Постанова № 21909097, 21.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2012 р. № 2а-13897/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Берестецького Т.Б., представників відповідача Берези І.Я., Ривака І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Темпо»до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011р. №0000792301, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Темпо»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області (далі - ДПІ) та разом з поданими уточненнями просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011р. №0000792301. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки про нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, складських приміщень для здійснення основного виду діяльності у ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ»є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання товару та документами по факту реалізації придбаного в ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ»товару контрагентам Товариства, в наслідок чого отримано прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях та зазначили, що 20.10.2011р. на адресу Товариства було направлено запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаєморозрахунках за березень 2011 року з ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ»та іншими субєктами господарювання. На даний запит Товариство надало 02.11.2011р. пояснення та копії первинних документів. Проте 17.11.2011р. Алчевською ОДПІ у Луганській області надіслано акт невиїзної позапланової документальної перевірки від 14.11.2011р. по ПП «НОВО-КОМ», згідно якого визнано нікчемність операцій по реалізації ТМЦ. Окрім того, ДПІ у м. Херсоні складено Довідку від 17.06.2011р. по ПП «Стройкомпанія «Буфес», згідно якої остання декларація з ПДВ була подана за лютий 2011 року, тобто в березні 2011 року податкові зобовязання не декларувались. Згідно системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі субєктів господарювання Товариства по взаєморозрахунками з вищевказаними контрагентами в березні 2011 року рахуються розбіжності: по ПП «Стройкомпанія «Буфес» в сумі 249581,30грн. та по ПП «НОВО-КОМ»в сумі 372957,49грн. Вважають, що оскільки по ПП «НОВО-КОМ»визнано нікчемність операцій по реалізації ТМЦ, а відтак Товариство не отримало жодних ТМЦ, і як наслідок операції були безтоварними, а відтак Товариство не має права на податковий кредит. Окрім того, по взаємовідносинах з ПП «Стройкомпанія «Буфес», яке не задекларувало податкових зобовязань в березні 2011 року, що виникли при реалізації ТМЦ у березні 2011 року, а відтак не сплатило їх до бюджету, що виключає право Товариства на податковий кредит. Просили відмовити в уточненому позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Акціонерне товариство закритого типу «Темпо»зареєстровано 24.11.1993р. виконавчим комітетом Львівської міської ради. Станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Городоцькому районі Львівської області. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість (далі-ПДВ).

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року за результатами якої ДПІ прийшла до висновку, що Товариством порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) та не дотримано вимог Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків в результаті чого занижено ПДВ в сумі 622539,00грн. за квітень 2011 року, що викладено в Акті перевірки від 09.12.2011р. №1038/23/20785813.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011р. №0000792301, яким Товариству визначено податкове зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 622 539,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, згідно системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по взаєморозрахунками з контрагентами Товариства в березні 2011 року рахуються розбіжності: по ПП «Стройкомпанія «Буфес» в сумі 249581,30грн. та по ПП «НОВО-КОМ» в сумі 372957,49грн. ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ» не задекларували суми ПДВ в деклараціях за березень 2011 року, а як наслідок несплачено до Державного бюджету України суми ПДВ в розмірі 622 538,79грн. по придбаних Товариством ТМЦ, чим порушено норми ПК України.

Алчевською ОДПІ в Луганській області складено акт від 14.11.2011р. №1811/321-36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «НОВО-КОМ»в якому встановлено, що у ПП «НОВО-КОМ» відсутні трудові ресурси, виробничі та торгівельні обладнання, транспортні засоби, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про відсутність у останнього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що ДПІ у м.Херсоні складено довідку від 17.06.2011р. №156/15-2/36420406 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Стройкомпанія «Буфес»в результаті якої встановлено, що декларація з ПДВ за березень 2011 року визнана недійсною. Згідно поданої декларації з податку на прибуток за 2010 рік у підприємства відсутні основні фонди. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що є підставою вважати, що укладені угоди мають ознаки нікчемності.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Товариством в порушення вимог ПК України та Цивільного кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ».

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, платіжні доручення та іншими письмовими документами.

Так, згідно Договору №1-010311 від 01.03.2011р. який укладений між ПП «Стройкомпанія «Буфес» (Продавець) та Товариство (Покупець), Продавець поставляє Покупцю харчові складники. Товар поставляється окремими партіями в кількостях та асортименті згідно специфікацій до даного Договору. Доставка товару здійснюється на склад Покупця за рахунок Продавця.

На виконання умов цього Договору були виписані Специфікації №1-01/03/11 та №1-07/03/11 та видаткові накладні від 01.03.2011р. №10 та від 07.03.2011р. №12 в яких зазначено ОСОБА_4 - особу відповідальну за отримання товару згідно Доручення Товариства №214 від 01.03.2011р. Окрім того, 01.03.2011р. за №10 та 07.03.2011р. №12 виписані податкові накладні на суму ПДВ відповідно 211311,34грн. та 38269,96грн.

До матеріалів справи представником позивача долучено платіжні доручення, згідно яких Товариство проводило оплату за придбаний у ПП «Стройкомпанія «Буфес» товар: від 19.04.2011р. №126, від 19.04.2011р. №127, від 20.05.2011р. №2623, від 23.05.2011р. №2630, від 26.05.2011р. №2638, від 01.06.2011р. №2626, від 19.07.2011р. №57.

Суми ПДВ були відображені Товариством у податковому кредиті березня 2011 року.

Окрім того, 01.03.2011р. згідно Договору №2010311, який укладений між ПП «НОВО-КОМ»(Продавець) та Товариство (Покупець), Продавець поставляє та передає Покупцю харчові складники. Товар поставляється окремими партіями в кількостях та асортименті згідно специфікацій до даного Договору. Доставка товару здійснюється на склад Покупця за рахунок Продавця.

На виконання умов цього Договору була виписані видаткові та податкові накладні на суму ПДВ 372957,49грн. В видаткових накладних зазначено ОСОБА_4 - особу відповідальну за отримання товару згідно Доручення Товариства №217 від 07.03.2011р.

До матеріалів справи представником позивача долучено платіжні доручення, згідно яких Товариство проводило оплату за придбаний у ПП «НОВО-КОМ»товар: від 12.04.2011р. №2537, від 12.04.2011р. №2536, від 12.04.2011р. №2535, від 20.04.2011р. №2561, від 20.05.2011р. №2629.

Суми ПДВ були відображені Товариством у податковому кредиті березня 2011 року.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за березень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій, окрім того, спростовується наявними в матеріалах справи доказами (Договори поставки та Додатки до Договорів, податкові та видаткові накладні, банківські виписки), які засвідчують як факти придбання товарно-матеріальних цінностей (харчових складників) у ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ» так і подальшої їх реалізації контрагентам Товариства: ЗАТ «АВК», ПМП ВФ «Панда», ТОВ «Інтермаркет», ТОВ «Напої Плюс», ЗАТ «Ковчег і Ко», ПАТ «Продовольча компанія ЯСЕН», ТОВ «Фактор», ПП «Агенство «Малбі», ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», ЗАТ «Чумак», ЗАТ «Оболонь», внаслідок чого отримано прибуток, податок з якого задекларовано Товариством до сплати у Державний бюджет України, що підтверджується інспектором-ревізором в акті перевірки.

Аналізуючи видаткові та податкові накладні, платіжні доручення вбачається, що придбаний у ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ» товар був реалізований контрагентам Товариства за цінами, які перевищували ціни придбання.

Реальність господарської діяльності, окрім того, підтверджується Договором оренди нежитлових приміщень №63 від 01.07.2009р., укладеного Товариством з ВАТ «Львівелектромаш»на предмет оренди нежитлового приміщення площею 1750 м кв. під складські приміщення, які знаходиться по вул. Городоцькій,355 у м.Львові, пролонгацією дії Договору оренди, актом прийому-передачі нежитлового приміщення, Договором від 19.01.2011р. укладеного Товариством (Замовник) та ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»(Виконавець) на предмет організації Виконавцем послуг повязаних з перевезенням вантажів.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ»знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом Договору, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

З врахуванням того, що норми ПК України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, суд приходить до переконання, що представлені Товариством податкові накладні датовані березнем 2011 року відповідали вимогам ст.201 ПК України, на підставі яких Товариством були сплачені суми податків (обов'язкових платежів) в повному обсязі, а відтак на день отримання податкових накладних від ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ»у Товариства виникло право на формування податкового кредиту у березні 2011 року в сумі 622 539,00 грн., чим останній скористався.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без обєктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Хоч Товариством до перевірки надавались первинні документи, проте такі залишені ревізором-інспектором поза увагою.

Окрім того слід зазначити, що ревізор-інспектор, досліджуючи декларацію Товариства з ПДВ за березень 2011 року зазначив, що за цей період Товариство визначило суму ПДВ до сплати у бюджет в розмірі 90574,00грн., що дає суду підстави вважати про реальність господарської діяльності останнього.

Оскільки Товариство не відносило витрат по транспортуванню товару придбаного у ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ»до валових, оскільки таких не понесло, а відтак у Товариства не має обовязку зберігати товарно-транспортні накладні щодо транспортування останнього, що в свою чергу не може слугувати доказом нікчемності господарської операції.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, понесені витрати згідно спірних правочинів укладених Товариством та його контрагентами, знайшли своє відображення у валових витратах, сформованих Товариством у березні 2011 року, проте ДПІ не здійснено донарахувань по податку на прибуток за спірними угодами.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 1993 року, поставка харчових складників, яка визначена у досліджених судом Договорах, узгоджується з предметом діяльності Товариства: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Окрім того, суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності правочину з тих підстав, що декларація з ПДВ за березень 2011 року ПП «Стройкомпанія «Буфес»визнана недійсною, оскільки згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обовязку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки, щодо контрагентів Товариства - ПП «Стройкомпанія «Буфес» та ПП «НОВО-КОМ» були використані лише розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення» та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «Стройкомпанія «Буфес»та ПП «НОВО-КОМ»вищевказаного товару мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 2008,00 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області №0000792301 від 28.12.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Темпо» 2008,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 26.02.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.