Постанова № 21911308, 20.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2011 р. Справа № 2а-7984/11/1470

м.Миколаїв

13:15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Асафової О.Д.,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. №7/2011 від 22.03.2011,

представника відповідача: ОСОБА_2 дов. №2633/10/10-009 від 17.02.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДержавне підприємство "Дослідне господарство" Зорі над Бугом" Миколаївського інституту агропромислового виробництва, Яструбинове,Вознесенський район, Миколаївська область,56564 доНачальник Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області Манжелей Н.І., вул. Братів Іпатових, 6,Вознесенськ,Миколаївська область,56500 провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000022301 від 27.10.2011р.,, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022301 від 27.10.2011. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДП «Дослідне господарство «Зорі над Бугом», відповідно до умов договору №2/04 від 02.04.2007 про сумісне вирощування сільськогосподарських культур, здійснює вирощування елітного та репродуктивного насіння на земельній ділянці, яка надана йому Дослідною станцією по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української аграрної академії наук. При цьому, позивач повністю несе всі витрати по обробці землі та вирощуванню сільськогосподарських культур, веде бухгалтерський та податковий облік по сумісному вирощуванню сільськогосподарських культур, має власне насіння, здійснює придбання паливно-мастильних матеріалів, добрив, гербіцидів, несе витрати по збиранню врожаю тощо. Той факт, що позивач користується земельними ділянками на підставі договору про сумісне вирощування сільськогосподарських культур, а не на підставі договору оренди не позбавляє його права обрати спеціальний режим оподаткування, визначений п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України. Відповідач проти позову заперечує (а.с.30-32) вказуючи на те, що для отримання пільг з оподаткування має бути дотримано дві умови: вирощування сільгосппродукції на власних або орендованих виробничих потужностях та обсяг питомої ваги вартості сільгосптоварів (послуг) не менше 75% вартості цих товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів. Позивачем одна з вказаних умов не була дотримана, а саме: вирощування продукції здійснювалось на площах переданих йому по договору №2/04 від 02.04.2007 про сумісне вирощування сільськогосподарських культур, який по суті є договором оренди, який однак не пройшов державну реєстрації у порядку, передбаченому ст.18 Закону України «Про оренду землі». Тому позивач втратив право на застосування спеціального режиму оподаткування по ПДВ в частині отриманого доходу із земель Дослідної станції по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української аграрної академії наук.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 20.12.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 04.10.2011 по 17.10.2011 Вознесенською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Дослідне господарство «Зорі над Бугом»з питань правильності нарахування фіксованого сільськогосподарського податку та податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 31.08.2011.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт №1894/23/34792373 від 24.10.2011 (а.с.11-24), яким встановлено з боку позивача порушення пп.81.1, 81.2, 81.6 та пп.81.15.2, п.81.15 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями (надалі Закон №168/97-ВР) та п.209.1, 209.2, 209.6, 209.7, 209.11 ст.209 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (надалі ПК України). В результаті перевірки позивачу донараховано податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 831131,0 грн., у т.ч. липень 2009 року -40787,0 грн., серпень 2009 року 41326,0 грн., вересень 2009 року 47485,0 грн., жовтень 2009 року 59647,0 грн., листопад 2009 року - 4216,0 грн., січень 2010 року 79,0 грн., лютий 2010 року 31256,0 грн., березень 2010 року 60559,0 грн., червень 2010 року 625,0 грн., липень 2010 року 91185,0 грн., серпень 2010 року 15348,0 грн., вересень 2010 року-183750,0 грн., листопад 2010 року 4095,0 грн., грудень 2010 року - 24684,0 грн., серпень 2011 року 93598,0 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000022301 від 01.04.2011, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 978078,50 грн., з яких: 831131,0 грн. за основним платежем та 146947,5 грн., штрафних санкцій (а.с.8).

Не погодившись з винесеним рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п.209.1 ст.209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п.209.6 ст.209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що один з критеріїв, встановлених у пункті 209.6 ПК України позивачем не дотримано, оскільки вироблення сільськогосподарських товарів здійснювалось ним не на власних, і не на орендованих виробничих потужностях. Тому позивач не може вважатись сільськогосподарським підприємством і, відповідно, мати право на застосування спеціального режиму оподаткування по податку на додану вартість.

Вказаний висновок зроблений відповідачем виходячи з дослідження ним договору №2/04 від 02.04.2007 на сумісне вирощування сільськогосподарських культур, укладеного позивачем з Дослідною станцією по кормовиробництву Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (надалі Дослідна станція) (а.с.25-27). Вказаний договір відповідач вважає договором оренди, оскільки у користування позивача передається земельна ділянка, а враховуючи, що ст.18 Закону України «Про оренду землі», передбачає обовязкову державну реєстрацію договорів оренди землі, то відсутність такої реєстрації вказує на відсутність законних підстав для користування земельною ділянкою.

Згідно умов вказаного договору, його предметом є сумісне вирощування сільськогосподарських культур на землях Дослідної станції, площею 2026,12 га, які належать останній на праві постійного користування. До обовязків Дослідної станції віднесене надання земельної ділянки, на якій позивач зобовязується виконувати необхідний обсяг робіт по вирощуванню елітного та репродуктивного насіння; сторони зобовязались складати акти виконаних робіт по понесених витратах; розподіл готової продукції сторони домовились здійснювати пропорційно понесеним витратам, а у разі, коли Дослідною станцією витрати не понесені шляхом відпуску 10% від валової продукції. Строк дії договору 5 років.

Доказів визнання, укладеного ДП «Дослідне господарство «Зорі над Бугом»та Дослідною станцією договору №2/04 від 02.04.2007, недійсним суду не надано, що в силу ст.204 ЦК України вказує на його правомірність та, відповідно, на правомірне користування позивачем земельною ділянкою з метою вирощування сільськогосподарської продукції.

Суд вважає, що відповідачем формально трактуються приписи п.209.6 ПК України щодо власних та орендованих виробничих потужностей, оскільки правомірне користування земельною ділянкою може відбуватись не лише за договорами оренди. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, в той час, як учасники господарських відносин не позбавлені права укласти договір на інших умовах. В даному випадку, відсутність зареєстрованого договору оренди не позбавляє платника податку статусу «сільськогосподарського підприємства», у разі, якщо вирощування ним сільськогосподарської продукції здійснюється на земельних ділянках, якими він користується правомірно, на законних підставах.

Враховуючи, що протиправність користування позивачем земельними ділянками загальною площею 2026,12 га, які належать Дослідній станції на праві постійного користування, не доведена, суд вважає доводи позивача щодо протиправності прийнятого щодо нього податкового повідомлення-рішення №0000022301 від 27.10.2011, обґрунтованими.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0000022301 від 27.10.2011.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022301 від 27.10.2011в повному обсязі.

3. Відшкодувати Державному підприємству Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Миколаївського інституту агропромислового виробництва Національної Академії аграрних наук (с.Яструбинове, Вознесенський район, Миколаївська область, 56564) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 26 грудня 2011 року.