Постанова № 21912888, 02.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/290/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Чухліб Г.О.,

за участю:

представника позивача - Бендик Якелін,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробит"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробит" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 13 вересня 2011 року № 0008992301/2933.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, проведеної згідно постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України у Житомирській області від 24.06.2011 року, відповідачем встановлено заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробит" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в березні 2010 року на суму 58864 грн. у зв'язку із включенням до податкового кредиту в зазначеному періоді суми податку на додану вартість по господарській операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ". Вважає висновки відповідача помилковими, оскільки підприємство формувало податковий кредит у вказаному звітному періоді з дотриманням правил формування податкового кредиту, встановлених п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується податковою накладною, актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, платіжними документами, якими ПДВ сплачено в ціні робіт.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, проведеної згідно постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України у Житомирській області від 24.06.2011 року, за результатами якої складено акт № 6164/23-209/35868931 від 22.08.2011 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробит" (ідентифікаційний код 35868931) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 28.03.2008 р. (том 1 а.с. 20) та знаходиться на податковому обліку у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції в Полтавській області з 02.04.2008 р. за № 29069 (том 1 а.с. 97).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 19.09.2008 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 2100140340 від 19.09.2008 року, індивідуальний податковий номер 358689316031.

У термін з 10.08.2011 року по 16.08.2011 року на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України у Житомирській області Пономарчука О.В. від 24.06.2011 року службовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробит" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 6164/23-209/35868931 від 22.08.2011 р., в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2010 року на суму 58864 грн. (том 1 а.с. 23-62).

13 вересня 2011 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області на підставі акту перевірки № 6164/23-209/35868931 від 22.08.2011 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0008992301/2933, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Добробит" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73580 грн., з них: за основним платежем - у сумі 58864 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 14716 грн. (том 1 а.с. 22).

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 13.12.2011 року № 7404/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення № 0008992301/2933 від 13.09.2011 року та рішення ДПА у Полтавській області, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (том 1 а.с. 90-93).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням № 0008992301/2933 від 13.09.2011 року, у звязку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" (підрядник) укладено договір підряду № 1602 від 16 лютого 2010 року, відповідно до умов якого за дорученням замовника підрядник зобовязується на власний ризик, з власних матеріалів та за умов цього договору виконувати роботи з поточного ремонту конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території будинків (том 1 а.с. 113-114). Роботи виконуються з 16 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року (п. 2.1. договору). Вартість робіт є динамічною і підлягає коректировці в процесі виконання робіт на основі проектно-кошторисної документації, розрахунків ремонтних організацій на додаткові витрати, зумовлені ринковими відносинами і погоджується сторонами, в звязку зі змінами діючих нормативних актів і законодавчих актів України (п. 3.1 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" має право на здійснення зокрема таких видів діяльності: 45.25.1 Інші спеціалізовані будівельні роботи; 45.21.1 Будівництво будівель, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2 а.с. 108-110).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" має ліцензію серії АВ № 512323 на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури згідно з переліком видів робіт із строком дії з 09.03.2010 р. по 09.03.2013 р. (том 2 а.с. 177-180).

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" виписано податкову накладну № 063103 від 31.03.2010 року на будівельні роботи згідно форми КБ-3 на загальну суму 353182 грн. 80 коп., з них ПДВ 58863 грн. 80 коп. (том 2 а.с.47), яка внесена позивачем до реєстру отриманих та виписаних податкових накладних за березень 2010 року (том.2 а.с. 124).

На підставі податкової накладної, отриманої у березні 2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ", позивачем сформовано податковий кредит березня 2010 року на суму 58863 грн. 80 коп. у відповідності із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" у свою чергу задекларувало у березні 2010 року по взаємовідносинам з позивачем податкове зобовязання з ПДВ на суму 58863 грн. 80 коп. (том 2 а.с. 189).

На момент видачі податкової накладної Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" мало статус платника податку на додану вартість (том 2 а.с. 46, том 2 а.с. 183). Податкова накладна оформлена згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підписана та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарських операцій згідно умов договору підряду № 1602 від 16.02.2010 року підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, відомостями ресурсів до актів, договірними цінами, локальними кошторисами із розрахунком договірної ціни, відомостями ресурсів до локального кошторису, копії яких наявні у матеріалах справи та які надавалися перевіряючим під час перевірки (том 1 а.с. 32, том 1 а.с. 129-250, том 2 а.с. 1-45).

Розрахунки за отримані роботи здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (том 1 а.с. 98-112).

Зауваження щодо оформлення податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку у акті перевірки відсутні та судом не встановлені.

Із пояснень представника позивача у судових засіданнях встановлено, що позивач здійснює управління житловим фондом комунальної власності міста Кременчука на підставі договору № 196 від 24.06.2008 року, укладеного з Кременчуцькою міською радою (том 1 а.с. 117-128).

Положеннями пунктів 4.3.2, 4.4.4 договору № 196 від 24.06.2008 року позивача як управителя зобовязано надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до діючих в Україні правил і норм технічної експлуатації житлового фонду та нормативних документів, в тому числі прийнятих власником (Кременчуцькою міською радою). При цьому позивач має право для виконання робіт і послуг з утримання та поточного ремонту житлового фонду залучати третіх осіб.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробит" має право на такий вид діяльності як 70.32.0 Управління нерухомим майном (том 1 а.с. 21).

Судом встановлено, що перелік житлових будинків, які належать до комунальної власності та передані в управління позивачу (том 1 а.с. 127-128) повністю відповідає адресам житлових будинків, в яких на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" виконувалися роботи з поточного ремонту мякої покрівлі згідно укладеного договору підряду.

Таким чином, роботи виконані у повному обсязі та прийняті позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ", кошти за виконані роботи згідно укладеного договору позивачем перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ", тобто податок на додану вартість, сплачений у ціні придбання робіт. Дані роботи замовлені позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності. При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що роботи, які були замовлені позивачем та прийняті у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ", фактично не виконані.

Відтак, доводи відповідача щодо нереальності та безтоварності вказаної господарської операції не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарських операцій при укладенні договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ", а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Буд-Київ" не встановлені.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, до складу податкового кредиту березні 2010 року позивачем включено податок на додану вартість у розмірі 58864 грн. у зв'язку з придбанням робіт з метою здійснення власної господарської діяльності, за укладеним договором із Товариством з обмеженою відповідальністю ""Ін-Буд-Київ", на підставі виписаної останнім належно оформленої податкової накладної.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробит" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, призначеної та проведеної на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України у Житомирській області Пономарчука О.В. від 24.06.2011 року.

Постанова старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України у Житомирській області Пономарчука О.В. від 24.06.2011 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробит" прийнята у рамках кримінальної справи № 079002/11 на підставі ч. 5 ст. 66, ст.ст. 114, 130 КПК України (том 2 а.с. 185).

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

На письмовий запит суду від 02.02.2012 року слідче управління Державної податкової служби у Житомирській області листом від 16.02.2012 року № 1108/10/09-006 повідомило, що матеріали кримінальної справи № 079002/11 направлені 20.01.2011 року до прокуратури Житомирської області в порядку ст. 225 КПК України, для затвердження обвинувачувального висновку та направлення справи за підсудністю (том 2 а.с. 167).

Таким чином, у кримінальній справі № 079002/11 відсутній вирок суду та станом на момент розгляду даної справи судом кримінальна справа навіть не направлена до суду для розгляду.

Відтак, відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення порушено вимоги пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2011 року № 0008992301/2933 винесене без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробит"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 13 вересня 2011 року № 0008992301/2933.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробит" витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2012 року.

СуддяС.С. Сич