Постанова № 21907505, 16.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/514/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.

при секретарі: Білоконі Д.І.

за участю

представника позивача:ОСОБА_1 (довіреність від 30.12.2011 №03/5-548),

представника відповідача:ОСОБА_2 (довіреність від 31.10.2011 №9831/10),

представника третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність від 03.01.2012 №1)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про опис майна у податкову заставу, зобовязання винести майно з податкової застави, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2012 року Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про опис майна у податкову заставу від 06.12.2011 №9-24, зобовязання винести майно з податкової застави за актом опису від 06.12.2011 за №9-24.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт опису майна складено без додержання вимог Податкового кодексу України. Так, рішення про опис майна у податкову заставу та акт опису майна було отримано позивачем 22.12.2011. ДПІ не попереджала позивача про опис майна у податкову заставу, позивачу як платнику податків не пропонувалось підписати акт опису майна у податкову заставу.

Рішення про опис майна у податкову заставу підписано не керівником ДПІ, як передбачено Податковим кодексом України, а його заступником. В акті опису майна у податкову заставу не вказана вартість майна. В своєму рішенні про опис майна у податкову заставу від 06.12.2011 №9-24, ДПІ зазначено суму податкового боргу в розмірі 19942 грн., а описано майно на значно більшу суму, що є порушенням ст.89 Податкового кодексу України. Майно згідно акту опису не в повному обсязі належить Державі Україна в особі Міністерства вугільної промисловості України, та свідоцтва на які посилається ДПІ в акті не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що в податкову заставу потрапило майно, яке вже знаходиться в господарському віданні позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати недійсним рішення про опис майна у податкову заставу від 06.12.2011 №9-24 та зобовязати відповідача винести майно ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» і ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» з податкової застави за актом опису від 06.12.2011 за №9-24.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні проти позову, суду пояснив, що у зв'язку із наявністю у ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» податкового боргу у відповідності до 88 Податкового кодексу України майно платника податків, який має податковий борг передається у податкову заставу. Опис майна було здійснено за даними органу БТІ, які згідно з законодавством здійснюють реєстрацію майна. Вказує, що ДП «Луганськвугілля» є неналежним позивачем щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПІ в Лутугинському районі Луганської області вивести з податкової застави майно ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська». Відповідач доводить, що ДПІ мало усі правові підстави для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та складення акту опису майна. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що ТОВ «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» на праві приватної спільної часткової власності має право на комплекс нерухомого майна, що розташований за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, смт.Лозівський, із розміром частки 42/100. Так само, ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» на праві приватної спільної часткової власності має право на комплекс нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, м.Зимогір'я, вул.Шахтна, буд.5, із розміром частки 52/100, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно. ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» відомо, що ДПІ в Лутугинському районі Луганської області прийнято рішення про опис майна ВП«ГЗФ «Слов'яносербська» у податкову заставу та відомо, що згідно складеного акту опису майна, податковим органом було здійснено опис двох цілісних комплексів, які належать на праві приватної спільної власності як ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська», так і ВП «ГЗФ «Слов'яносербська». Оскільки ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» було подано позов про виведення з податкової застави усього майна за актом опису, ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» ніяких дій щодо оскарження чи виведення майна з податкової застави не вживало. Представник третьої особи у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправомірність дій податкового органу по опису майна ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» згідно довідки АА №430644 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є філією (відокремленим підрозділом) без права юридичної особи головного підприємства ДП «Луганськвугілля» (а.с.11).

Позивач є самостійним платником податків та перебуває на обліку в ДПІ в Лутугинському районі Луганської області.

07 грудня 2011 року ДПІ в Лутугинському районі Луганської області в особі заступника начальника ДПІ відповідно до ст.89 розділу 2 Податкового кодексу України прийнято рішення №9-24 про опис майна ВП «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» (код ЄДРПОУ 36090220) у податкову заставу.

В рішенні №9-24 про опис майна у податкову заставу зазначено, що у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менше суми податкового боргу, - 19942 грн., також того майна, права власності на яке платник набуде у майбутньому (а.с.12).

07.12.2011 податковим керуючим, призначеним ДПІ в Лутугинському районі Луганської області, на підставі рішення №9-24 про опис майна у податкову заставу платника податків Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля», провів опис такого майна: комплекс нерухомого майна за адресою Луганська область, Слов'яносербський район, смт.Лозовський, вул.Леніна, буд.36-а, реєстраційний номер майна 29135211 (свідоцтво про право власності САС 388343 від 11.12.2009) та комплексу нерухомого майна за адресою Луганська область, Слов'яносербський район, м.Зимогір'я, вул.Шахтна, буд.5, реєстраційний номер майна 29142130 (свідоцтво про право власності САС 388342 від 11.12.2009), про що складено акт опису майна №9-24 від 06.12.2011.

Зазначення в акті №9-24 опису майна дати складення «від 06.12.2011 року» представник відповідача у судовому засіданні пояснив допущенням описки при його складенні, та зазначив, що датою складення акту є 07.12.2011 згідно штампу реєстрації №11116 від 07.12.2011 (а.с.13).

Відповідно до п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

При цьому, в силу пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

89.1.1. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті у відповідності до п.89.2 ст.89 ПКУ право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судом встановлено, що Відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» створене згідно з наказом ДП «Луганськвугілля» від 18.10.2010 №347 та на виконання наказу Міністерства вугільної промисловості України від 13.09.2010 №341 шляхом реорганізації Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» та приєднання його до складу ДП «Луганськвугілля». Ідентифікаційний код ВП «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» в ЄДРПОУ після реорганізації залишився тим же, який був у ДП «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» (а.с.67).

Відповідно до п.п.3.3 Статуту, ДП «Луганськвугілля» є правонаступником прав та обовязків реорганізованого шляхом злиття ДП «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» (а.с.5).

На момент реорганізації ДП «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» мало податковий борг в загальній сумі 137419,66 грн., який станом на дату прийняття рішення про опис майна у податкову заставу обліковується у картці особового рахунку ДП «Луганськвугілля» (а.с.52-59).

З облікової картки позивача вбачається, що станом на 07.12.2011 Відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» має податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 19935, 00 грн.(а.с.50-51).

Загальна сума податкового боргу позивача станом на 07.12.2011 становить 157361,67 грн.

Наявність податкового боргу у зазначеній сумі не заперечувалась під час судового розгляду представником позивача.

Системний аналіз наведених норм, а також наявність у Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» податкового боргу, дають підстави для висновку, що ДПІ в Лутугинському районі Луганської області при винесенні рішення №9-24 від 07.12.2011 про опис майна у податкову заставу дотримано положень ПК України.

Посилання позивача на те, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу підписано не уповноваженою особою, а саме не керівником податкового органу, а його заступником, на увагу не заслуговують з таких підстав.

Механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби визначений Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011 N1273, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за N1339/20077 (далі Порядок).

Розділ II Порядку визначає порядок проведення опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

П. 2.1.-2.10 розділу II Порядку визначено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за відповідною формою (додаток 2).Акти опису реєструються у відповідному журналі (додаток 3). Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим. У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна такий опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для здійснення опису у податкову заставу, опису підлягає майно такої юридичної особи з урахуванням вимог цього Порядку. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі. Опис майна може бути проведено за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна.

З додатку 1 до Порядку вбачається, що рішення про опис майна у податкову заставу підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби з зазначенням прізвища та ініціалів та має містити підпис такої особи.

Отже, підписання рішення про опис майна у податкову заставу заступником керівника податкового органу передбачене законом, тому не є порушенням. Крім того, суд зазначає, що підписання рішення заступником керівника податкового органу не є тим порушенням, яке тягне за собою визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень, прийнятого на підставі та в межах в повноважень, наданих законом.

Посилання позивача на те, що рішення про опис майна у податкову заставу отримано 22.12.2011 не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Так, 07.12.2011 податковим органом зазначене рішення було надіслано на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та згідно даних повідомлення про вручення отримано уповноваженою особою позивача 13.12.2011 (а.с.33).

Щодо позовних вимог про виведення з податкової застави майна ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» та ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» за актом опису №9-24 від 07.12.2011.

Судом встановлено, що 22.09.2011 ДПІ в Лутугинському районі Луганської області отримано відповідь Лутугинського РКП «БТІ» на запит від 20.09.2011 №8354-24, згідно із якою БТІ повідомило, що за Державним підприємством «ГЗФ «Слов'яносербська» згідно Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано 58/100 частки нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, смт.Лозівський, вул.Леніна, буд.36а, на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Лозівської селищної ради 11.12.2009 та 48/100 частки нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, м.Зимогір'я , вул.Шахтна, буд.5, на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Зимогірївської міської ради 11.12.2009 (а.с.34).

Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно та витягів про державну реєстрацію прав комплекс нерухомого майна на праві приватної спільної власності ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» належить 42/100 частки нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, смт.Лозівський, вул.Леніна, буд.36а, та комплекс нерухомого майна на праві приватної спільної власності у розмірі 52/100 частки нерухомого майна за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, м.Зимогір'я, вул.Шахтна, буд.5.

З акту опису майна у податкову заставу вбачається, що податковим керуючим здійснено опис зазначених комплексів, які належать на праві приватної спільної власності ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» і ВП «ГЗФ «Слов'яносербська».

В силу ст.ст.316-319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності ( ст.ст.356, 361 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.391 ЦКУ власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.393 ЦКУ правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З огляду на наведені норми закону, у разі порушення прав власника майна, право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном або звернення до суду за захистом порушеного права, належить власнику майна.

Отже, у даному випадку ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» як співвласник майна якщо вважає, що порушено його право власності має право вимагати від податкового органу усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном або звернутися до суду за захистом порушеного права.

Таким чином, вимоги позивача про виведення з податкової застави усього майна, а саме майна, яке належить ТОВ «ГЗФ «Слов'яносербська» за актом опису не підлягають задоволенню.

Підстави для скасування рішення про опис майна в податку заставу та виведення з податкової застави, зазначені позивачем, свідчать про те, що позивач по суті оспорює акт опису майна у податкову заставу, вказуючи на порушення допущенні податковим органом при його складенні.

Оскільки позивач такий акт чи дії по його складенню не оскаржує, відсутні підстави для визнання його судом протиправним та скасування. Та як наслідок відсутні підстави для виведення майна позивача з податкової застави за актом опису.

Твердження позивача, що рішення про опис майна та акт опису майна у податку заставу є одним цілим та акт не може бути окремим предметом оскарження, суд вважає необґрунтованими, оскільки з наведених норм Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, вбачається, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу та передбачає відповідний порядок дій податкового органу при проведенні опису майна. Отже, на думку суду, акт опису майна у податкову заставу є індивідуальний актом, який у даному випадку порушує права платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про опис майна у податкову заставу, зобовязання винести майно з податкової застави,- відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 20 лютого 2012 року.

Суддя О.В. Захарова