Постанова № 21906855, 21.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1366/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петросян К.Є.,

за участі секретаря Ковіній І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №9/9/10 від 10.01.2012),

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська до Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Ломекс" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2012 року позивач Державна податкова інспекція в Артемівському районі міста Луганська (далі ДПІ в Артемівському районі Луганської області) звернувся з позовом до Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Ломекс" (далі ПП «ТВФ «Ломекс») про стягнення заборгованості з податку на додану вартість, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Відповідач зареєстрований управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 28.01.2004.

У звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань у ПП «ТВФ «Ломекс» станом на 30.01.2012 утворився податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 4707,09 грн.

Позивач зазначив що, борг підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0009831520/0 від 31.08.2009, загальна сума податкового зобовязання складає 6650,00 грн., з якого за основним платежем - 6333,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 317,00 грн., сума зобовязання визначена на підставі акту перевірки №130/15-20/32864138 від 24.07.2009.

У звязку з тим, що у платника податків за минулі періоди була переплата за основним платежем у розмірі 1942,91 грн., сума нарахованого зобовязання за основним платежем була автоматично зменшена до суми 4390,09 грн.

У звязку не несплатою у встановлені строки податкового зобовязання, відповідачу було направлено податкову вимогу від 18.09.2009 №677 та 20.10.2009 №2/763.

Враховуючи викладене, у відповідача станом на 30.01.2012 сформувалася заборгованість перед бюджетом за несвоєчасне погашення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4707,09 грн.

Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідача залишається несплаченим.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4707,09 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечення проти позову не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Законом України “Про систему оподаткування”, який діяв до 01.01.2011, визначено, що під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі). Платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”та Закон України “Про систему оподаткування”втратили чинність.

У звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податків виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Закону України “Про систему оподаткування”.

Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 06.12.2000 № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), який діяв до 01.01.2011, є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобовязання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

П.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г”підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

П.п. 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

До набрання чинності Податковим кодексом України питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом установлено, що відповідач ПП «ТВФ «Ломекс» зареєстрований у якості субєкта підприємницької діяльності юридичної особи 28.01.2004 управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, внесений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 29.01.2004 (а.с. 8-9).

ДПІ в Артемівському районі Луганської області 31.08.2009 було винесено податкове повідомлення-рішення №0009831520/0 згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статі 4 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та згідно з п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ЗУ від 21.12.2000 №2181-Ш на підставі акту перевірки №130/15-20/32864138 від 24.07.2009 встановлено порушення ЗУ від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у звязку з чим було визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 6333,00 грн., за штрафними санкціями - 317,00 грн. Вище зазначене податкове повідомлення-рішення було направлене відповідачу конвертом з поштовим повідомленням про вручення та отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с. 13).

Таким чином станом на, станом на 30.01.2012 у звязку з тим, що у платника податків за минулі періоди була переплата за основним платежем у розмірі 1942,91 грн., сума нарахованого зобовязання за основним платежем була автоматично зменшена до суми 4390,09 грн., тому заборгованість відповідача складає 4707,09 грн.

На підтвердження боргу позивачем, також, надано довідку про суму податкового боргу платника податків, розрахунок суми податкового боргу (а.с. 11-12).

У звязку з несплатою податкового боргу позивачем на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу від 18.09.2009 №1/677 на суму 4707,09 грн., яка, згідно поштового відправлення, була отримана представником відповідача 08.12.2009 та другу податкову вимогу від 20.10.2009 №2/763 на суму 4707,09 грн., яка, згідно поштового відправлення, була отримана представником відповідача 08.12.2009 (а.с. 14-15).

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у сумі 4707,09 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорений, до теперішнього часу не сплачений.

Тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що слід задовольнити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська до Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Ломекс" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість, задовольнити.

Стягнути кошти Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Ломекс" (ідентифікаційний код 32864138, 91050, м. Луганськ, кв. Ленінського Комсомолу, буд. 4, кв. 36) з податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4707,09 грн. (чотири тисячі сімсот сім тис. 09 коп.) шляхом їх стягнення з рахунків у банку обслуговуючого платника податків (код платежу 14010100 р/р 31110029700003, утримувач УДКУ у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код утримувача 24046582, банк ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 24 лютого 2012 року.

СуддяК.Є. Петросян