Постанова № 21892992, 20.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/98/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМірошниченко А.О.

за участю:

представника позивача Чернопис А.І.,

представника відповідача Пікалова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000332303/39928 від 12.12.2012

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Торговий Дом Астрон» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000332303/39928 від 12.12.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначив що, на підставі акту перевірки № 2082/23-3-20387067 від 28.11.2011 відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення рішення № 0000332303/39928 від 12.12.2012, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2011 року на суму 169922,4 грн., та на порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету по декларації з ПДВ за серпень 2011 року на 169922 грн.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності та такі, що суперечать діючому законодавству. Вказує, що ПрАТ «Торговий Дом Астрон» отримало від ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» послуги згідно умов договору № 8-П від 01.08.2011, а саме ремонт приміщення торгового центу «Астрон» у м. Артемівську, що підтверджується податковими накладними та актами здачі - приймання виконаних робіт. Зазначає, що визнаючи угоду нікчемною, відповідач перевищив свої повноваження. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи адміністративного позову, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, надав письмові заперечення, де зазначив, що в результаті проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо взаємовідносин з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» встановлено неправомірне віднесення до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2011 року суму у розмірі 169922,4 грн. Представник відповідача посилається на інформацію, отриману від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова відповідно до якої ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» щодо неможливості проведення перевірки підприємства, не підтвердження первинними документами здійснення господарської діяльності підприємства. Також, перевіркою було встановлено, що ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» у серпні 2011 року надавав послуги по реконструкції торгового центру у м. Сєвєродонецьку, пр.-т Гвардійський, 46.

Представник відповідача зазначає, що у ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», згідно довідки за формою № 1-ДФ за 3 квартал 2011 року працювало 0 осіб, тому фактично неможливо виконати в один і той же час роботи по ремонту приміщення торгового центру «Астрон» в м. Артемівську та роботи по реконструкції торгового центру у м. Сєвєродонецьку. Таким чином, представник відповідача вважає висновки акту перевірки обґрунтованими а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Торговий Дом Астрон» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради 15.07.1996, включено до ЄДРПОУ за № 20387067. (а.с. 8-9) ПРАТ «Торговий Дом Астрон» перебуває на обліку в ДПІ у м. Краматорську як платник податків з 09.08.1996 за № 218-Т. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100339958 від 10.06.2011.

У період з 09.11.2011 по 14.11.2011 ДПІ у м. Краматорську була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПРАТ «Торговий Дом Астрон» щодо взаємовідносин з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт № 2082/23-3-20387067 від 28.11.2011 (а.с. 11-16) та встановлені порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту по декларації ПДВ за серпень 2011 року на суму 169922,4 грн., та на порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету по декларації з ПДВ за серпень 2011 року на 169922 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п.п. «в» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ДПІ у м. Краматорську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 № 0000332303/39928, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 169922 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42480,5 грн. (а.с. 19).

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд прийшов до висновку, що ДПІ у м. Краматорську не довела правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000332303/39928 від 12.12.2012 з наступних підстав.

Підставою для визначення грошового зобовязання позивачу відповідно до спірного податкового повідомлення рішення в акті перевірки вказано,

-відсутність у позивача ПРАТ «Торговий Дом Астрон» права формувати податковий кредит з ПДВ по господарським операціям, вчиненим за нікчемним договором, укладеним з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» від 01.08.2011 № 8-П, який не спричинив настання реальних правових наслідків (порушення п. 198.1 ст. 198 ПК України);

-складання податкових накладних з боку ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» з порушенням встановленого порядку: в податкових накладних невірно зазначено місцезнаходження продавця м. Харків, вул. Полтавський шлях, 53/55 к. 1, в той час як ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено, що ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» орендує приміщення у ТОВ «Салейнт» за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 53/55 к. 105. (порушення п. 201.1 «ґ» ст. 201)

Суд вважає зазначені висновки ДПІ у м. Краматорську необґрунтованими, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01 серпня 2011 року між ПрАТ «Торговий Дом Астрон» (Замовник) та ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» (Підрядник) укладено Договір № 8-П (а.с. 20-21) відповідно до положень якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобовязання виконати роботу по ремонту приміщення торгового центру «Астрон» 2-й поверх по вул. Воровського, 1 м. Артемівська, а Замовник зобовязується прийняти роботи та провести оплату відповідно до умов договору та акту сдачі приймання виконаних робіт. Згідно пп. 2.1 Договору Підрядник зобовязується виконати роботи в строк до 31.08.2011 року. Датою закінчення робіт Підрядника є дата підписання Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

На виконання умов Договору між сторонами були підписані Договірна ціна станом на 01.08.2011 року, яка склала 1019534,4 грн., Дефектний акт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, Акти прийомки виконаних робіт за серпень 2011 року (а.с. 22-41)

Підрядником ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» були виписані позивачу податкова накладна № 597 від 31.08.2011 на загальну суму 438744,9 грн. у тому числі ПДВ 73124,15 грн. та податкова накладна № 596 від 31.08.2011 на загальну суму 580789,5 грн., у тому числі ПДВ 96798,25 грн. (а.с. 25-26)

Суми податкового кредиту згідно вищевказаних податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту серпня 2010 року, що відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Розрахунки між сторонами здійснювалися шляхом укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.09.2011 року на суму 657462,35 грн. та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.11.2011 року на суму 460304,05 грн. Відповідно до довідки, виданої ПрАТ «Торговий Дом Астрон» від 13.02.2012 № 59, станом на 02.11.2011 заборгованість за розрахунками з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» - відсутня. Частково позивачем було сплачено грошові кошти на суму 20000 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 30.08.2011 № 41 (а.с. 85)

Суд зазначає, що виходячи з правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеній у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦКУ): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Також, відповідно до ст. 234 ЦКУ, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Разом з тим, податкові органи мають право звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦКУ. Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного позивачем з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В якості доказів нікчемності правочину відповідач в акті перевірки зазначає акти перевірки контрагента позивача, а також те, що внаслідок нікчемності правочину первинні документи, складені підрядником позивача, не мають юридичної сили і доказовості, а саме: акт № 978/23-03-05/35522273 від 01.11.11 про неможливість вручення наказу та направлення на перевірку, акт № 977/23-03-05/35522273 від 01.11.11 про відсутність посадових осіб за місцем знаходження, акт № 979/23-03-05/35522273 від 01.11.11 про неможливість розпочати позапланову виїзну перевірку ПП «УНТК Енергоспецмонтаж».

Однак, на думку суду, вказані у зазначених актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного із ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили. Також представники відповідача не надали суду декларації з податку на прибуток контрагента позивача, звітів за формою 1-ДФ, на які маються посилання у актах.

Суд зазначає, що представником позивача до судового засідання були надані також Акт допуску для здійснення будівельно монтажних робіт від 01.08.2011 виданий підряднику ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» (а.с. 93), копію ліцензії серія АВ № 479845 виданої ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» 17.07.2009 (строк дії з 17.07.2009 по 17.07.2012) відповідно до додатку якої підряднику визначався перелік робіт для провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури, у тому числі будівельні та монтажні роботи, монтаж внутрішніх інженерних систем, мереж, приладів і засобів вимірювання (а.с. 97-98) Крім того, представником позивача були надані і інші первинні документи, зазначені вище на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимог до первинного документа встановлені у п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані ПРАТ «Торговий Дом Астрон» первинні документи, що були досліджені у судовому засіданні, відповідають наведеним приписам законодавства, і тому враховуються судом в якості доказів здійснення підрядних робіт.

Крім того, в судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_4, яка працює директором Артемівської філії ПрАТ «Торговий Дом Астрон» на даний час та на час здійснення ремонтних робіт. В судовому засіданні вона пояснила, що у серпні 2011 року проводилися ремонтні роботи 2 поверху торгового центру «Астрон», працювало 4 особи підрядника ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» протягом одного місяця. Контроль за виконанням робіт здійснювали вона та її заступник ОСОБА_5 Також свідок пояснила суду,що працівники підрядної організації під час проведення ремонтних робіт проживали у приватному секторі по вул. Соборна, де наймали житло. З урахуванням того, що представником відповідача не спростовані вказані показання свідка у судовому засіданні та не зазначено про їх невідповідність обставинам, встановленим актом перевірки, суд приймає їх в якості доказів здійснення підрядних робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесений законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував яким чином цей договір порушуює публічний порядок: які саме права і якої особи порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), хоча відповідно до ст. 71 КАС України він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень. При цьому, з відповідним позовом про визнання недійсним договору, укладеного позивачем з його контрагентом, відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; також відсутні вироки у кримінальних справах у відношенні посадових осіб позивача та/або його контрагента за вказаним договором.

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного між позивачем та ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» правочину, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей договір суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач правомірно у відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України сформував податковий кредит по даті отримання послуг (виконання робіт по ремонту 2 поверху торгового центру «Астрон») підтверджених податковими накладними по договору, оцінку якому надано судом вище.

В акті перевірки відповідач також вказує на порушення позивачем порушення п. 201.1 «ґ» ст. 201 ПК України, а саме складання податкових накладних з боку ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» з порушенням встановленого порядку: в податкових накладних невірно зазначено місцезнаходження продавця м. Харків, вул. Полтавський шлях, 53/55 к. 1, в той час як ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено, що ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» орендує приміщення у ТОВ «Салейнт» за адресою м. Харків, вул. Полтавський шлях, 53/55 к. 105.

Відповідно до п. 201 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначалося раніше, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, відповідальність платника податку настає у разі не підтвердження на момент перевірки сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, а не у разі відсутності інформації в певних графах податкової накладної, або помилковості їх заповнення. У даному випадку є підтвердженими суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту, вказані податкові накладні містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а також дають змогу ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну та особу, яка її отримала. Отже, такий підхід податкового органу є за своєю суттю формальним а тому суд не приймає посилання ДПІ у м. Краматорську на невідповідність виданих ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» податкових накладних обґрунтовуючи це лише невідповідністю номеру кімнати, незважаючи на те, що юридична адреса підприємства (місто, вулиця, будинок) відповідає дійсності.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач при визначені податкового кредиту дотримався приписів Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість позивачу ДПІ у м. Краматорську податковим повідомленням-рішенням № 0000332303/39928 від 12.12.2012, у звязку із чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» підлягають задоволенню, а вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 28,23 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000332303/39928 від 12.12.2012 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000332303/39928 від 12.12.2012 прийняте Державною податковою інспекцією у м. Краматорську.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Торговий Дом Астрон» (ЄДРПОУ 20387067), м. Краматорськ, вул. Двірцева, 6 витрати по сплаті судового збору у розмірі 28,23 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 20 лютого 2012 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 25 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.