Постанова № 21908792, 07.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 р. № 2а-322/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представника позивача Алєксєєнко А.А.

представника відповідача Мусійчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЕКОКОБ" ЛТД до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ фірма «Екокоб»ЛТД звернулось до суду позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 09 листопада 2011 року №0003292302/37532, якими позивачу нараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 33905,25грн. (в т.ч. 27124,20грн. основного платежу і 6781,05грн. штрафних санкцій).В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та незаконність висновків податкового органу про фактичне непроведення позивачем господарських операцій з ПП «Сервіс доріг»щодо придбання робіт (фарбування двох секцій електровоза, ремонтно-будівельні роботи), проведених відповідно до договорів №001 від 08 лютого 2010 року та №04/10 від 08квітня 2010 року. Зокрема вказує, що дійсність господарських операцій з ПП «Сервіс доріг» крім первинних документів, на які посилається орган державної податкової служби також підтверджується й іншими первинними документами, що свідчать про подальше використання у власній господарській діяльності. Також вказує, що в даному випадку відповідно до п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України орган державної податкової служби не мав права виносити податкове повідомлення- рішення, оскільки перевірка призначалась в порядку кримінально процесуального закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до наступного. Проведеною ДПІ у Залізничному районі м. Львова позаплановою виїзною документальною перевіркою результати якої оформлені актом №3313/23-2/19334034 від 27 жовтня 2011 року встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 ст.215, ст.ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на 27124,20грн., в тому числі за березень 2010 року на суму 5166,00грн., за квітень 2010 року на суму 2543,80грн., за червень 2010 року на суму 19414,40грн., що зумовлює необхідність донарахування відповідного податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в розмірі 6781,05грн. Як підставу для даних висновків представником відповідача вказується акт невиїзної документальної перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова ПП «Сервіс доріг»від 06.04.2011№ 575/23-2/34259967. Вказаним актом встановлено, що підприємство не володіє власними офісними та складськими приміщеннями, транспортними засобами, землями та спорудами, іншими основними фондами, персоналом, необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності. Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого роду діяльності. Як наслідок, на думку податкового органу, ПП «Сервіс доріг»порушено ст.. 228 ЦК України, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок і відповідно є нікчемний.

Суд, заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Позивач ТзОВ фірма «Екокоб»ЛТД є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Залізничному районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100135990 від 27.08.2008 року.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ фірма «Екокоб»ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 01.10.2011р. Нормативною підставою для проведення перевірки є пп. 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, тобто надходження постанови суду або постанови органу дізнання, слідчого , прокурора. Фактичною підставою для перевірки, як вбачається з Наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 14.10.2011 року № 1189 стала постанова слідчого ОВС СУ ГУМВС України у Львівській області від 04.10.2011 року у кримінальній справі № 2064. Результати перевірки оформлені актом №3313/23-2/19334034 від 27 жовтня 2011 року Як вбачається з акту, встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 ст.215, ст.ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на 27124,20грн., в тому числі за березень 2010 року на суму 5166,00грн., за квітень 2010 року на суму 2543,80грн., за червень 2010 року на суму 19414,40грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2011 року №0003292302/37532, якими позивачу нараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 33905,25грн. (в т.ч. 27124,20грн. основного платежу і 6781,05грн. штрафних санкцій).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про фактичне непроведення ТзОВ фірмою «Екокоб»ЛТД господарських операцій з ПП «Сервіс доріг»відповідно до договорів №001 від 08 лютого 2010 року та №04/10 від 08квітня 2010 року. Так відповідно до договору №001 від 08 лютого 2010 року, укладеного між ТзОВ фірмою «Екокоб»ЛТД (Замовник) та ПП «Сервіс доріг»(Підрядник), замовник доручає, а підрядник зобовязується здійснити пофарбування двох секцій Електровоза, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи. Факт виконання та прийняття робіт оформлений Актом приймання виконаних підрядних робіт від 31.03.2010 року (Типова форма КБ-2в)на загальну суму 30996,00 грн. (в т.ч ПДВ 5166,00 грн.) та податковою накладною № 3310000004 від 31.03.2010 року. Також, позивачем надано акти приймання передачі матеріалів від ТзОВ фірми «Екокоб»ЛТД до ПП «Сервіс доріг»від 12.02.2010 року, 22.02.2010 року, 26.02.2010 року, 16.03.2010 року згідно яких підряднику передавались матеріали для виконання підрядних робіт.

Відповідно до договору №04/10 від 08квітня 2010 року укладеного між ТзОВ фірмою «Екокоб»ЛТД (Замовник) та ПП «Сервіс доріг»(Підрядник), замовник доручає, а підрядник зобовязується виконати ремонтно будівельні роботи. Факт виконання та прийняття робіт оформлений Актом приймання виконаних підрядних робіт від 28.04.2010 року (Типова форма КБ-2в) та податковою накладною № 4280000001 від 28.04.2010 року на суму 15262,80 грн. (в т.ч ПДВ 2543,80 грн.), Актом приймання виконаних підрядних робіт від 30.06.2010 року (Типова форма КБ-2в) та податковою накладною № 6300000001 від 30.06.2010 року на суму 116486,40 (в т.ч. ПДВ 19414,40 грн.). Вказані документи повністю відображають зміст господарської операції та відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також позивачем надано докази подальшого використання придбаних робіт та послуг у власній господарській діяльності, зокрема подальша їх передача ТзОВ «Компанія «Альянс»та ДТГО «Львівська залізниця». Дослідивши подані позивачем документи, суд приходить до висновку що Договір №001 від 08 лютого 2010 року та №04/10 від 08квітня 2010 року укладені між ТзОВ фірмою «Екокоб»ЛТД та ПП «Сервіс доріг»виконувались реально. В той час не заслуговують на увагу доводи позивача про нікчемність вказаних договорів, як таких що порушують публічний порядок. Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак відповідно до ч.3 даної норми у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець відносить до правочинів, що порушуються публічний порядок виключно правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. А правочин, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам може бути визнаний судом недійсним, тобто є оспорюваним правочином і відповідно наслідки недійсності до такого правочину можуть бути застосовані виключно після набрання законної сили відповідним рішенням суду.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, обєкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97-ВР). Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг. Датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Оскільки придбані у ПП «Сервіс доріг» роботи та послуги ТзОВ фірма «Екокоб»ЛТД використовувало у власній господарській діяльності, й у нього наявні всі належним чином оформлені документи, зокрема й податкові накладні, позивачем правомірно було віднесено суми 27124,20 грн. до складу податкового кредиту.

Крім того, з акта перевірки №3313/23-2/19334034 від 27 жовтня 2011 року та наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 14.10.2011 року № 1189 судом встановлено проведення відповідачем позапланової перевірки позивача з підстав передбачених п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до постанови в ОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області від 04.10.2011р. Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України. Відповідно до п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Оскільки у акті перевірки та наказі на її проведення відповідачем зроблено посилання на п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та постанову СУ ГУМУСУ у Львівській області від 04.10.2011 року, суд дійшов висновку, що саме постанова СУ ГУМУСУ у Львівській області від 04.10.2011 року зумовила проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.86.1 ст..86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). Податкове повідомлення-рішення відповідно до п.86.8 ПК України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Так як перевірка позивача проведена на підставі постанови СУ ГУМУСУ у Львівській області від 04.10.2011р. у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 78 ПК України, тобто призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мав права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки lj дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Неврахування відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення - рішення вимоги п. 86.9 ст. 89 ПК України, є самостійною правовою підставою для визнання його протиправним та скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова №0003292302/37532 від 09.11.2011 року.

Стягнути з державного бюджету на користь ТзОВ ”Екокоб” 339,05 грн судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2012 року.