Постанова № 21905862, 02.11.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-3786/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді МогиланС.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олерон»

до відповідача: Світловодської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олерон»звернулося з позовом до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000752300 від 30.09.2011 р., яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 54444,00грн. основного платежу та 143,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Технорес», ПП «Нафтобудком», а придбаний товар використаний ТОВ «Олерон»виключно у межах господарської діяльності платника податку, якою є оптова та роздрібна торгівля пальним. Позивач вказує, що висновки перевірки про відсутність реального характеру операцій та нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Олерон»з ТОВ «Технорес»та ПП «Нафтобудком»не відповідають фактичним обставинам.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки позивач включив до податкового кредиту за період з січня 2011 р. по травень 2011 р. податок на додану вартість в сумі 53875,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Технорес», ПП «Нафтобудком», проте, на думку податкового органу, усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

На підставі ухвали від 02.11.2011 р. подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 09.09.2011 р. по 15.09.2011 р. посадовими особами Світловодської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Олерон»з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Технорес»за період з 01.01.2011 по 31.05.2011 р., ПП«Нафтобудком»за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 р., з 01.01.2011 по 31.03.2011 р., ПП «Украгропродукт»за період з 01.03.2011 по 31.05.2011 р., за наслідками якої складено акт №210/2300/31972697 від 19.09.2011р. Висновками акту, зокрема, є порушення, на думку відповідача, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 54444,00 грн., у тому числі за грудень 2010 р. 569,00 грн., січень 2011 року 35759,00 грн., лютий 2011 року 3731,00 грн., березень 2011 року 5333,00 грн., квітень 2011 року 4675,00грн., травень 2011 року 4377,00 грн. (а.с.8-26, Т.1).

На підставі акту перевірки Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000752300 від 30.09.2011 р., яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 54444,00грн. основного платежу та 143,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.7, Т.1).

Судом встановлено, що позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість:

- за грудень 2010 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 209216,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 121735,48 грн. за взаємовідносинами з ПП «Нафтобудком», в тому числі і 569,00грн. за податковою накладною №20124 від 20.12.2010 р. (а.с.97-99, 231, Т.2);

- за січень 2011 р. податковий кредит в розмірі 418232,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 166373,05 грн. за взаємовідносинами з ПП «Нафтобудком», в тому числі і 4134,00 грн. за податковою накладною №111 від 01.01.2011 р.. а також 171945,13 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Технорес», з яких 625,30 грн. за податковою накладною №1711 від 17.01.2011 р. та 31000,00 грн. за податковою накладною №2612 від 26.01.2011 р. (а.с.107-110, 234, 237, 238 Т.2);

- за лютий 2011 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 245382,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Нафтобудком»у сумі 3731,00 грн. за податковою накладною №1025 від 10.02.2011 р. (а.с.117-120, 242 Т.2);

- за березень 2011 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 640 561,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 240624,23 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Технорес», в тому числі і 5332,60 грн. за податковою накладною №41 від 18.03.2011 р. (а.с.127-130, 245, Т.2);

- за квітень 2011 р. задекларовано податковий кредит у сумі 1032190,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 447078,70 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Технорес», в тому числі і 4675,20 грн. за податковою накладною №46 від 08.04.2011 р. (а.с.137-140, 248, Т.2);

- за травень 2011 р. задекларовано податковий кредит в розмірі 1151039,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 367280,89 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Технорес», в тому числі і 4377 грн. відповідно до податкової накладної №47 від 20.05.2011 р. (а.с.148-151, 251, Т.2).

Спірний податковий кредит сформовано в сумі 569,00грн. у 2010 році та в сумі 22875,10 грн. у 2011 року в звязку з придбанням позивачем дизельного пального, а також в сумі 31000,00 грн. у 2011 році в звязку з придбанням позивачем консультаційних послуг по маркетингу із збуту продукції ПММ та логістичних послуг.

Відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями, які здійснені на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Технорес», ПП«Нафтобудком», без мети реального настання правових наслідків, так як податковим органом в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до договору №4 від 04.01.2011 р., укладеного між ТОВ «Олерон»та ПП«Нафтобудком»останнє взяло на себе зобовязання поставити ТОВ«Олерон»дизельне пальне (а.с.88, Т.2).

Згідно видаткових накладних №20124 від 20.12.2011 року, №111 від 01.01.2011 р., №1025 від 10.02.2011 р. ПП«Нафтобудком»передало позивачу дизельне паливо на суму 50602,50 грн., в тому числі ПДВ у сумі 8433,75 грн. (а.с.26, 43, Т.3, 50, Т.1).

Придбане дизельне пальне оприбутковане ТОВ «Олерон»згідно прибуткових накладних №ПН-0000032 від 20.12.2010 р., №ПН-0000023 від 01.01.2011 р. (а.с.25, 42, Т.3). Позивачем до суду надано докази проведення дизельного пального, придбаного у ПП«Нафтобудком», в бухгалтерському обліку (а.с.65-78, Т.4).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ПП«Нафтобудком»в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Олерон»(а.с.2-16, Т.4).

В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до договору №6 від 04.01.2011 р., ТОВ«Технорес»взяло на себе зобовязання поставити ТОВ«Олерон»дизельне пальне (а.с.85, Т.2).

На підтвердження правомірності задекларованого податкового кредиту та факту отримання придбаного товару позивачем до суду надано копії видаткових накладних №1711 від 17.01.2011 р., №1833 від 18.03.2011 р., №849 від 08.04.2011 р., №2053 від 20.05.2011 р. (а.с.44, Т.3, 83, 217, Т.1, 49, Т.3), а також копії прибуткових накладних №ПН-0000024 від 17.01.2011 р., №ПН-0000067 від 18.03.2011 р., №ПН-0000118 від 08.04.2011 р., №ПН-0000154 від 20.05.2011 р. (а.с.44. Т.3, 82, 219 Т.1, 48, Т.2).

Позивачем до суду надано докази проведення дизельного пального, придбаного у ТОВ«Технорес», в бухгалтерському обліку (а.с.79-114, Т.4).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ«Технорес»в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Олерон»(а.с.17-60, Т.4).

Світловодська ОДПІ вважає, що податкові накладні видані ПП«Нафтобудком»та ТОВ«Технорес»за господарськими операціями з придбання позивачем дизельного пального які не носили реального характеру та не відбулися в обєктивній дійсності.

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення у позивача права на податковий кредит за грудень 2010 року), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зазначені норми узгоджуються із нормами Податкового кодексу України, який регулює порядок та підстави декларування податкового кредиту з січня 2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обовязковими ознаками господарської діяльності є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до п.3.2 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Олерон», зареєстрованого державним реєстратором 17.09.2008 р. за №14461050003000258, основними видами діяльності товариства є, зокрема, оптова та роздрібна торгівля паливом (а.с.72-82).

Позивачем до суду надано копії договорів на поставку нафтопродуктів відповідно до змісту яких товар відвантажується автомобільним транспортом згідно замовлень покупця (а.с.85, 87, 88, Т.2).

В судовому засіданні встановлено, що транспортування нафтопродуктів здійснювалося ТОВ«Олерон»відповідно до товарно-транспортних накладних (а.с.96-180, Т.3) автомобілями НОМЕР_1 та НОМЕР_2, НОМЕР_3, які відповідно до свідоцтв про реєстрацію належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.94, Т.2) та згідно договорів оренди транспортного засобу передані в оренду ТОВ «Олерон»(а.с.90-93, Т.2).

У відповідності до абз. 2 п.1.5 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 р. №822, автоцистерна спеціалізований транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення рідин, газів або порошкоподібних чи гранульованих речовин та включає одну чи декілька вбудованих цистерн.

Із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що автомобілі в яких перевозилось дизельне пальне, є придатними для перевезення дизельного пального та інших нафтопродуктів.

Позивачем до суду надано акти списання дизельного пального витраченого на транспортування товару (а.с.51, 219, Т.1, 49, Т.2).

Також в матеріалах справи містяться копії податкових (а.с.39, 41, 49, 109, 111, 114, 117, 122, 124, 130, 133, 136, 141, 144, 147, 150, 152, 155, 158, 162-179, Т.1, 1-24, Т.2) та видаткових накладних (а.с.38, 40, 48, 107, 110, 112, 115, 120, 123, 128, 131, 134, 139, 142, 145, 148, 151, 153, 156, 180, 182-184, 186, 188, 190, 192, 195, 197, 199, 202-203, 205, 207, 211, 213, 215, Т.1, 25-47, Т.2) виданих ТОВ«Олерон»контрагентам під час реалізації позивачем нафтопродуктів.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

В силу припису п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що, позивач сформував податковий кредит з операцій по придбанню дизпалива на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «Технорес», ПП«Нафтобудком»на момент виписки податкових накладних, були зареєстровані платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту з операцій по придбанню дизпалива за грудень 2010р. та за період з січня 2011 р. по квітень 2011 р. стали висновки Світловодської ОДПІ про вчинення ТОВ «Олерон»правочинів з ТОВ «Технорес», ПП«Нафтобудком», які не спрямовані на реальне настання наслідків та про не підтвердження обєкта оподаткування, мотивуючи свій висновок неможливістю фактичного здійснення ТОВ «Технорес», ПП«Нафтобудком»господарських операцій з позивачем через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Суд вважає таку позицію Світловодської ОДПІ безпідставною з огляду на наступне.

Зі змісту реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та податкових декларацій за період з грудня 2010 року по травень 2011 року вбачається, що протягом зазначеного періоду ТОВ «Олерон»одержувало від ТОВ «Технорес»та ПП«Нафтобудком»й інші податкові накладні на придбання дизпалива, які позивачем також були віднесені до складу податкового кредиту (а.с.101-105, 112-115, 122-125, 132-135, 142-146, 155-164, Т.2). При цьому такі господарські операції Світловодською ОДПІ визнано реальними, а віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту за ними визнане таким, що здійснене без порушень податкового законодавства.

Окрім цього, Світловодська ОДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «Технорес»і ПП«Нафтобудком»є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Світловодської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд доходить висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Технорес»і ПП«Нафтобудком»згідно договорів поставки нафтопродуктів, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000752300 від 30 вересня 2011 р., в частині 23443,85 грн. основного платежу ((569,00 грн. за 2010 рік) + (4134,00 грн. + 625,30 грн. + 3731,00 грн. + 5332,60 грн. + 4675,20 грн. + 4377,00 грн. за 2011 рік) та 142,00 грн. (569,00 грн. х 25%) штрафних фінансових санкцій підлягають задоволенню.

Згідно договору №12 про надання послуг від 04.01.2011 р., укладеного між ТОВ «Олерон»та ТОВ«Технорес», останнє зобовязалося надати ТОВ «Олерон»інформаційно-консультаційні послуги по маркетингу із збуту продукції ПММ та логістичні послуги на суму 500000,00 грн. (а.с.86, Т.2).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно абз.11 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В обґрунтування отримання послуг та їх звязку з господарською діяльністю позивач до перевірки надав акт виконаних робіт без дати №2612 та податкову накладну №2612 від 26.01.2011 р. на загальну суму 186000,00грн., в тому числі ПДВ 31000 грн. (а.с.46, 92 Т.3).

Ухвалою про відкриття провадження у даній справі суд витребовував документальні докази оплати робіт, натомість вимоги ухвали позивачем в цій частині не виконано.

Окрім цього, у вказаному акті та податковій накладній не визначено конкретного переліку наданих послуг, тематику наданих консультацій, місце та спосіб надання таких послуг, а тому, виходячи із їх змісту, неможливо визначити відносно яких питань надавались консультації та, відповідно, належність наданих послуг до господарської діяльності платника податку.

Оскільки саме на платника покладається обовязок щодо складання документів первинного бухгалтерського обліку, які, згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV, повинні містити не тільки назву операції щодо якої складено документ, але й її зміст, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення основного зобовязання в сумі 31000,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій правомірним.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000752300 від 30 вересня 2011 р., винесене Світловодською обєднаною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Олерон»збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 54444,00грн. основного платежу та 143,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині 23443,85 грн. основного платежу та 142,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Олерон», код ЄДРПОУ 31972697 (27502, м.Світловодськ Кіровоградської області, вул. Калініна, 16. кв. 1) з Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 1,70грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан