Постанова № 21906850, 21.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1104/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петросян К.Е.,

при секретарі Ковіній І.В.,

за участю представників

позивача:ОСОБА_1 (дов. №14/1-250 від 07.02.2012),

відповідача:не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Стахановського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної допомоги в період професійного навчання, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2012 року Стахановський міський центр зайнятості (далі Стаханівський МЦЗ) звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної допомоги в період професійного навчання, в обґрунтування якого вказала наступне.

10.11.2010 відповідач звернувся до Стаханівського МЦЗ з письмовою заявою про надання статусу безробітного, у якій зазначив що, трудовою діяльністю не займається.

Відповідачем була проведена звірка з ДПА, за результатами якої було виявлено факт надання відповідачем недостовірних даних.

Проведеним міським центром зайнятості розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, було встановлено, що ОСОБА_2, якому було надано статус безробітного, з 09.12.2010 по 31.12.2010 працював штукотуром на приватному підприємстві «ВКП «Агропромсоюз». За відпрацьований час ОСОБА_2 була нарахована та сплачена заробітна плата у розмірі 2000 грн., що підтверджується супровідним листом директора ПП ВКП «Агропромсоюз» Мірзоєвої Г.А. та копією трудового договору від 09.12.2010, тобто він мав роботу та отримував заробітну плату в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний. Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_2 належав до зайнятого населення.

Про факт своєї трудової діяльності в період перебування на обліку відповідач позивача не повідомив, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Закону України №1533-III. За період з 09.12.2010 по 31.12.2010 за рахунок Фонду відповідача отримав допомогу по безробіттю у сумі 370,97 грн. яка підлягає поверненню.

За наказом директора міського №72 від 28.07.2011 прийнято рішення про повернення коштів, виплачених як матеріальна допомога у період професійного навчання ОСОБА_2 у сумі 370,97 грн., даний наказ направлено відповідачу. Однак на цей час, в добровільному порядку зазначені кошти ним не повернуто.

Позивач просить стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 370,97 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 року № 803-XII “Про зайнятість населення”та від 02.03.2000 року № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пунктом “б” частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”, належать до зайнятого населення.

Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України “Про зайнятість населення”, і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII “Про зайнятість населення”передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Судом встановлено, що 10.11.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Стаханівського МЦЗ з заявою для вирішення питання щодо його працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.10).

10.11.2010 року службою зайнятості відповідачу був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с.11).

Згідно до п.5 ст.12 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звірення даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що з метою забезпечення реалізації Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 №7-1 та Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” позивачем було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих відповідачем до державної служби зайнятості. У результаті проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, позивачем було складено акт №47 від 27.07.2011 (а.с. 14).

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_2 став на облік в Луганський міський центр зайнятості з 10.11.2010 по 06.05.2011. На запит Стаханівського МЦЗ за №14/1199 від 16.06.2011 ПП «ВКП «Агропромсоюз» надало наступну інформацію: супроводжувальний лист та копію трудового договору б/н від 09.12.2010. ОСОБА_2 дійсно працював на приватному підприємстві «ВКП «Агропромсоюз» з 09.12.2010 по 31.12.2010 згідно наданих документів. За відпрацьований час йому була нарахована заробітна плата. За результатами отриманої інформації від ПП «ВКП «Агропромсоюз» встановлено що, ОСОБА_2 дійсно за період перебування на обліку в Стаханівському МЦЗ працював на підприємстві (а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до отриманої позивачем інформації від ПП «ВКП «Агропромсоюз» відповідач дійсно працював на підприємстві згідно трудової угоди з 22.10.2010 по 30.10.2010 та за відпрацьований період отримав дохід у розмірі 370,97 грн. (а.с. 18-19).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

28.07.2011 року Стаханівським МЦЗ був складений наказ №72 про повернення ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 09.12.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 370,97 грн. (а.с. 15).

Також, з матеріалів справи вбачається, що на адресу ОСОБА_2 Стаханівським МЦЗ було направлено повідомлення №14/1-1611 від 28.07.2011, в якому вказано про необхідність повернення до центру зайнятості протягом 10 календарних днів з дня отримання цього повідомлення незаконно отриманих коштів в сумі 370,97 грн., яке було отримано відповідачем 09.08.2011, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с. 16-17).

Відповідно до п.2,3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 “Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних”громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 6, 7 вищевказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Розмір матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю), незаконно отриманого відповідачем з 09.12.2010 по 31.12.2010 підтверджується довідкою Стаханівського міського центру зайнятості (а.с.12).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено що, за відповідачем дійсно рахується виплачена позивачем матеріальна допомога в період професійного навчання у сумі 370,97 грн.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 18, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Стахановського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної допомоги в період професійного навчання, задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Стаханівського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві соціальної політики України матеріальну допомогу в період професійного навчання в сумі 370,97 грн. (триста сімдесят грн. 97 коп.) на рахунок 37173974900085; одержувач ФСС на випадок безробіття; код одержувача 13392088; банк ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013; вид платежу повернення матеріальної допомоги в період професійного навчання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 24 лютого 2012 року.

СуддяК.Є. Петросян