Постанова № 21892985, 22.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/23786/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 27 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представника позивача:Красильникової С.В..,

представника відповідача: Чугуненко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Селидіввугілля» (далі ДП «Селидіввугілля») звернулося до суду із позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції за ставкою 20 % від суми податкового зобовязання у розмірі 97090,51грн. які застосовані відповідачем за результатами акту документальної невиїзної перевірки від 24.11.2011 року № 992/15-33426253.

Вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем із порушенням норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон України № 2181), ст.102, 114 Податкового кодексу України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22 та просить визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005 року за № 1276102 0000 000226, ідентифікаційний код юридичної особи 33426253, місцезнаходження юридичної особи 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41. На податковому обліку як основний платник ДП «Селидіввугілля» перебуває в Красноармійській ОДПІ з 08.06.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ДП «Селидіввугілля» з питання своєчасності сплати суми самостійно визначених грошових зобовязань, зокрема зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік та 9 місяців 2007 року, про що складений акт від 24.11.2011 року № 992/15-33426253 (далі акт перевірки від 24.11.2011 року).

Згідно висновків ОДПІ викладених в п.5 акту перевірки, позивачем порушено вимоги п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в частині несвоєчасної сплати зазначеного податку за 2006 рік та 9 місяців 2007 року) яким передбачено що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації..

За результатами акту перевірки від 24.11.2011 року, на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840 про визначення суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, яким ДП «Селидіввугілля» зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% податкового боргу на загальну суму 97090,51грн.

Згідно розрахунку суми фінансових санкцій, загальна сума штрафу складається із штрафу нарахованого за виявлені порушення у 2006 році на суму 26310,14 грн., у 2007р. на суму 26463,96грн., у 2008р. на суму 96,31 грн., у 2009р. на суму 42362,14грн. та 2010р. на суму 1857,96 грн.

Не погодившись із спірним рішенням, ДП «Селидіввугілля» звернулось до суду із позовом про визнання його нечинним.

Проблемою даного спору є правомірність застосування податковим органом до позивача фінансових санкцій за несвоєчасно сплачені самостійно визначені грошові зобовязання за 2006 рік та 9 місяців 2007 року.

В обґрунтування правомірності винесення спірного рішення представник відповідача пояснив, що несвоєчасна сплата податку ДП «Селидіввугілля» відбулась у період дії Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Штрафні санкції за порушення строків сплати передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 цього Закону, порядок застосування яких визначений Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р.

За змістом пункту 6.1.7 Інструкції, податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Представник позивача зазначив, що оскільки станом на 05.08.2009р. (на дату останньої несвоєчасної сплати) повного погашення всієї суми податкового боргу не відбулось, то податковий орган не мав можливості застосувати штрафні санкції до платника податків. Під час перевірки ОДПІ керувалась чинним на момент перевірки Податковим кодексом України, яким на думку відповідача не заборонено, а навпаки передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (ст.115 ПКУ).

Проте, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у спірному податковому повідомленні-рішенні від 05.12.2011 року № 0001891840 на норми пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та наказ ДПА України від 17.03.2001р. «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», оскільки на час винесення спірного рішення 05.12.2011 року зазначені Закон та наказ втратили чинність (01.01.2011р. та 24.01.2011р.).

Під час зясування обставин щодо визначення штрафних (фінансових) санкцій судом встановлено, що згідно акту перевірки від 24.11.2011р. № 992/15-33426253 нарахування санкцій здійснено на узгоджені податкові зобовязання:

-за 2006 рік відображені у рішенні про правонаступництво від 14.06.2006р. №1 на суму 15557966,69 грн.

-за 9 місяців 2007 року згідно податкового розрахунку від 07.11.2007р. №14291 на суму 2143534,10 грн.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення.

Спірне прийняте 05.12.2011 року, тобто під час дії Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 11 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п. 114.1. ст. 114 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 ст. 102 ПКУ встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Використовуючи правила, визначені статтями 102 та 114 Кодексу, строки давності для застосування фінансових санкцій та правила їх застосування можна визначити, що фінансова санкція може бути накладена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку виконання податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та іншими законами України, або за днем його фактичного виконання, якщо воно було виконано пізніше.

З акту перевірки від 24.11.2011р. та розрахунку штрафних санкцій вбачається, що погашення сум податкового боргу визначеного у рішенні від 14.06.2006р. №1 відбулось шляхом перерахування позивачем коштів у серпні-грудні 2006 року, лютому березні 2007 року, червні липні 2007 року, вересні листопаді 2007 року, травні 2008 року та у липні серпні 2009 року згідно уточнюючих розрахунків від 28.07.2009р. №9000567571 та від 05.08.2009р. №10886.

Щодо визначення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору, внаслідок перерахування коштів у період з серпня 2006 по травень 2008 року.

Перша зарахування коштів для часткового погашення вищезазначеного податкового боргу відбулась 17.08.2006 року, отже перебіг строку давності у 1095 днів для застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання сплив 16.08.2009р.

Останнє зарахування коштів для погашення узгодженої рішенням від 14.06.2006р суми грошового зобов'язання відбулось 27.05.2008р. отже же перебіг строку давності у 1095 днів для застосування штрафних санкцій сплив 27.05.2011 року.

З огляду на зазначене, сума штрафних санкцій нарахована відповідачем ДП «Селидіввугілля» за період з 17.08.2006р. по 27.05.2008р. у розмірі 52870,41грн. є необґрунтованою, отже податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840 в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо нарахування штрафних санкцій на підставі уточнюючих розрахунків.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, підставою для нарахування відповідачем штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2011 року № 0001891840 в сумі 42362,14 грн. стало надання позивачем уточнюючих розрахунків від 28.07.2009р. №9000567571 та від 05.08.2009р. №10886.

Судом встановлено, що згідно податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2009р. (вх. № 6320 від 12.05.2009р.) ДП «Селидіввугілля» було нараховано збору за звітний квартал в сумі 1252012,25 грн.

У липні та серпні 2009 року позивач подав до Красноармійської ОДПІ уточнюючі податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2009р. (вх. № 9000567571 від 28.07.2009р.), яким зменшив податкове зобовязання у звязку з виправленням помилки на суму 103007,40 та від 05.08.2009р. №10886 яким зменшив податкове зобовязання у звязку з виправленням помилки на суму на суму 108803,28грн.

Суми зменшення податкових зобовязань за уточнюючими розрахунками були враховані відповідачем під час перевірки як суми фактичної сплати боргу, у звязку з чим ОДПІ нарахувала позивачу штраф на суми 20601,48 грн. та 21760,66 грн. відповідно, на загальну суму 42362,14 грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час надання розрахунків) передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Суд вважає, що надання позивачем уточнюючого розрахунку не являється сплатою податкового зобовязання, а є способом коригування самостійно визначеного платником податку податкового зобовязання у звязку із виявленням ним помилок у раніше наданих деклараціях, через що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, повязаних із несвоєчасною сплатою податкових зобовязань.

З огляду на зазначене, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2011 року № 0001891840 в сумі 42362,14 грн. є незаконним.

Щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору за 9 місяців 2007 року згідно податкового розрахунку від 07.11.2007р. №14291 на суму 2143534,10 грн.

В акті перевірки від 24.11.2011р. та розрахунку санкцій відповідач зазначає, що погашення податкового боргу за 9 місяців 2007 року відбулось 08.11.2010р. згідно платіжного доручення №17607 на суму 9289,78грн.

У судовому засіданні встановлено, що податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя 2010р. (вх. № 9132 від 27.07.2010р.) ДП «Селидіввугілля» задекларував до сплати за звітний квартал до сплати суму 2159952,35 грн.

В листопаді 2010 року при наданні податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2010р. (вх. № 13889 від 08.11.2010р.) у позивача виникла необхідність уточнити суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя 2010р. до збільшення на 187631,02грн. податкового зобовязання, у звязку з чим ДП «Селидіввугілля» у відповідності до пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181 самостійно визначило собі штраф у розмірі 9381,55 грн.

08.11.2010 року ДП «Селидіввугілля» платіжним дорученням № 17607 перерахувало до державного бюджету кошти у сумі 9381,55 грн. із призначенням платежу «штрафна санкція зі збору за забруднення згідно розрахунку від 08.11.2010р.»

Кошти у сумі 9289,78 грн. перераховані платіжним дорученням № 17607 відповідач направив на погашення податкового боргу зі збору за 9 місяців 2007 року (згідно податкового розрахунку від 07.11.2007р. №14291), у звязку з чим застосував до позивача штраф у розмірі 1857,96 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, яким були встановлені на момент виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначений закон діяв до 01 січня 2011 року та втратив чинність у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України.

Згідно статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами ” погашення податкових зобовязань може бути самостійним або за рішенням органу стягнення. За приписами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. При цьому, кошти є майном у розумінні частини 1 статті 139 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Згідно з пунктом 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976), якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, обовязковим реквізитом платіжного доручення є "призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів здійснюється платником податку за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті “призначення платежу” цього документу.

Наведене вище свідчить про те, що при здійснені податковим органом обліку надходжень від платника податків в рахунок погашення податкових зобовязань, він має дотримуватися визначеного платником податків призначення платежу.

Суд не приймає посилання представника відповідача на пункт 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми податку у календарній черговості виникнення податкового боргу, яким встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобовязань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123.

Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

На підставі викладеного, дії податкового органу щодо зарахування суми коштів у розмірі 9289,78 грн. в рахунок погашення податкового богу за 9 місяців 2007 року, шляхом змінення призначення платежу, визначених платником податку у платіжному документі, є неправомірними, отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2011 року № 0001891840 в сумі 1857,96 грн. є незаконним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840 діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0001891840 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 05.12.2011 року № 0001891840 про нарахування державному підприємству «Селидіввугілля» штрафних санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 97090 (девяносто сім тисяч девяносто) грн. 51 коп.

Зобовязати Управління Казначейства у м. Красноармійську стягнути на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ33426253) судовий збір в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. із Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання із рахунку субєкта владних повноважень-відповідача Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 22 лютого 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 27 лютого 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Зекунов Е. В.