Постанова № 21908634, 21.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2012 р. № 2а-565/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Деви О.В., представника відповідача Сай Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ру-Компані»до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ру-Компані»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області № 0000022311 та № 0000032311 від 04.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, зазначені в Акті перевірки, є необґрунтованими та незаконними. Твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між ТзОВ «Ру-Компані» та ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш», є неправомірними, оскільки на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача перебував в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво платника податку на додану вартість та був наділений усіма правоздатними ознаками такого платника податків. Крім того, позивач зазначає, що він згідно вимог законодавства не зобовязаний перевіряти чи своєчасно подає його контрагент податкову звітність.

Ухвалою суду від 20.01.2012 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 21.02.2012 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що під час проведення перевірки діяльності позивача встановлено відхилення податкових зобовязань з податку на додану вартість ТзОВ «Ру-Компані»по взаємовідносинах з СУАП у формі ТзОВ «Новотех». В обґрунтування позовних вимог позивач не наводить причин не відображення господарських операцій, здійснених із СУАП у формі ТзОВ «Новотех»за квітень та листопад 2010 року, у бухгалтерському та податкову обліку ТзОВ «Ру-Компані». Також перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш»та проведення безтоварних операцій від контрагентів-постачальників, що свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків. При проведені перевірки відповідачем використано Акт позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш»№1335/23-0/33169349 від 03.10.2011 року, проведеної ДПІ у Жовківському районі. Враховуючи викладене, представника відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Буському районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Ру-Компані»щодо підтвердження відомостей, отриманих від СУАП у формі ТзОВ «Новотех», яке мало правові відносини з платником податків за квітень, листопад 2010 року, та з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш»за вересень 2010 року, результати якої відображені в Акті №305/23-1/31285533 від 20.12.2011 року.

Податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», зокрема занижено податок на прибуток всього в сумі 3631 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року в сумі 1196 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 2435 грн. у звязку з не включенням до складу валових доходів вартість операцій з реалізації товарів по взаєморозрахунках з СУАП у формі ТзОВ «Новотех»;

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема занижено податок на додану вартість на суму 2904 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 957 грн., за вересень 2010 року 850 грн., за листопад 2010 року 1097 грн. у звязку з заниженням бази оподаткування податком на додану вартість при реалізації преформи та кришок СУАП у формі ТзОВ «Новотех»та безпідставного включення податку на додану вартість з безтоварних операцій за вересень 2010 року в сумі 850,04 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення рішення № 0000032311 від 04.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 3630 грн., з них 2904 грн. - за основним платежем, 726 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000022311 від 04.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на суму 4539 грн., з них 3631 грн. за основним платежем, 908 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) обґрунтована належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість станом на 2010 рік регулювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що під час проведення відповідачем перевірки діяльності позивача використано дані державної податкової служби - Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів. В результаті опрацювання цих даних було встановлено відхилення податкових зобовязань з податку на додану вартість ТзОВ «Ру-Комгіані»по взаємовідносинах з СУАП у формі ТзОВ «Новотех». Так, згідно листа Берегівської ОДПІ Закарпатської області № 453/7/23-01 від 25.10.2011 року повідомлено про те, що СУАП у формі ТзОВ «Новотех»отримало від ТзОВ «Ру-Компані»податкові накладні, суми ПДВ зазначені у яких, були віднесені до податкового кредиту за квітень, листопад 2010 року.

Відповідно до даних зустрічної звірки загальна сума податкового кредиту СУАП у формі ТзОВ «Новотех», яка була сформована за період квітень, листопад 2010, по взаємовідносинах з ТзОВ «Ру-Компані»- становить 45 876,14 грн. відповідно за квітень - 2870,97 грн., за листопад в сумі 43 005,17 грн.

Сума податкового зобовязання при здійсненні фінансово - господарської діяльності з СУАП у формі ТзОВ «Новотех»становила 43 821,78 грн., відповідно за квітень -1 913,98 грн., за листопад в сумі 41 907,8 грн. Таким чином, відхилення складає сума -2054,36 грн.

ТзОВ «Ру-Компані»занижено доходи від продажу товарів всього в сумі 10 272 грн., в т.ч. за II квартал 2010 року в сумі 4 785 грн, за ІV квартал 2010 року в сумі 5487 грн., а саме не включено до складу валових доходів вартість операцій з реалізації товарів при взаєморозрахунках з СУАП у формі ТзОВ «Новотех», а саме :

- в квітні 2010 року не включено до складу валового доходу вартість товарно-матеріальних цінностей, реалізованих СУАП у формі ТзОВ «Новотех»на суму -4785 грн. ;

- в листопаді 2010 року не включено до складу валового доходу вартість товарно-матеріальних цінностей, реалізованих СУАП у формі ТзОВ «Новотех»на суму - 5487 грн.

При цьому, позивачем не спростовано факту заниження доходу від продажу товарів, не представлено суду документального підтвердження безпідставності висновку податкового органу щодо порушення вимог законодавства.

Відповідачем встановлено заниження ТзОВ «Ру-Компані»бази оподаткування на додану вартість при продажі преформи та кришок на суму 12 326.19 грн. внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 2054,36 грн., а саме :

- у квітні 2010 року занижено податок на додану вартість в сумі 956,99 грн. при реалізації преформи СУАП у формі ТзОВ «Новотех»на загальну суму 5741,97 грн., в тому числі ПДВ 956,99 грн.;

- у листопаді 2010 року занижено податок на додану вартість на суму 1097,37 грн. при реалізації кришок СУАП у формі ТзОВ «Новотех»на загальну суму 6584,22 грн., в тому числі ПДВ-1097,37 грн.

Позивачем не наведено доводів безпідставності такого висновку податкового органу, а також не надано суду доказів правомірності дій щодо не відображення вказаних операцій у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідачем встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів від ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш»для ТзОВ «Ру-Компані», зроблено висновок про безтоварність операцій та укладення правочинів без мети настання реальних наслідків. А відтак, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за вересень 2010 року суми податку на додану вартість в сумі 850,40 грн. та завищено валові витрати із придбання товарів у вказаного контрагента, операції з купівлі-продажу якого спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування валових витрат підприємства на суму 4252 грн., в тому числі за ІV квартал 2010 року в сумі 4252 грн.

Судом встановлено, що відповідач дійшов до такого висновку з урахуванням даних, отриманих в ході проведення ДПІ у Жовківському районі Львівської області перевірки ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш», результати якої відображені в Акті №1335/23-0/33169349 від 03.10.2011 року. Встановлено, що реалізація ПП «Спецпостачсервіс»товару для ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш»не підтверджена документально, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

В періоді, що перевірявся, на виконання договору №10-04/28-1 ТО від 28.04.2010 року технічного обслуговування техніки U», ТзОВ «Ру-Компані»отримало від ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш»податкову накладну від 09.09.2010 року № 409000383 на отримання соленоїду на суму 5102,4 грн. в тому числі податок на додану вартість 850,04 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту за вересень 2010 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2010 року.

Суд, керуючись ст.11 КАС України та положеннями листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для зясування обставин реальності вчинення господарської операції запропонував позивачу представити документи, які, на його думку, підтверджують фактичне здійснення наведених вище господарських операцій. Однак, представник позивача такі документи суду не надавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, прийняття їх у відповідності до вимог законодавства, а твердження позивача є безпідставними.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, який не представив суду докази понесення судових витрат, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати стягненню з позивача не підлягають, відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26 лютого 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.