Постанова № 21903736, 31.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 року 2а-2818/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Шевчук О.М.,

за участю:

представника позивача: Лиценко З.В.

представника відповідача: не зявився,

представника третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авендор» до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання незаконною бездіяльність субєкта владних повноважень, зобовязання вчинити певні дії та стягнення сум бюджетного відшкодування, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авендор» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі відповідач 1), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (надалі третя особа), в якому просить (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що повязана з ненаданням третій особі висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету згідно з довідкою Білоцерківської ОДПІ № 36/23-4/35973608/11 від 14.01.2011; зобовязати відповідача надати до органів державного казначейства висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно з довідкою відповідача № 36/23-4/35973608/11 від 14.01.2011 на загальну суму 166730,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України через органи державного казначейства заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 166730,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що ТОВ «Торговий дім «Авендор»було подано до Білоцерківської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (вхідний номер від 19.11.2010 № 9005224310), згідно якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника банку, складає 166730,00 грн.

Зазначає, що відповідачем з 28.12.2010 по 14.01.2011 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Авендор»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за жовтень 2010 року, яке виникло за рахунок відємного значення податку на додану вартість, що декларувалась в період червень 2010 року та серпень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено довідку № 36/23-4/35973608/11 від 14.01.2011, згідно з якою ним підтверджено відображене ТОВ «Торговий дім «Авендор»у декларації за жовтень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 166730,00 грн.

Однак зазначив, що на день звернення до суду зазначені суми відшкодування податку на додану вартість на рахунок позивача не надійшли, невідшкодований податок складає 166730,00 грн.

На думку позивача в результаті протиправної бездіяльності відповідачів було порушено його законне право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позов з урахуванням уточнень підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не прибув. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини не явки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання також не прибув, однак просив справу розглядати у його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, перевіривши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100283387 від 04.09.2008 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На момент виникнення первинного права, а саме дати подачі податкової декларації позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість, визначав Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон № 168).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Як платник податку на додану вартість позивач подав до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, вхідний від 19.11.2010 № 9005224310, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 166 730,00 грн. Вказана сума не відшкодована.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Закону № 168, однак з порушенням вищевказаного строку, Білоцерківською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за жовтень 2010 року, яке виникло за рахунок відємного значення податку на додану вартість, що декларувалась в період червень 2010 року та серпень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено довідку № 36/23-4/35973608/11 від 14.01.2011, згідно з якою ним підтверджено відображене ТОВ «Торговий дім «Авендор»у декларації за жовтень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 166730,00 грн.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимоги позивача про зобовязання Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за жовтень 2010 року вважає за необхідне вказати наступне.

Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обовязкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обовязкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із чинним законодавством України покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасністю та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У Податковому кодексі України не обумовлено здійснення платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявності в органу Державного казначейства висновку податкового органу. Платники податку не вважаються субєктами відносин, що виникають з приводу надання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, оскільки висновок надається органом державної податкової служби органу Державного казначейства, а не платнику податків.

За вказаних обставин суд вважає, що задоволенню вказана вимога не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як субєкти владних повноважень не довів суду правомірності щодо не відшкодування податку на додану вартість позивачеві.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авендор» (код ЄДРПОУ 35973608, п\р 26006000144442 у відділенні ПуАТ «СЕБ Банк», МФО 300175) заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 166730 (сто шістдесят шість тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп., стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авендор» сплачений судовий збір в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 лютого 2012 р..