Постанова № 21909360, 15.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р. № 2а-14423/11/1370

м. Львів

12 год. 23 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представник позивачаМельничук В.А.

представник відповідачаЗадорожний І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс»про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0002592320/18397 та №0002582320/18395, виставлених 04.08.2011р. Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи повязані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у запереченні, вважає позовні вимоги безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова у період з 08.07.2011р. по 14.07.2011р. проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс»з питань взаємовідносин з ПП «Галичтур»за період з 01.10.2009р. по 30.10.2010р. про що 21.07.2011р. складено акт №457/23-2/31896698.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 04.08.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0002582320/18395 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 18750 грн. (основний платіж 15000 грн., штрафні (фінансові) санкції 3750) та податкове повідомлення-рішення №0002592320/18397 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 15000 грн. (основний платіж 12000 грн., штрафні (фінансові) санкції 3000 грн.).

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлене перевіркою порушення позивачем п. п. 5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 15 000,0 грн. в т.ч. 4 кв. 2008 - 12 500,0 грн., 1 кв. 2009 - 2 500,0 гривень та порушення позивачем п. 1 п.2 ст. 215, ст. 203, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 12 000,0 грн., у тому числі: за жовтень 2009 року на суму - 2 000,0 грн., за листопад 2009 року на суму - 2 000,0 грн., за грудень 2009 року на суму - 6 000,0 грн.; за січень 2010 року на суму - 2 000,0 гривень.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено господарських операцій з приватним підприємством «Галич Тур», а тому за висновками акта перевірки безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матріалів справи судом встановлено укладення позивачем (замовник) з ПП «Галич Тур» (виконавець) договору від 01.10.2009 №101, від 02.11.2009 №123, від 10.11.2009 №145, від 01.12.2009 №166, від 11.01.2010р. №198 відповідно до яких, виконавець прийняв на себе виконання робіт по аналізу фінансової діяльності позивача, налаштуванню бухгалтерської програми 1С під вимоги Замовника та нові зміни в нарахуванні податків, консультаційні послуги по сплаті та оптимізації податків, антивірусна профілактика ПК Замовника, архівування баз даних програми 1С, обрізання та згортання баз даних програми 1С.

Прийняті за вказаними договорами роботи оформлені актами здачі-прийомки робіт:

- від 12.10.2009 на загальну суму 12 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 2 000,0 грн. (договір від 01.10.09 №101) відповідно до якого ПП «Галич Тур»провів налаштування бухгалтерської програми 1С під вимоги Замовника та нові зміни в нарахуванні податків, надав консультаційні послуги по правильності користування програмою 1С для ведення бухгалтерського обліку, провів навчання персоналу Замовника користуванню програмою 1С;

- від 19.11.2009 на загальну суму 12 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 2 000,0 грн. (договір від 02.11.2009р. №123), відповідно до якого ПП «Галич Тур»провів налаштування бухгалтерської програми 1С під вимоги Замовника та нові зміни в нарахуванні податків, надав консультаційні послуги по правильності користування програмою 1С для ведення бухгалтерського обліку, провів навчання персоналу Замовника користуванню програмою 1С;

- від 10.12.2009р. на загальну суму 18 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 3 000,0 грн. (договір від 10.11.09 №145), відповідно до якого ПП «Галич Тур»провів аналіз фінансової діяльності Замовника за 11 місяців 2009 року, надав консультаційні послуги по правильності користування програмою 1С для ведення бухгалтерського обліку, надав консультаційні послуги по сплаті та оптимізації податків за 4 кв. 2009 та 2009 рік;

- від 30.12.09 на загальну суму 18 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 3 000,0 грн. (договір від 01.12.09 №166), відповідно до якого ПП «Галич Тур»провів антивірусну профілактику ПК Замовника, провів архівування баз даних програми 1С, провів обрізання та згортання баз даних програми 1С;

- від 28.01.10 на загальну суму 12 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 2 000,0 грн. (договір від 11.01.10 №198), відповідно до якого ПП "Галич Тур" провів аналіз фінансової діяльності Замовника за 12 місяців 2009 року з перевіркою нарахування податків, надав консультаційні послуги по правильності користування програмою 1С для ведення бухгалтерського обліку, наддав консультаційні послуги по правомірності нарахування податків за звітний період.

За виконані роботи позивачем проведено розрахунки в безготівковій формі, що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою.

Від ПП «Галич Тур»позивач отримав податкові накладні: від 12.10.2009 №1012000007 на загальну суму 12 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 2 000,0 грн. (відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень за № 33); від 19.11.09 №1119000002 на загальну суму 12 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 2 000,0 грн. (відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень за № 66); від 10.12.09 №1210000011 на загальну суму 18 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 3 000,0 грн. (відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень за № 28); від 30.12.09 №1230000023 на загальну суму 18 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 3 000,0 грн. (відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень за № 83); від 28.01.10 №1280000008 на загальну суму 12 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 2 000,0 грн. (відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень за № 84);

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, твердження відповідача щодо недоведеності надання бухгалтерських, консультаційних та компютерних послуг, якщо вказані витрати підтверджені первинними документами, а вказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат, є безпідставними

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до Закону України «Про підприємництво»підприємницька діяльність щодо надання (отримання) бухгалтерських, консультаційних та компютерних послуг не тільки не заборонена, але й не потребує ліцензування.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а державні органи та їх посадові особи за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом».

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

Тому щодо висновків податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства отриманих послуг, зокрема, консультативних послуг, бухгалтерських та компютерних послуг, суд вважає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання консультаційних, бухгалтерських та інших послуг.

Так, згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на консультаційні, бухгалтерські чи компютерні послуги.

Отже, для підтвердження включення витрат на консультаційні, бухгалтерські чи компютерні послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Тому висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості зазначених вище отриманих послуг не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки, як встановлено судом, господарські операції позивача з ПП «Галич Тур»мали місце, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на ліквідаційну процедуру ПП «Галич Тур»

Адже визнання юридичної особи банкруто та подальше скасування державної реєстрації і анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

До того ж, у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом "Про податок на додану вартість" передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи , між позивачем та ПП «Галич Тур»укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується матеріалами справи, відтак ПП «Галич Тур»правомірно виписало податкові накладні.

Судом також встановлено, що зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Усі податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4, пп. 7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ПП «Галич Тур», і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ПП «Галич Тур» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Тіра-2007»та ПП «Екс-постачальник 2008».

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням викладеного суд вважає безпідставним посилання відповідача на акт позапланової виїзної перевірки ПП «Галич Тур»№, оскільки Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. (справа №2а-3214/11/1370) визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Галич Тур»з питань дотримань вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.10.2010 року за результатами якої складено акт №2718/23-209/33981989 від 02.11.2010 року.

Відповідно до вказаної постанови, суд встановив помилковість та необґрунтованість висновків органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Галич Тур»та його контрагентами - покупцями і продавцями.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012р. вказана постанова залишена без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 28,23 грн., то відповідно до ст. 94 КАС України, такий слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0002592320/18397 від 04.08.2011р та №0002582320/18395 від 04.08.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Клас-Люкс»(м. Львів вул.. К. Левицького 15а/1 ЄДРПОУ 31896698) 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2012 року о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.