Постанова № 21909281, 08.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2012 р. № 2а-13437/11/1370

м. Львів

16 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представник позивачаБєлановський В.П.

представник відповідачаКарпин Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, приватне акціонерне товариство «Агентство економічної безпеки», звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001802302/22195 та №0001812302/22191, виставлених 30.06.2011р. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій із зазначеними у акті перевірки контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем не здійснювалися господарські операції із зазначеними у акті перевірки контрагентами, відтак позивачам занижено податок на прибуток та завищено податковий кредит.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно і обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем у період з 18.05.2011р. по 31.05.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ „Агентство економічної безпеки" (код ЄДРПОУ 20852449) з питань взаємовідносин з ТзОВ "Іртас" (ЄДРПОУ - 34419121), ТзОВ "ВТ - Техбуд" (ЄДРПОУ-36873235), ТОВ "БМК "Укренергосервіс" (ЄДРПОУ-33 846392), ТОВ "Компанія "Стар Телеком" (ЄДРПОУ 6241946) за період з 01.09.2009 року по 31.12.2010 року, про що 15.06.2011 року складено акт №1493/23-2/20852449 (а.с.10-25).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 30.06.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0001802302/22195 (а.с.8) про збільшення позивачу суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 276015,62 грн., в тому числі 220812,50 грн. основного платежу і 55203 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення №0001812302/22191 (а.с.9) про визначення позивачу грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 220812,50 грн., в тому числі 176650 грн. основного платежу і 44162,5 грн. штрафних санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення виставлені відповідачем за встановлені перевіркою порушення позивачем:

- п 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями - ЗАТ «Агентство економічної безпеки" занижено податок на прибуток на загальну суму 220812,50 грн., в тому числі за 2 кв.2010р. на суму 146812,50 грн., за 4 кв. 2010 року на суму 74000,00 грн.

- п. 1 п.2 ст. 215, ст. 203 . ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV. п. 1.8 ст.1 п. п. 7.2.1 п.7.2 п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4, и. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із внесеними змінами та доповненнями) - 3AT «Агентство Економічної безпеки»встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 176 650,00грн., в тому числі за квітень 2010 р на суму 39450,00 грн. за травень 2010 року на суму 36200,00 грн., за червень 2010 року на суму 41800.00 грн., за серпень 2010 року, за листопад 2010р. на суму 27600,00 грн., за грудень 2010р. на суму |31600 грн.

Виявлені порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТзОВ «Іртас»та ТзОВ «ВТ-Техбуд», які за висновками акта перевірки не могли здійснювати господарські операції через відсутність основних фондів, складських приміщень, технічного персоналу тощо.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем (виконавцем) з ДП «ПрикарпатЗахідтранс»(замовником) угоди про надання послуг по охороні №303/22 від 25.08.2008р. (а.с. 61-66), предметом якої є надання позивачем «Замовнику»послуг по забезпеченню охорони обєктів, а також здійснення комплексу інших правових заходів та спеціальних досліджень в інтересах "Замовника".

Відповідно до п.1.2 вказаної угоди, «Замовник»доручив а позивач прийняв на себе виконання обов'язків по охороні обєкта «Замовника»- лінійної частини магістрального нафтопродуктопроводу та притрасових споруд та обладнання на ділянці 43: від 123 км до 351 км ; від 433 км до 441 км; траса "В"0-9 км, відповідно технічної документації "Замовника".

У подальшому, 29.01.2010р., між позивачем та ДП «ПрикарпатЗахідтранс»(замовником) укладено до вказаної угоди додатковий договір №68/18 (а.с.67-68) про надання додаткових послуг по охороні, предметом якої є надання позивачем «Замовнику»додаткових послуг, не передбачених Угодою № 303/22 від 25 серпня 2008р., по забезпеченню охорони МНПП в посиленому режимі.

Для виконання вищевказаного договору №68/18 (а.с. а.с.67-68) про надання додаткових послуг ДП «ПрикарпатЗахідтранс», позивач (замовник) уклав 29.03.2010 року з ТзОВ «Іртас»(виконавець) договір №03/03-10 (а.с.82-83) та 28.10.2010 року з ТзОВ «ВТ-Техбуд»(виконавець) договір №11а/10-10 (а.с.54-55), предметом яких є надання виконавцем послуг по організації та забезпеченню комплексного виконання робіт по виявленню та знешкодженню несанкціонованих врізок в продуктонафтопровід, який належить ДП «ПрикарпатЗахідтранс», знаходиться під охороною Замовника і розташований на територіях Львівської та Закарпатської областей.

Виконані виконавцями роботи позивачем прийнято згідно актів фактично виконаних робіт від 30.04.2010р. №0215, від 31.05.2010р. №05-31/052, від 03.06.2010р. №0576, від 30.06.2010р. №0575 (а.с.85,87,8991) та від 30.11.2010р. №30/11-22, від 30.12.2010р. №30/12-02 (а.с.57,59), оплачено згідно протоколів договірної ціни (а.с.56,84) за платіжними дорученнями (а.с.42-51) та отримано податкові накладні (а.с.59,60,86,88,90,92).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції на час здійснення господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт виконання з робіт по виявленню та знешкодженню несанкціонованих врізок в продуктонафтопровід підтверджений відповідними первинними документами (акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити. Крім того, судом з матеріалів справи встановлено використання вказаних робіт у власній господарській діяльності, а саме, для належного виконання укладеної позивачем з ДП «ПрикарпатЗахідтранс»угоди про надання послуг по охороні №303/22 від 25.08.2008р. та додаткового договору №68/18.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Однак доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується отримання позивачем послуг від контрагентів та їх подальше використання у господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди (прибутку).

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Також суд звертає увагу відповідача, що якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобовязань по сплаті податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України „Про податок на додану вартість” визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Оскільки, як встановлено судом, господарські операції позивача з ТзОВ «Іртас»та ТзОВ «ВТ-Техбуд»мали місце, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач завищив податковий кредит в сумі 176650 грн.

Судом також встановлено, що всі податкові накладні видані позивачеві ТзОВ «Іртас», як і податкові накладні видані позивачу ТзОВ «ВТ-Техбуд», оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Усі податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТзОВ «Іртас»та ТзОВ «ВТ-Техбуд», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб ТзОВ «Іртас»та ТзОВ «ВТ-Техбуд»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Іртас»та ТзОВ «ВТ-Техбуд».

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. п. 7.4.1. п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7. Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 29 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0001802302/22195 від 30.06.2011р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0001812302/22191 від 30.06.2011р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки» (м. Львів вул. Папоротна 10/7 ЄДРПОУ 20852449) 29 (двадцять девять ) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.02.2012 року о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.