента, тоді як ці послуги вже надані першим контрагентом, суд знаходить недоцільним і таким, що свідчить про наявність дій спрямованих на безпідставне завищення валових витрат з метою заниження бази оподаткування податком на прибуток.

На підтвердження вказаного висновку слід також зазначити, що за умовами п.2.2 договору на переробку давальницької сировини від 06.07.2009 р., укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_6, якість виготовленої продукції має відповідати ГОСТам та ТУ. В той же час будь-яких документів на підтвердження переробленої виконавцем продукції ГОСТам чи ТУ суду не надано.

Відповідно до п.4.1.1 цього ж договору вартість виконаних робіт за цією угодою становить від 3 до 5% від вартості переданої сировини, залежно від понесених витрат, якості сировини та інших умов. Процент вартості виконаних робіт узгоджується один раз на місяць підписанням акту переробки сировини.

Всупереч зазначеному акти переробки сировини позивачем суду не надані.

За відсутності доказів щодо необхідності придбання послуг з переробки давальницької сировини для підготовки, організації та ведення виробництва, відсутні й необхідні умови для включення до складу валових витрат відповідної суми коштів (21736,00 грн.), що передбачені пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також у перевіряємий період позивач документував операції з поставки продуктів харчування (мяса курчат та мясопродуктів з курчат) підприємствам ПП "Агро-Союз-2009" (м. Світловодськ, Кіровоградська обл.) та ПП "Авто-СВ-2009" (м. Чернівці).

При цьому письмові договори із вказаними контрагентами не укладалися, до перевірки позивач надавав видаткові накладні, рахунки-фактури та банківські виписки щодо оплати реалізованого товару.

З посиланням на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "Агро-Союз-2009" та ПП "Авто-СВ-2009", відповідач стверджує, що ПП "Адонай 2009" здійснено умовну поставку товару з метою заниження залишків товарів на складі станом на 31.12.2009 р. в розмірі 303923,00 грн., чим порушено п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у відповідності з якою платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Перевіркою встановлено, що фактично згідно податкової звітності ПП "Агро-Союз-2009" та проведених заходів щодо встановлення місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.

Всупереч наведеному, надані позивачем на підтвердження реальності господарської операції з поставки харчових продуктів ПП "Агро-Союз-2009" видаткові накладні не містять обовязкових реквізитів документу первинного бухгалтерського обліку, а саме: розшифровки прізвища осіб, підписи яких містяться на документі (а.с. 63).

Надана представником позивача товарно-транспортна накладна №ТТН-0000034 (а.с. 74) судом до уваги не приймається, як така, що містить недостовірні дані, оскільки обсяг відпущеної ПП "Агро-Союз-2009" продукції вказано у розмірі 2490,411 кг, тоді як максимально-допустима вантажопідйомність автомобіля ИЖ27175, яким перевозилась сировина, згідно технічних характеристик заводу-виробника не перевищує 690 кг.

Таким чином за відсутності доказів передачі товару від продавця до покупця відсутні й підстави для зменшення залишків товару на балансі позивача.

Про фіктивність операцій з поставки позивачем товару ПП "Авто-СВ-2009" свідчить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.03.2011 р., яким ОСОБА_5, - засновника ПП "Авто-СВ-2009" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

У звязку з цим слід зазначити, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, є правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З огляду на приведене, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто укладення угоди без наміру створення цивільно-правових наслідків, підлягає зясуванню судом.

Законодавством недійсні правочини класифікуються на нікчемні (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину єнедодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, правовою підставою для визнання правочину недійсним є наявність факту недодержання однією стороною (чи всіма сторонами) вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину відносно настання реальних правових наслідків правочину.

Зясовуючи наявність таких фактів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, визнавати угоду при встановленні факту її протиправності недійсною не потрібно, оскільки угода, яка завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, згідно зі ст. 207 Господарського суду України, є одночасно такою, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемною (ст. 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобов'язань бюджету не породжує.

За вчинення таких угод настає адміністративно-господарська відповідальність (ст.ст.238 - 239 Господарського кодексу України) у вигляді санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 цього Кодексу).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з вироку у кримінальній справі, ПП "Авто-СВ-2009" фактично не здійснювало виробничої, комерційної діяльності, виконання робіт чи надання послуг.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність реального характеру операцій вчинених позивачем з ПП "Авто-СВ-2009".

Вироком суду встановлено, що підсудний ОСОБА_5 не оспорював фактичні обставини справи за предявленим йому обвинуваченням за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України у фіктивному підприємництві, що у відповідності до дефініції вказаної норми є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання зазначеної у частині першій ст. 205 Кримінального кодексу України юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктамигосподарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність засвоїмизобов'язаннямивмежахцього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеноюз дня її державної реєстрації.

З урахуванням того, що ПП "Авто-СВ-2009" є фіктивним підприємством з моменту його створення, воно не є юридичною особою, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю.

За таких обставин правочини, укладені ПП "Авто-СВ-2009", відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, є такими, що порушують публічний порядок, авідтак є нікчемними.

В силу того, що за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, він підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивач не ставить під сумнів правомірність висновку перевірки про завищення валових витрат в сумі 9855,00 грн. за рахунок віднесення послуг охорони торгових точок, яке здійснювало підприємство ПП "Явір 2000", як таких, що не повязані з веденням господарської діяльності, суд не знаходить підстав для спростування даного твердження при розгляді даного спору.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.04.2011 р. №0004032301/1496 прийняте законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, у звязку з чим вимоги позивача суд визнає необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Адонай 2009"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05.03.2012 р.

СуддяЄ.Б. Супрун