Постанова № 21904237, 20.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 року 2а-300/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс»(далі позивач, Товариство) з позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач, Податковий орган) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 №0000330234/2228 в частині збільшення грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 162886,09 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, необгрунтованим, безпідставним, прийнятим всупереч чинному законодавству України, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

У діях позивача відсутній факт порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 162886, 09 грн. за червень 2011 року, оскільки зобовязання, які виникли на підставі договірних відносин Товариства з ТОВ «Інсатбуд»і ТОВ «ТД «Трейдстар», носять реальний характер. Так, товари постачальниками фактично були поставлені та прийняті Товариством, грошові кошти в оплату товару перераховані безготівковим шляхом, отриманий товар був використаний в господарській діяльності позивача, податкові зобовязання відображені у податкових деклараціях, а право формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними. Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту кошти в розмірі 162886,09 грн., сплачені у звязку з придбанням у ТОВ «Інсатбуд»та ТОВ «ТД «Трейдстар»товарів.

Також, у своїх письмових поясненнях від 08.02.2012 №55/02 позивач зазначає, що реальність договорів з вказаними контрагентами підтверджується наданими копіями заявок на поставку товарів, прибутковими накладними, фактом наявності у Товариства власних транспортних засобів для доставки придбаних товарів та складських приміщень. Крім того, представником позивача суду надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля на підтвердження факту транспортування товарів та копію додатку до додатків ІВ, ІД, ЗВ, ВЗ, АВ, СВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яким підтверджується декларування Товариством витрат на пальне.

В той же час, у своїх доводах позивач зазначає, що не повинен нести відповідальності за порушення норм чинного податкового законодавства з боку його контрагентів. Реальність виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Інсатбуд»та ТОВ «ТД «Трейдстар»підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, платіжними дорученнями, що підтверджують факт оплати Товариством вартості отриманих товарів; податковими накладними, які є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту згідно з положеннями чинного законодавства. Також, позивач у своїх доводах зазначає, що на момент укладання договорів його контрагенти були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, а тому мали право виписувати податкові накладні.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Інсатбуд», то позивач, посилаючись на подані рішення Господарського суду Запорізької області про визнання вказаного контрагента банкрутом, вважає, що відповідач протиправно збільшує Товариству податкові зобовязання за невиконання ТОВ «Інсатбуд»податкового законодавства, оскільки останній неплатоспроможний і до нього предявлено вимогу на суму лише 61,39 грн.

В той же час, на підтвердження відсутності в діях Товариства порушень положень статті 201 ПК України позивачем надано суду копії додатків №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, якими, як вважає позивач, ТОВ «Інсатбуд»та ТОВ «ТД «Трейдстар»уточнено та включено до складу своїх податкових зобовязань кошти щодо взаємовідносин з Товариством за червень 2011 року в сумі 162886,09 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог Товариства заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях, які полягають в наступному.

В ході перевірки відповідачем встановлено не одночасне відображення у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця (контрагентів) та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (Товариства) первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за червень 2011 року в сумі 162886,09 грн., чим порушено положення статті 201 ПК України.

Крім того, «фіктивність»ТОВ «ТД «Трейдстар»підтверджується висновками експерта щодо належності підписів на первинних і звітних документах підприємства не його директору ОСОБА_2, а іншій особі. Отже, на підставі таких первинних документів не може бути сформовано податковий кредит Товариства.

В той же час, ТОВ «Інсатбуд»останню декларацію з податку на додану вартість подано за липень 2010 року, а свідоцтво вказаного платника податку на додану вартість анульовано 19.08.2011. Таким чином, поданий вказаним контрагентом додаток №5 до податкової декларації з податку на прибуток за червень 2011 року не може бути доказом у справі, оскільки не має юридичної сили.

Також, Податковий орган зазначає, що позивач не скористався своїм правом щодо коригування податкового кредиту, хоча отримував від відповідача повідомлення про наявність розбіжностей з даними контрагентів у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс»зареєстроване Білоцерківською міською радою народних депутатів Київської області 12.02.2003 та перереєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 18.11.2008 за номером запису про державну реєстрацію 13 53 10 50007000884, код за ЄДРПОУ 32393877, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.02.2003 за №14168119, свідоцтво платника податку на додану вартість від 25.02.2003 №35, індивідуальний податковий номер - 323938710278.

Судом встановлено, що на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 19.10.2011 №988 та на підставі направлень від 20.10.2011 №653, 654 посадовими особами Податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.06.2011.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт від 28.10.2011 №5425/23-4/32393877/217 (далі Акт), яким зафіксовано, зокрема, наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевірений період встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.11 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за червень 2011 року на суму 144764,00 грн.

Зокрема, порушення полягає у включенні Товариством до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за червень 2011 року податкових накладних, які не відображені у податкових зобовязаннях постачальників, а саме: ПН від 07.06.2011 №126, виданої ТОВ «Інсатбуд»на суму 322500,06 грн., в т.ч. ПДВ 53750,01 грн.; ПН від 29.06.2011 №586, виданої ТОВ «Інсатбуд»на суму 356783,31 грн., в т.ч. ПДВ 59 463,88 грн.; ПН від 25.06.2011 №542, виданої ТОВ «ТД «Трейдстар»на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн.

Таким чином, на думку відповідача, Товариством протиправно завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму 162886,09 грн.

Щодо інших, виявлених в ході перевірки порушень, то позивач такі дії Податкового органу та донарахування податкових зобовязань по них не оскаржує.

На підставі Акту та за результатами виявлених в ході перевірки порушень відповідачем стосовно Товариства прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 04.11.2011 №0000330234/2228, яким позивачу зменшено розмір відємного значення податку на додану вартість у сумі 144764,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками відповідача щодо завищення Товариством відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року на суму 162886,09 грн., звернувся із скаргою на вказане повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Київській області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа від 11.11.2011 за №88.

За результатами розгляду скарги Товариства, ДПА в Київській області прийнято рішення від 10.01.2012 №32/10/25-017/368-11 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 №0000330234/2228, а скарги ТОВ «Валтекс»без задоволення.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що безпідставність включення Товариством до реєстру прийнятих податкових накладних отриманих від ТОВ «Інсатбуд»та ТОВ «ТД «Трейдстар»первинних документів № 126, №586, №542 відповідачем обґрунтовується наступним чином.

На виконання Наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»Білоцерківською ОДПІ до ДПІ у Печерському районі м. Києва надіслано запит від 15.08.2011 №9290/7/153/1889 щодо встановлених розбіжностей між ТОВ Товариством та ТОВ «Інсатбуд»у червні 2011 року для вжиття заходів з метою усунення зазначених розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011 року.

У відповідь на вищевказаний запит Податковим органом отримано лист від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.10.2011 №9415/7/15-210, яким повідомлено, що останню звітність ТОВ «Інсатбуд»подано з податку на додану вартість за липень 2010 року, з податку на прибуток підприємства - за 2 квартал 2011 року.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інсатбуд»анульовано за власним бажанням від 19.08.2011 та повідомлено, що ТОВ «Інсатбуд»перебуває в «3 стані», тобто прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Облікову справу ТОВ «Інсатбуд»вилучено за постановою слідчого СВПМ ДПА у Хмельницькій області Слободян Ю.Д. від 20.07.2011 у кримінальній справі № 41/0265.

Щодо ТОВ «ТД «Трейдстар», то відповідачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надіслано запит від 18.08.2011 №9334/7/153/1921 щодо встановлених розбіжностей між Товариством та вказаним контрагентом у червні 2011 року для вжиття заходів з метою усунення зазначених розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011 року.

У відповідь на вищевказаний запит від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано Акт від 22.09.2011 №1092/3-23-40 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Трейдстар»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за червень, липень 2011 року.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено, що на підставі службової записки юридичного управління від 19.09.2011 року №1131/10-021, на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011 №475/ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам детінізації економіки», здійснено ряд заходів щодо перевірки діяльності ТОВ «ТД «Трейдстар»і згідно з висновком №4578/2 від 08.09.2011 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, вказане підприємство має ознаки «фіктивності».

Крім того, Податковим органом отримано висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ МВС України майора міліції Бондаренко Я.В., яким встановлено, що на досліджених документах ТОВ «ТД «Трейдстар»підписи виконано не директором вказаного товариства ОСОБА_2, а іншою особою.

Також, судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено запит від 08.08.2011 №1837/15-3 щодо встановлення та усунення розбіжностей, наявних в реєстрах виданих контрагентами податкових накладних та реєстрах прийнятих Товариством податкових накладних за червень 2011 року. Проте, позивач не скористався своїм правом щодо коригування показників податкового кредиту за вказаний період, як це передбачено чинним законодавством.

Таким чином, відповідачем встановлено порушення положень статті 201 ПК України, яке полягає у відсутності відображення у своїй податковій звітності ТОВ «Інсатбуд»та ТОВ «ТД «Трейдстар»отриманих Товариством податкових накладних за №№ 126, 586, 542.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що предметом дослідження у даній справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту за червень 2011 року на підставі отриманих податкових накладних №126, №586, №542, а також надання оцінки наявності порушення з боку Товариства приписів статті 201 ПК України.

В ході вивчення матеріалів справи судом щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Інсатбуд»та ТОВ «ТД «Трейдстар»встановлено, зокрема, наступне.

Між Товариством і ТОВ «Інсатбуд»укладено договір купівлі-продажу від 18.04.2011 №18/04-01, згідно з умовами якого контрагент (продавець) зобовязаний передати у власність у замовлені строки товар, а позивач зобовязується його прийняти та оплатити. Розділом 3 вказаного договору, зокрема, зазначено, що товар супроводжується накладними на відвантаження, податковими накладними, технічною документацією на товар (за наявності). Транспортні витрати щодо транспортування товару покладаються на покупця (позивача).

В той же час, судом зауважено, що відповідно до пункту 1.2 вказаного договору найменування, номенклатура, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невідємними частинами договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Інсатбуд»виписано, а позивачем прийнято видаткову накладну від 07.06.2011 №ІН-0000126 на загальну суму 322500,06 грн., в т.ч. ПДВ 53750,01 грн., видаткову накладну від 06.07.2011 №ВТ-0000095 на загальну суму 356783,32 грн., в т.ч. ПДВ - 59463,89 грн., відповідні податкові накладні на вказані суми від 07.06.2011 №126 та від 29.06.2011 №586, прибуткові накладні від 07.06.2011 №ВТ-0000729 та від 06.07.2011 №ВТ-0000839. Згідно з платіжним дорученням від 29.06.2011 №93 позивачем на рахунок постачальника перераховано відповідно до отриманих первинних документів кошти в сумі 679283,37 грн. В той же час, судом встановлено, що наявна в матеріалах справи копія вказаного платіжного доручення, наданого позивачем на підтвердження факту оплати товару, не містить жодних реквізитів чи відміток банківської установи.

Також, як доказ реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Інсатбуд»Товариством суду надано копії заявок від 27.06.2011 і від 28.05.2011 на поставку товару, які, за твердженням позивача, направлялись постачальнику за допомогою факсимільного звязку. В той же час, із наданих суду копій вказаних заявок, неможливо встановити чи постачальник їх отримав, якщо так, то коли, за якою адресою чи номером факсу.

Крім того, з вказаних вище первинних документів вбачається, що позивачем здійснено заявку 27.06.2011, в якій визначено асортимент і кількість товару, 29.06.2011 ним здійснено оплату за товар згідно з податковою накладною №126 та авансову оплату за товар відповідно до заявки від 27.06.2011. На підставі сплати ТОВ «Інсатбуд»видано податкову накладну від 29.06.2011 №586 як за авансовий платіж. Лише 06.07.2011 позивачем отримано видаткову накладну №ВТ-0000095 та оформлено прибуткову накладну №ВТ-0000839, асортимент і кількість товару в яких не співпадає із тим, який зазначено в заявці, проте відповідає сумі здійсненого авансового платежу.

Таким чином, контрагент забезпечив Товариство не замовленим заздалегідь товаром.

Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи звітного додатку Д5, тобто розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданого ТОВ «Інсатбуд»за червень 2011 року, останнім у власних податкових зобовязаннях не відображено видані позивачу податкові накладні №№126, 586 на загальну суму 113213,89 грн.

На спростування твердження відповідача про те, що ТОВ «Інсатбуд»не відобразило у власній податковій звітності видані Товариству податкові накладні №№126, 586, позивачем надано копію додатку Д5 (розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) уточнюючий за червень 2011 року. Як вбачається з наявного документа ТОВ «Інсатбуд»подало його 03.10.2011, а податковим органом вказаний додаток зареєстровано під вхідним № 446220. В поданому додатку Д5 контрагентом відображено власні податкові зобовязання зі сплати ПДВ по взаємовідносинах з позивачем за червень 2011 року на загальну суму 113213,89 грн. (відповідає сумі, визначеній у податкових накладних №№ 126, 586).

В той же час, судом встановлено, що відповідно до наданої Податковим органом реєстраційної інформації по платнику податків ТОВ «Інсатбуд», яка відображає всі подані вказаним товариством звітні податкові документи, вказаний додаток Д5 прийнято та зареєстровано 11.10.2011, проте його визнано недійсним. Так, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інсатбуд»анульовано за власним бажанням 19.08.2011, таким чином будь-які уточнюючі документи такого субєкта господарювання не можуть мати юридичної сили.

Крім того, позивач як на доказ безпідставності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на рішення Господарського суду Запорізької області: ухвала від 28.11.2011, постанова від 06.12.2011 та ухвала від 25.01.2012 у справі №26/5009/7472/11. Так, вказаними судовими рішеннями ТОВ «Інсатбуд»визнано банкрутом та затверджено звіт ліквідатора підприємства. В описовій частині ухвали від 25.01.2012, зокрема, зазначено, що майнові вимоги ДПІ у Печерському районі м. Києва становлять 61,39 грн. Таким чином, позивач вважає, що податкові органи факт несплати контрагентом ПДВ по взаємовідносинах з Товариством намагаються протиправно перекласти на відповідальність ТОВ «Валтекс», хоча на момент перевірки позивача Податковому органу було відомо про порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Інсатбуд». Отже, вимога про сплату до бюджету податку на додану вартість у сумі 113213,89 грн. повинна бути предявлена до ТОВ «Інсатбуд», а не до позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти таких доводів Товариства заперечив, посилаючись на неналежність вказаних судових рішень як доказу щодо предмету даного спору, а також наголосив, що згідно з ухвалою від 06.12.2011 ТОВ «Інсатбуд»визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у звязку з непогашенням кредиторських вимог та прийнятим на загальних зборах учасників ТОВ «Інсатбуд»протоколом від 16.11.2011 №4 про припинення діяльності товариства шляхом ліквідації, тобто за власною ініціативою.

Між позивачем і ТОВ «ТД «Трейдстар»укладено договір поставки товару від 01.04.2011 №82/06, згідно з умовами якого постачальник (контрагент Товариства) зобовязаний систематично постачати і передавати у власність Товариства товар, а позивач зобовязується його прийняти та оплатити. У розділі 1 вказаного договору, зокрема, зазначено, що товар, його асортимент, кількість визначаються видатковими накладними. Розділ 2 встановлює, що поставка товару здійснюється у строки, визначені в письмових заявках, а його відвантаження здійснюється постачальником у транспортний засіб Товариства.

У межах виконання умов вказаного договору ТОВ «ТД «Трейдстар»виписано, а позивачем прийнято видаткову накладну від 01.06.2011 №ТР-0000026 на загальну суму 199966,80 грн., в т.ч. ПДВ 33327,80 грн., видаткову накладну від 06.07.2011 №ТР-0000097 на загальну суму 310879,36 грн., в т.ч. ПДВ 51813,23 грн., податкову накладну від 01.06.2011 №26 на загальну суму 199966,80 грн., в т.ч. ПДВ 33327,80 грн. та податкову накладну від 25.06.2011 №542 (авансовий платіж) на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн., прибуткові накладні від 01.06.2011 №ВТ-0000730 на загальну суму 199966,80 грн. та від 06.07.2011 №ВТ-0000840 на загальну суму 310879,36 грн. Згідно з платіжним дорученням від 25.06.2011 №90 позивачем на рахунок постачальника перераховано відповідно до отриманих первинних документів кошти у сумі 498000,00 грн. В той же час, судом встановлено, що наявна в матеріалах справи копія вказаного платіжного доручення, наданого позивачем на підтвердження факту оплати товару, не містить жодних реквізитів чи відміток банківської установи.

Також, як доказ реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар»Товариством суду надано копію заявок від 26.05.2011 і від 26.05.2011 на придбання матеріалів та комплектуючих, які, за твердженням позивача, направлялись постачальнику за допомогою факсимільного звязку. Проте, із наданих суду копій вказаних заявок, неможливо встановити чи постачальник їх отримав, якщо так, то коли, за якою адресою чи номером факсу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звітного додатку Д5, тобто розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданого ТОВ «ТД «Трейдстар»за червень 2011 року, останнім у власних податкових зобовязаннях не відображено видану позивачу податкову накладну №542 на загальну суму на суму 298033,20 грн., в т.ч. ПДВ 49672,20 грн.

На спростування твердження відповідача про те, що ТОВ «ТД «Трейдстар»не відобразило у власній податковій звітності видану Товариству податкову накладну №542, позивачем надано копію додатку Д5 (розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) уточнюючий за серпень 2011 року. Як вбачається з наявного документа, ТОВ «ТД «Трейдстар»подало його 03.10.2011, а податковим органом вказаний додаток зареєстровано 05.10.2011 під вхідним № 250496. В поданому додатку Д5 контрагентом відображено власні податкові зобовязання зі сплати ПДВ по взаємовідносинах з позивачем за серпень 2011 року на загальну суму 59166,67 грн. (не відповідає сумі, визначеній у податковій накладні № 542 за червень 2011 року). Проте у судовому засіданні представник позивача зазначив, що в дану суму входять кошти, які відповідають розміру ПДВ, визначеному у податковій накладні №542.

В той же час, судом встановлено, що відповідно до наданої Податковим органом картки платника податків ТОВ «ТД «Трейдстар», яка відображає всі подані вказаним підприємством звітні податкові документи, вказаний додаток Д5 - уточнюючий за серпень 2011 року взагалі не відображений.

У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що Товариством у податковій звітності не відображено витрат на паливно-мастильні матеріали, проте представником позивача надано копію додатку ВЗ «Витрати на збут»до рядка 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, в якому зазначено, серед іншого, витрати повязані зі збутом товарів, а також копію довідки - додаток до додатків ІВ, ІД, ЗВ, ВЗ, АВ, СВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, з якого вбачається, що у рядку за кодом 06.3.15 «паливо автом. збуту»відображено витрати позивача в сумі 276504,00 грн. Таким чином, судом встановлено, що вказані витрати на паливно-мастильні матеріали Товариством задекларовано у звязку саме із збутом, а не придбанням товарів, що підтверджує доводи відповідача.

На доказ реальності транспортування придбаних у контрагентів товарів позивачем суду надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля від 06.07.2011, 07.06.2011, 01.06.2011.

Як вбачається із вказаних первинних документів, у розділах «звідки взяти вантаж»і «куди доставити вантаж»не відображено конкретних адрес, а лише зазначено назви населених пунктів, зокрема, м. Біла Церква, м. Київ, м. Бровари, м. Гостомель, м. Чернігів тощо. Водночас, у розділі «найменування вантажу»відсутня будь-яка інформація.

Таким чином, із наданих подорожніх листів неможливо визначити, що рух вантажного автотранспорту позивача здійснювався у звязку з транспортуванням придбаних у ТОВ «Інсатбуд»та ТОВ «ТД «Трейдстар»товарів. Так, місцезнаходження контрагентів позивача згідно з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - у Запорізькій області, на податковому обліку перебували на час здійснення операцій у податкових органах Печерського та Голосіївського районах м. Києва, тоді як з акту перевірки ТОВ «ТД «Трейдстар»від 22.09.2011 №1092/3-23-40 вбачається, що вказаний субєкт господарювання перебував за податковою адресою у м. Києві. Однак у вказаних подорожніх листах зазначено міста Чернігів, Гостомель, Бровари.

На вимогу суду надати копії товарно-транспортних накладних, які свідчать про факт транспортування придбаних у постачальників товарів, позивач витребуваних документів не надав, а пояснив, що на Товаристві перевезення здійснюються без оформлення товарно-транспортних накладних. Так, вказані первинні документи необхідні субєктам господарювання, які здійснюють перевезення на договірних умовах. Якщо такі перевезення здійснюються для власних потреб, то водієві юридичної особи достатньо мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства, встановлені обставини справи та дослідженні документи, суд вважає неналежними наступні докази надані сторонами у справі: подорожні листи вантажного автомобіля як докази реальності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», оскільки вони не містять інформації щодо предмету спору; платіжні доручення на перерахування коштів №90 та №93, оскільки вони не містять реквізитів банківської установи; заявки на придбання товарів, оскільки вони не містять жодної інформації щодо їх надсилання контрагентам позивача; рішення Господарського суду Запорізької області у справі про банкрутство ТОВ «Інсатбуд», оскільки вказані судові рішення не стосуються предмету доказування у даній справі; висновок експерта щодо належності підписів на первинних і звітних документах підприємства не його директору ОСОБА_2, а іншій особі, як доказ недійсності первинних документів, виданих ТОВ «ТД «Трейдстар», оскільки суду не надано доказів стосовно яких саме документів здійснювалась експертиза та чи дотримано необхідного порядку її проведення.

Крім того суд не бере до уваги як доказ надані позивачем ксерокопії уточнюючих додатків Д5 до податкових декларацій з податку на додану вартість контрагентів позивача з огляду на таке.

Додаток Д5 уточнюючий за червень 2011 року, поданий до податкового органу ТОВ «Інсатбуд»від 03.10.2011, не має юридичної сили та визнаний недійсним, оскільки його подано не платником податку на додану вартість.

Додаток Д5 уточнюючий за серпень 2011 року, поданий до податкового органу ТОВ «ТД «Трейдстар»від 03.10.2011, взагалі відсутній в електронному реєстрі прийнятих контролюючими органами податкових звітних документів від вказаного платника податку на додану вартість. Крім того, суд звертає увагу, що вказаний додаток стосується уточнюючих зобовязань ТОВ «ТД «Трейдстар»за серпень 2011 року на суму 59166,67 грн., а в даній справі спірною є податкова накладна від 25.06.2011 №542, де сума ПДВ 49672,20 грн., включену позивачем до реєстру прийнятих податкових накладних у червні 2011 року.

Таким чином, судом встановлено, що видані у червні 2011 року ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар»податкові накладні №№126, 586, 542, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у сумі 162886,09 грн., вказаними товариствами-контрагентами позивача не відображено у власній податковій звітності, не внесено до Єдиного реєстру податкових накладних та на їх підставі не сформовано податкові зобовязання.

Відповідно до частини 3 статті 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як зазначалось вище, Податковим органом повідомлено позивача про існуючі розбіжності в реєстрах прийнятих та виданих податкових накладних за червень 2011 року Товариства і ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар»листом від 08.08.2011 № 1837/15-3, проте позивач своїм правом щодо корегування податкових зобовязань не скористався.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, зокрема, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У пункті 201.10 статті 201 ПК України зазначені, зокрема, наступні положення податкового законодавства.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З викладених правових норм вбачається, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Водночас, позивачем суду не надано жодних підтверджуючих даних, які б свідчили про здійснення ним дій, спрямованих на правомірне та обґрунтоване декларування податкового кредиту за червень 2011 року.

Таким чином, висновок Податкового органу щодо неправомірного завищення позивачем відємного значення податкового кредиту за червень 2011 року зроблений виключно на підставі норм чинного податкового законодавства

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, пояснень представників сторін, беручи до уваги доведеність відповідачем правомірність власних дій щодо визначення податкових зобовязань Товариства за червень 2011 року, доведеність необґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту коштів з ПДВ, відображених в отриманих від ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар»податкових накладних на загальну суму 162886,09 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та часткове визнання протиправним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 лютого 2012 р..