Постанова № 21909340, 08.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2012 р. № 2а-13336/11/1370

м. Львів

17 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретарі судового засідання Гнилиця Р.І.,

від

позивачаДовгань В.І.

відповідачаКарпин Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40», звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000042304/0/2164 та №0000052304/0/2160 виставлених 24.01.2011 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення вказаних податкових повідомлень-рішень через відсутність порушень у формуванні податкового кредиту та безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача, у звязку із зясуванням факту скасування ДПА у Львівській області податкового повідомлення-рішення №0000042304/0/2164 від 24.01.2011р. та виставлення відповідачем податкового повідомлення рішення №0000442304/14590 від 22.04.2011р., подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052304/0/2160 винесене ДПІ у Залізничному районі міста Львова 24.01.2011 року та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000442304/14590 винесене ДПІ у Залізничному районі міста Львова 22.04.2011р.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту звітного періоду податкові накладні виписані контрагентами у минулих періодах, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»з питань достовірності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість показників податкових зобовязань та податкового кредиту за жовтень 2010 року, про що 10.01.2011 року складено Акт №30/23-4/32408720.

Згідно з висновками Акта перевірки, відповідачем встановлено невизнання права платника на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 в сумі 740098 грн., чим порушено п.п.7.7.1, п. 7.4.1, п.п.7.2.6, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №»Іо8/97-ВР „Про податок на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 24.01.2011 року виставлено податкове повідомлення рішення №0000052304/0/2160 (залишене без змін за результатами адміністративного оскарження) про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 739398 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 184849,5 грн., а за результатами адміністративного оскарження також виставлено 22.04.2011р. податкове повідомлення-рішення №0000442304/14590 про збільшення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 700 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 175 грн.

Вказані порушення, встановлені відповідачем, полягають у включенні позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум податкових накладних виписаних контрагентами позивача (ПП «Комплекс Плюс», ПП «Тракт Ресурс 2003») в інших ніж звітні періоди.

Згідно з викладеним у Акті перевірки висновком, відповідачем зазначено, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Відтак, відповідачем зроблено висновок про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Також ДПІ у Залізничному районі м. Львова зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону про ПДВ).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Судом з матеріалів справи встановлено подання позивачем до ДПІ у Залізничному районі м. Львова податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за жовтень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 р.

В уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 (Додаток 5 Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), у розділі II Податковий кредит, позивачем включено суму податку на додану вартість - 740098 грн.

Зазначена сума податку на додану вартість сформована на підставі податкової накладної №10.502 виданої 05.02.2008 року ПП „Комплекс Плюс" (індивідуальний податковий номер 337295913234), сума ПДВ 14285 грн. та податкових накладних виданих ПП «Тракт-ресурс»від 30.11.2007р. №1101 (ПДВ 286730,2 грн.), від 31.12.2007р. №1201 (ПДВ 272501,67грн.), від 31.01.2008р. №101 (ПДВ 136846,67грн.), від 29.02.2008р. №201 (ПДВ 14285 грн.).

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто з наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем у акті перевірки не заперечується.

За таких обставин суд дійшов висновку, що п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не обмежує право платника на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному.

Підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

З урахуванням положень п. п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року (справа №21-245а11), де зазначено, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що правомірність виставлення спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведена, податкове повідомлення-рішення №0000052304/0/2160 виставлене ДПІ у Залізничному районі міста Львова 24.01.2011 року та податкове повідомлення-рішення №0000442304/14590 виставлене ДПІ у Залізничному районі міста Львова 22.04.2011р. є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 30 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0000052304/0/2160 від 24.01.2011 та №0000442304/14590 від 22.04.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»(м. Львів, вул.. Авіаційна 7а, ЄДРПОУ 32408720) 30 (тридцять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.02.2012 р. о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.