Постанова № 21912651, 02.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/512/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" (далі по тексту - позивач, ВАТ "Полтавський ГЗК") 30 січня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень від 10.11.2011 року № 0001152301/3371, № 0001142301/3372, № 0000592202/3365, № 0000602202/3366.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на протиправність висновків податкової інспекції щодо порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження розміру збору за розміщення відходів та екологічного податку. Як аргументи в підтвердження своїх доводів товариство зазначає, що з метою утилізації відходів (люмінесцентних ламп та відпрацьованих акумуляторних батарей), за тимчасове розміщення яких здійснено спірне донарахування, позивачем укладено договори з ТОВ "Метал" та ТОВ "Фірма Діола", які і є платниками збору за розміщення відходів та екологічного податку. Крім того, позивач наголошує на помилковості висновків контролюючого органу про необхідність сплати податку саме за тимчасове розміщення зазначених відходів, оскільки екологічний податок сплачується за розміщення, зберігання відходів та захоронення відходів (незалежно тимчасово чи постійно) у спеціально відведених для цього місцях чи обєктах на підприємствах, у яких наявний дозвіл (ліцензія) спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Крім того, позивач стверджував про необґрунтоване та безпідставне встановлення Кременчуцькою ОДПІ порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Зазначав, що ненадходження товару на суму 22 998 дол. США становить 0,6% від загальної партії бетоніту придбаного та доставленого одним вантажем за контрактом № 1142/4638 від 28.05.2009 року. Разом тим, податковим органом при встановленні даного порушення проігноровано діючі норми законодавства, відповідно до яких встановлено норми природної втрати придбаного позивачем бетоніту під час перевезення у загальному розмірі до 2,6%.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 02 березня 2012 року не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача просив відмовити у його задоволенні посилаючись на правомірність і відповідність вимогам діючого податкового законодавства спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищезазначене, враховуючи достатність наданих сторонами доказів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області від 05 січня 1995 року та перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 05 січня 1995 року, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 00191282 (т. ІІ, а.с. 136-137).

У період з 15 серпня 2011 року по 17 жовтня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 24 жовтня 2011 року № 7352/23-308/00191282, в якому зафіксовано, крім іншого, порушення:

- ст. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 року "Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" (зі змінами і доповненнями), п. 3.1 ст. 3 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.1999 року № 162/379, внаслідок чого встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік на суму 18344 грн. 47 коп.;

- пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України, що призвело до заниження екологічного податку на загальну суму 195581 грн. 56 коп., в тому числі: за І квартал 2011 року на суму 100 857 грн. 30 коп., за ІІ квартал 2011 року - 94724 грн. 26 коп.;

- статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) в частині недоотримання товару по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року з "AGE TRADING FZC", ОАЕ в сумі 22 998 дол. США (183754 грн.), у звязку з чим, позивачу на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано пеню за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості (з 24.05.2010 року);

- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (із змінами та доповненнями) - невідображення в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2010 року, 01.10.2010 року, на 01.01.2011 року, 01.04.2011 року простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту з "AGE TRADING FZC", ОАЄ в сумі 22 998 дол. США (183754,00 грн.) (т. І, а.с. 31-61).

На підставі вищезазначених висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 10 листопада 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001152301/3371, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього природного середовища" на загальну суму 22918 грн. 09 коп., в т.ч. за основним платежем - 18334 грн. 47 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4583 грн. 62 коп. (т. І, а.с. 64-65);

- № 0001142301/3372, відповідно до якого ВАТ "Полтавський ГЗК" збільшено суму грошового зобовязання за платежем "надходження за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях та обєктах" на загальну суму 195582 грн. 56 коп., в т.ч. за основним платежем - 195581 грн. 56 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (т. І, а.с. 62-63);

- № 0000592202/3365, яким позивачу донараховано суму грошового зобовязання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" на загальну суму 182275 грн. 25 коп. (т. І, а.с. 68-69);

- № 0000602202/3366, за яким ВАТ "Полтавський ГЗК" донараховано суму грошового зобовязання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" в сумі 1 360 грн. (т. І, а.с. 66-67).

Не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Полтавській області (т. І, а.с. 114-147).

Для розгляду скарги, вирішення питання правомірності донарахування грошових зобовязань та визначення штрафних санкцій Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК", у звязку з розглядом скарги ДПА у Полтавській області щодо незгоди з податковими повідомленнями-рішеннями Кременчуцької ОДПІ від 10.11.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 0101.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами позапланової перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт перевірки № 102/23-308/00191282 від 10.01.2012 року, в якому фактично продубльовано висновки планової виїзної перевірки (т. І, а.с. 149-229).

За наслідками розгляду скарги ВАТ "Полтавський ГЗК" на вищезазначені податкові повідомлення-рішення, ДПА у Полтавській області прийнято рішення, відповідно до якого скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (т. І, а.с. 230-248).

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх нечинними (недійсними).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 10 листопада 2011 року № 0001152301/3371 та № 0001142301/3372, суд виходить з наступного.

За змістом пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно з пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначено Законом України "Про відходи" від 05.03.1998 року № 187/98-ВР.

За приписами статті першої вказаного Закону відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Як визначено ст. 2 Закону України "Про відходи", до законодавства про відходи входить, зокрема, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

У відповідності до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року № 1264-XII розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ, в ході проведення планової виїзної перевірки ВАТ "Полтавський ГЗК", виявлено факт невключення до податкових декларацій з екологічного податку деяких видів забруднюючих речовин (люмінесцентних ламп та відпрацьованих акумуляторних батарей), що зазначені в типовій формі № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження платником екологічного податку загалом в сумі 195581 грн. 56 коп., в тому числі: за І квартал 2011 року на суму 100 857 грн. 30 коп., за ІІ квартал 2011 року - 94724 грн. 26 коп. (т. І, а.с. 31-52).

Крім того, перевіркою встановлено, що на складах УМП та № 4807 ВАТ "Полтавський ГЗК" станом на 31.12.2010 року було розміщено окремі види забруднюючих речовин, а саме: лампи люмінесцентні, відпрацьовані акумуляторні батареї та відходи масел технічних, що не включені позивачем до розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік (№ 28333 від 09.02.2011 року) (т. ІІ, а.с. 12-14). Оскільки субєкт господарювання не передав утворені відходи іншим власникам та розмістив їх на своїй території, відповідач вважає, що у такого субєкта господарювання в силу положень Закону України "Про відходи" виникає зобовязання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.

У звязку з тим, що позивачем суму збору за розміщення вищевказаних відходів на території підприємства не сплачено, Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про заниження ВАТ "Полтавський ГЗК" вказаного збору за 2010 рік на суму 18344 грн. 47 коп.

Разом з тим, як стверджував в судовому засіданні представник позивача, ВАТ "Полтавський ГЗК" не здійснює розміщення відходів в розумінні вищевказаних норм Законів України "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки не має на балансі жодного місця видалення відходів або спеціально відведеного місця чи обєкта, на який би було видано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами (лампами люмінесцентними та відпрацьованими акумуляторними батареями).

Суд зазначає, що як слідує з акта перевірки та заперечення відповідача на позов, податковим органом при встановленні вищенаведених порушень не приймалась до уваги обставина щодо наявності у позивача ліцензії на зберігання відходів, а саме: люмінесцентних ламп та відпрацьованих акумуляторних батарей.

З метою зясування даної обставини судом витребувані та долучені до матеріалів справи дозволи на розміщення відходів, видані ВАТ "Полтавський ГЗК" у 2009, 2010 та 2011 роках, зі змісту яких встановлено, що відповідно до переліку найменування відходів, на розміщення яких позивачу надано дозвіл, відсутні відходи такого типу як люмінесцентні лампи та відпрацьовані акумуляторні батареї (т. ІІ, а.с. 139-153).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не зобовязаний сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища та не являється платником екологічного податку за тимчасове розміщення на своїй території використаних ламп люмінесцентних та відпрацьованих акумуляторних батарей, оскільки не здійснює діяльності з видалення таких відходів шляхом їх захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення.

Натомість позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії договору № 2064/1235/52 від 21.08.2009 року, що укладений між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Фірма Діола", договору про надання послуг № 746/4684 від 11.03.2010 року, що укладений між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Метал", за умовами яких вказані товариства приймають від позивача відходи з метою їх подальшої утилізації та переробки (т. ІІ, а.с. 154-157, 202-204).

Окрім того, відповідно до договору № 1031/767/52 від 01.06.2009 року, що укладений між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Продавець) та ВАТ "Обласне виробничо-заготівельне підприємство "Полтававторресурси" (Покупець), копія якого наявна в матеріалах справи, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю вторинну сировину, зокрема, злиті акумуляторні батареї, а Покупець - прийняти таку сировину та своєчасно здійснити оплату за неї (т. ІІ, а.с. 158-160).

Також, відповідно до договору № 75/52 на надання послуг утилізації відходів ДП "Національний центр поводження з небезпечними відходами" бере на себе зобовязання по утилізації/передачі на утилізацію ламп люмінесцентних усіх типів (т. ІІ, а.с. 161-177).

Відтак, судом встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" не здійснює фактичного розміщення вищезгаданих відходів, а готує їх до передачі третім особам, які, в свою чергу, безпосередньо займаються діяльністю, повязаною зі збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням відходів.

При цьому, дані контрагенти позивача у встановленому законом порядку отримали ліцензію спеціального уповноваженого органу на право здійснення вищевказаного виду діяльності, копії таких ліцензій позивачем надано до матеріалів адміністративної справи (т. ІІ, а.с. 186-188, 205, 212).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що саме контрагенти позивача є платниками екологічного податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки мають спеціальні ліцензії центральних органів влади на утилізацію та переробку відходів вказаної категорії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі сплати позивачем екологічного податку за відходи, що в подальшому передаються для утилізації та переробки іншим субєктам господарювання, будуть порушені принципи податкового законодавства, встановлені ст. 13 Податкового кодексу України, щодо неможливості подвійного оподаткування, адже субєкти господарювання, які приймають відходи на утилізацію від ВАТ "Полтавський ГЗК", мають прямий обовязок щодо сплати екологічного податку.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про неправомірність висновків Кременчуцької ОДПІ стосовно порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" вимог ст. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 року "Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", п. 3.1 ст. 3 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.1999 року № 162/379, пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України.

Відтак, контролюючим органом безпідставно донараховано платнику податків грошові зобовязання зі сплати екологічного податку в сумі 195 582 грн. 56 коп. та збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 22 918 грн. 09 коп.

Що стосується податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 10 листопада 2011 року № 0000592202/3365, яким позивачу донараховано суму грошового зобовязання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" на загальну суму 182275 грн. 25 коп. та № 0000602202/3366, на підставі якого ВАТ "Полтавський ГЗК" донараховано суму грошового зобовязання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" в сумі 1 360 грн., суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що між ВАТ "Полтавський ГЗК" (Покупець) та фірмою "AGE TRADING FZC", Обєднані Арабські Емірати (Продавець) 28.05.2009 року укладено контракт № 1142/4638, відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купляє на умовах CIF порт Южний, Україна, бентоніт (виробник - компанія Ashapura Minechem Ltd. (Індія) (т. ІІ, а.с. 87-95).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного контракту фірмою "AGE TRADING FZC" здійснено поставку активованого содою кальцієвого бентоніту для окатишів в гранулах кількістю 71 000 тон. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася на умовах CIF порт Южний морським транспортом, навалом, з порту "Мундра" (Індія).

На підтвердження реальності здійснення даної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано завірені копії коносамента № MUD/НТ/UKR001 та сертифіката № 0907090090, складеного фірмою SGS India (Pvt) Ltd. (т. ІІ, а.с. 122-125).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей в сумі 3 550 000 дол. США позивачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 453 від 27.07.2009 року, № 529 від 27.08.2009 року, № 594 від 25.09.2009 року, № 666 від 26.10.2009 року, № 788 від 24.11.2009 року (т. ІІ, а.с. 193-197).

Плановою виїзною перевіркою ВАТ "Полтавський ГЗК" встановлено факт недоотримання позивачем товару при виконанні умов вищевказаного імпортного контракту.

Так, фахівцями Кременчуцької ОДПІ у акті перевірки зазначено, що станом на 01.01.2010 року у ВАТ "Полтавський ГЗК" рахувалася дебіторська заборгованість по контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року в сумі 22 998 дол. США (183 754 грн.), яка виникла у звязку з надходженням на підприємство бентоніту відповідно до імпортних ВМД типу ІМ-40 загальною кількістю 70 540, 04 тон, вартістю 3 527 002 дол. США (27 620 251 грн. 95 коп.), тобто на 459,96 тон менше, ніж визначено контрактом. Дана дебіторська заборгованість у лютому 2010 року списана позивачем на рах. 9471 як недостача в межах природного убутку (т. ІІ, а.с. 201, 213).

Однак, у звязку з тим, що платником податків на перевірку не надано доказів, які б містили підтвердження компетентного органу про визначення недостачі бентоніту як природного убутку, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем порядку та строків розрахунків в іноземній валюті.

Разом з тим, суд не погоджується з вищенаведеними твердженнями Кременчуцької ОДПІ та вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом п. п. 4.1., 4.2. Контракту визначення кількості бентоніту та його якості здійснювалось фірмою SGS India (Pvt) Ltd, маса товару, визначена осадкою судна, вписана в коносамент та прийнята капітаном судна є кінцевою та обовязковою для обох сторін (т. ІІ, а.с. 90).

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 року) у випадку поставки товару на умовах CIF право власності на товар переходить до покупця з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

Судом встановлено, що транспортування товарно-матеріальних цінностей (бентоніту) з порту Мундра (Індія) до порту Южний (Україна) здійснювалося ТОВ "Трансінвестсервіс" на підставі договору № 10-06/П1 від 10.07.2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. ІІ, а.с. 99-121). Товар надійшов у порт Южний та знаходився під митним контролем з 18.07.2009 року, що підтверджується відповідними відмітками Південної митниці, проставленими на коносаменті № MUD/НТ/UKR001 (т. ІІ, а.с. 122). При цьому, як вбачається зі змісту вказаного коносамента, в порт надійшла 71 000 тон бентоніту.

Однак, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, за своїми фізичними властивостями бентоніт є сипучим вантажем та його перевантаження з борту судна на складські площадки, а потім на залізничні вагони тягне за собою часткову втрату товару (природні втрати).

Так, норму природних втрат для такого виду вантажу встановлено в розмірі 1,8% від загальної його кількості (пункт 3 Додатку № 1 до Договору № 10-06/П1 - т. ІІ, а.с. 113).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що у результаті розвантаження товару з борту судна на складські площадки та перевантаження в залізничні вагони виникла часткова втрата вантажу.

Так, відповідно до даних Генерального акта № 728 та акта-повідомлення № 1 від 02 жовтня 2009 року, підписаних представниками перевізника, експедитора та Південної митниці, встановлено недостачу вантажу (бентоніту) в кількості 459,960 тон. (т. ІІ, а.с. 126-127). При цьому, як зазначено в акті-повідомленні, фактичну кількість (масу) вантажу визначено на залізничних вагах згідно залізничних накладних.

Таким чином, відповідно до вантажних митних декларацій ІМ-40 на ВАТ "Полтавський ГЗК" фактично поступило 70 540,04 тон бентоніту на суму 3 527 002 дол. США, різниця між сумою фактичної оплати та даними ВМД становить 22 998 дол. США.

Згідно з п. 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631, сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості.

У звязку з невідповідністю суми оплати (3 550 000 дол. США за 71 000 тон) кількості товару, що фактично надійшов на ВАТ "Полтавський ГЗК" (70 540,04 тон), позивачем 19.02.2010 року на адресу філії "Придніпровське регіональне управління" ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надіслано запит про зняття з валютного контролю суми 22 998 дол. США (т. ІІ, а.с. 215).

Згідно з п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

За результатами розгляду даного запиту, відповідно до листа НБУ № 28-312/1370-7264 від 30.04.2010 року, вказану суму було знято з валютного контролю.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що ВАТ "Полтавський ГЗК" правомірно на підставі п. 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями знято з контролю суму 22 998 дол. США, сплачені фірмі "AGE TRADING FZC" за бентоніт відповідно до умов контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року.

Посилання представника відповідача у запереченні на позов на те, що у переліку, визначеному п. 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, відсутня така підстава для зменшення вартості товару як його природній убуток, судом відхиляються з огляду на наступне.

Втрати матеріальних цінностей мають природній характер та підлягають списанню у розмірі, встановленому відповідними для кожної галузі нормами. На сьогоднішній день діючими є норми природніх втрат, встановлені відповідними нормативними актами Мінторгівлі СРСР, Держпостачу СРСР, Державного комітету РМ СРСР по матеріально-технічному постачанню.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.1991 року № 1545-XII визначено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не протирічать Конституції та законам України.

Так, постановою Держпостачу СРСР від 27.04.1989 року № 32 "Про затвердження норм природніх втрат окремих видів продукції виробничо-технічного призначення при морських перевезеннях" визначено норму природніх втрат в розмірі 0,65% із можливим збільшенням норми на 30%.

Відповідно до постанови Держпостачу СРСР від 15.06.1984 року № 74 "Про затвердження норм природніх втрат нерудних будівельних матеріалів при зберіганні та перевезеннях" норма природніх втрат під час зберігання вантажів в порту складає 0,6%.

Як визначено постановою Держпостачу СРСР від 19.10.1989 року № 64 "Про затвердження норм природніх втрат окремих видів продукції виробничо-технічного призначення при перевезенні залізничним транспортом", норма природніх втрат під час залізничного перевезення вантажів складає 1,2% із можливим збільшенням норми на 30%.

Оскільки в ході поставки з порту Мундра (Індія) до ВАТ "Полтавський ГЗК" товар спочатку доставлявся морським транспортом, потім зберігався в порту, а в подальшому перевозився залізницею, загальна норма природніх втрат складає 2,45% із можливим збільшенням на 0,555%.

Суд зазначає, що за умовами договору № 10-06/П1 від 10.06.2009 року норма природніх втрат встановлена в розмірі 1,8% від загальної кількості товару (т. ІІ, а.с. 113), а фактичні втрати склали 0,65% (459,96 тон / 71000 тон).

Таким чином, фактична втрата вантажу не перевищує законодавчо встановлених норм та норм, визначених договором перевезення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відтак, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що платником податків правомірно знято з валютного контролю суму в розмірі 22 998 дол. США (183 754 грн.), суд дійшов висновку про те, що у відповідача був відсутній обовязок щодо декларування даної суми як простроченої дебіторської заборгованості по імпортному контракту № 1142/4638 від 28.05.2009 року у ІІ - IV кварталі 2010 року, І кварталі 2011 року.

З огляду на зазначене, у Кременчуцької ОДПІ відсутні підстави для застосування до ВАТ "Полтавський ГЗК" штрафу в розмірі 1 360 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність висновків про порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" вимог законодавства, викладених в акті перевірки від 24.10.2011 року № 7352/23-308/00191282, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, позивачем обґрунтовано безпідставність доводів податкової інспекції про порушення платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, викладених у вищезазначеному акті перевірки, на підставі яких контролюючим органом здійснено спірне донарахування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 146 грн., що підтверджується платіжними дорученнями ; 44456 від 18.11.2011 року та № 5556 від 09.02.2012 року (т. І, а.с. 3; т. ІІ, а.с. 135), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001142301/3372 від 10 листопада 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001152301/3371 від 10 листопада 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000602202/3366 від 10 листопада 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000592202/3365 від 10 листопада 2011 року.

Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 0000191282) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2012 року.

СуддяО.О. Кукоба