Постанова № 21912097, 24.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/10092/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ніла"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2011 року Приватне підприємство "Ніла"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0001762310 від 07.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 17100,20 грн., в тому числі за основним платежем 13680,2 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3420 грн, та № 0001772310 від 07.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 13680,50 грн., в тому числі, за основним платежем 10944,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2736 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновку перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час господарських правовідносин із Приватним підприємством "Оптима Сервіс". Позивач вважає такий висновок необґрунтованим з огляду на те, що Приватне підприємство "Оптима Сервіс" на момент здійснення господарської операції було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, перебувало на податковому обліку, позивачем від нього отримано відповідний товар, який в подальшому використано у господарській діяльності. Правомірність формування податкового кредиту ПДВ та валових витрат за наслідками господарської операції із ПП "Оптима Сервіс" підтверджено належними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначав, що перевіркою ДПІ у м. Полтаві встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" під час формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за наслідками господарських взаємовідносин із ПП «Оптима сервіс». Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції, податкові накладні ПП «Оптима сервіс» не містять будь-яких даних, які давали можливість ідентифікувати осіб, які їх підписали, товарно-транспортні документи відсутні. При цьому враховано матеріали кримінальної справи № 1017009033 по обвинуваченню гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 за фактом придбання ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Санбуд», ТОВ «Ольвія кон», ПНВП «Енергомаш», ПП «ІВК «Алекс хіт», ПП «Абріс трейд» з метою прикриття незаконної діяльності. За таких обставин правочин між позивачем та ПП «Оптима сервіс» є нікчемним, а тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Ніла" (код ЄДРПОУ 33574763) зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 24.04.1999 року та є платником податку на додану вартість з 10.06.1999 року згідно свідоцтва № 23987357 /а.с. 12/.

У термін з 13.09.2011 року по 22.09.2011 року державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві ОСОБА_10 проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Ніла" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Оптіма Сервіс", ТОВ "Ольвія кон", ТОВ "Санбуд", ПНВП "Енергомаш", ПП "ІВК "Алекс хіт", ПП "Абріс трейд" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2011 року № 6926/23-5/30406632 /а.с. 20-23/, в якому відображено порушення позивачем:

- пп.5.3.9 п 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13680,21 грн., у тому числі: за 3 квартал 2009 року - 10302,08 грн., 4 квартал 2009 року 3378,13 грн.;

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10944,17 грн., в тому числі, за серпень 2009 року 8241,67 грн., листопад 2009 року 2702,5 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0001762310 від 07.10.2011 року, яким ПП «Ніла» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 17100,20 грн., в тому числі, за основним платежем 13680,2 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3420 грн, та податкове повідомлення-рішення № 0001772310 від 07.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 13680,50 грн., в тому числі, за основним платежем 10944,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2736 грн.

Позивач не згоден із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, позивач у серпні та листопаді 2009 року мав господарсько-правові відносини із Приватним підприємством «Оптима Сервіс» щодо поставки товару. Письмовий договір між сторонами не укладався.

Приватним підприємством «Оптима-Сервіс» було видано позивачу податкові накладні:

-№ 95 від 31.08.2009 року щодо поставки котлу Ретра-3М твердопаливного на суму 4450 грн., в тому числі ПДВ 8241,67 грн. (т. 1, а.с. 27);

-№ 198 від 11.11.2009 року щодо поставки мастики холодної на суму 13275 грн., в тому числі ПДВ 2212,5 грн. (т.1, а.с. 29);

-№ 199 від 11.11.2009 року щодо поставки гермобутилу 2МУ на суму 2940 грн., в тому числі ПДВ 490 грн. (т.1., а.с. 28).

Загальна вартість товару склала 65665 грн., в тому числі ПДВ 10944,17 грн.

На поставку товару ПП «Оптима-Сервіс» видано накладні № 95 від 31.08.2009 року, № 198 від 11.11.2009 року, № 199 від 11.11.2009 року /т.1., а.с. 213-215). Оплата товару проведена позивачем у повному обсязі.

Актом перевірки від 22.09.2011 року № 6926/23-5/30406632 встановлено, що вартість придбаного товару у ПП «Оптима-Сервіс» позивачем віднесено до валових витрат у деклараціях з податку на прибуток за 3 і 4 квартал 2009 року, а суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, включено до складу податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за серпень та листопад 2009 року.

Перевіряючи правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, суд враховує наступне.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат є фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами витрати, які пов'язані із господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон "Про ПДВ"), встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Беручи до уваги наведене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути обєктом оподаткування.

Отже, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування мають бути фактично здійсненими і підтвердженими належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За результатами дослідження документів, складених за результатами господарських операцій позивача із ПП «Оптима-Сервіс» судом встановлено, що податковий кредит із ПДВ сформовано позивачем на підставі податкових накладних ПП «Оптима-Сервіс», яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами (т. 1, а.с. 117-132) та не заперечується сторонами.

Здійснення господарських операцій позивача із ПП «Оптима-Сервіс» оформлено накладними на видачу товару. Вказані документи були підставою для формування валових витрат позивача.

Згідно пояснень представника позивача та наявних матеріалів товар використано у господарській діяльності, а саме, котел Ретра -3М під заводським номером Б8-9 був встановлений у Веприцькій туберкульозній лікарні в ході виконання підрядних робіт за договором від 10.08.2009 року № 39, а мастика холодна та гермобутил використані під час виконання будівельних робіт на відповідних об'єктах за договорами № 20 від 30.04.2009 року з КП "ЖЕО № 5 Полтавської Міської ради", № 42 від 05.11.2009 року з УЖКГ Виконавчого комітету Полтавської Міської ради (замовник ), № 50 від 05.11.2009 року з КП "ЖЕО Полтавської Міської ради", № 4 від 01.04.2010 року з КП "ЖЕО № 2 Полтавської Міської ради", № 1 від 01.04.2010 року з ГЖЕД, № 3 від 14.04.2010 року з ГЖЕД № 11, на підтвердження чого позивачем надано акти приймання виконаних підрядних робіт.

Разом з тим, факт поставки товару (котла твердопаливного, гермобутилу, мастики) саме Приватним підприємством «Оптима-Сервіс» не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, накладні на поставку товару містять лише підписи особи, яка відвантажила товар, без зазначення її посади, прізвища, імені, по батькові, а у накладній № 95 від 31.08.2009 року взагалі відсутня печатка підприємства, що поставило товар, що унеможливлює ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Будь-які документи, що свідчать про транспортування товару від ПП «Оптима -Сервіс» до позивача відсутні.

Свідком ОСОБА_7, який відповідав за отримання від ПП «Оптима-Сервіс» котла твердопаливного «Ретра-3М» та встановлення його у Веприцькій туберкульозній лікарні, пояснювалося, що котел із заводським номером №Б8-9 був транспортований контрагентом безпосередньо до Веприцької лікарні.

Позивачем надано суду довідку Веприцької туберкульозної лікарні від 23.01.2012 року за вих.. № 9, в якій повідомлено, що у 2009 році було проведено капітальний ремонт, під час якого був змонтований опалювальний котел «Ретро-3М» потужністю 200 кВТ, заводський номер №Б8-9 (т. 2, а.с. 5), а також довідку ППФ «Ретра» від 12.01.2012 року за вих.. № 12/01-1, в якій підтверджено, що вказаний котел дійсно виготовлений ППФ «Ретра» (т. 1, а.с. 230).

Проте, у листі ПП фірми «Ретра» від 25.01.2012 року за вих. № 25/01-1 на запит суду було повідомлено, що котел опалювальний №Б8-9 був реалізований ТОВ «Крус», будь-які господарські відносини із ПП «Оптима-Сервіс» не здійснювалися (т.2, а.с. 71).

Враховуючи те, що докази взаємовідносин ПП «Оптима-Сервіс» із ТОВ «Крус», як і транспортування товару від ТОВ «Крус» (м. Дніпродзержинськ) до с. Веприка Полтавської області позивачем не надано, факт поставки котла позивачу саме Приватним підприємством «Оптима-сервіс» не доведено.

Також в ході розгляду справи не встановлено місце, звідки здійснювалася поставка мастики та гермобутилу, їх виробник, спосіб доставки позивачу.

При цьому суд бере до уваги обставини, які встановлені вироком Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2011 року у справі № 1-276/11 про обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який набрав законної сили 07.12.2011 року (т. 2, а.с. 42-70).

Вказаним вироком, зокрема, визнано винними ОСОБА_3 та ОСОБА_11 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України («фіктивне підприємництво»).

У судовому рішенні встановлено, що у липні 2009 року ОСОБА_3, маючи умисел на заняття фіктивним підприємництвом, діючи згідно розробленого плану із іншими членами групи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, придбав суб'єкт підприємницької діяльності юридичну особу ПП «Оптима-Сервіс». Для придбання ПП «Оптима-Сервіс» влітку 2009 року ОСОБА_3 звернувся до раніше знайомого ОСОБА_12 та запропонував йому стати засновником і директором ПП «Оптима-Сервіс». ОСОБА_12, не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3, погодився на його пропозицію та надав копію паспорта. 10.07.2009 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ПП «Оптима-сервіс», відповідно яких ОСОБА_12 став єдиним засновником даного підприємства. Після проведеної реєстрації ОСОБА_3 заволодів усіма установчо-реєстраційними документами, а також печаткою ПП «Оптима-Сервіс» та користувався ними. У липні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 згідно раніше розробленого плану було відкрито розрахунковий рахунок на ім.'я ПП «Оптима-Сервіс» № 26003000486358 в ПАТ «Універсал банк». Отже, ОСОБА_3, діючи у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 придбав ПП «Оптима-Сервіс» завідомо знаючи, що дане підприємство та його формальний директор ОСОБА_12 , є фіктивним та придбано для прикриття незаконної діяльності зі злочинного ухилення від сплати податків.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги те, що податкові накладні ПП «Оптима-Сервіс», надані позивачу, підписані особою «Митюк», кошти в оплату товару ПП «Оптима-сервіс» перераховувалися позивачем на рахунок № 26003000486358 в ПАТ «Універсал банк», що був відкритий для здійснення фіктивного підприємництва, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача із ПП «Оптима-Сервіс» не мали реального характеру, а отже, не могли бути обєктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

За таких обставин висновок акту перевірки від 22.09.2011 року № 6926/23-5/30406632 про заниження податку на додану вартість за серпень та листопад 2009 року в розмірі 10944, 17 грн. та заниження податку на прибуток на суму 13680, 21 грн. за 3 і 4 квартал 2009 року по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Оптима Сервіс" є правомірним, а податкові повідомлення-рішення № 0001762310 від 07.10.2011 року та № 0001772310 від 07.10.2011 року винесено відповідачем на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства " Ніла " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 лютого 2012 року.

СуддяМ.В. Довгопол