Постанова № 21892717, 15.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/23484/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Бондар О.Л., Чайковського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Красноармійський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування висновків акту перевірки, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування висновків акту перевірки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 24731946 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0004332340/0 від 13.12.2011 р. Вказане рішення прийняте на підставі акту перевірки від 22.11.2011 року № 1288/23-2/04719432. Даний акт складено за результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ «Красноармійський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Автовокзали Донбасу», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК», ТОВ «Укрпромторг», ТОВ «Укрмашпром», ТОВ «ЛИК», ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс» за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2011 року мало правові відносини з платником податків ТОВ «Потенціал» за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року. Перевіркою було встановлено, порушення п.п. 7.2.1 п. п. 7.2.6 п.п. 7.4.1 п. 7.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 19785557 грн. Перевіркою проведеною ДПІ у Ворошиловському районі встановлено, що договори поставок з контрагентами ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК» є нікчемними. Суми витрат за вказаними договорами були віднесені до податкового кредиту у перевіряємому періоді, внаслідок чого відбулося завищення сум податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ. Нікчемність правочинів на думку податкового органу випливає з того, що вказані угоди не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемними. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Позивач також вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки хибними, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях. Відповідно до п. 2.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 12 січня 2011 року № 34/18772 вступна частина акта повинна містити, зокрема, такі дані якщо документальна перевірка у відповідних випадках здійснюється за постановою (ухвалою) суду про призначення перевірки або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеною ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, зазначаються відповідні обовязкові реквізити зазначених постанов (ухвал). Оскільки, перевірка проводилась в рамках кримінальної справи, на підставі матеріалів кримінальної справи, вказаний акт буде приєднано до матеріалів кримінальної справи у якості доказів. Висновки спірного акту, який є рішенням субєкту владних повноважень, є необґрунтованими, упередженими, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення. Визначаючи договори укладені з ТОВ «Компанія Гонорант» з ТОВ «Укрмашпром», ТОВ «Аффарі-Трейд» та ТОВ «ВЧК», як нікчемними, не наводить будь-який зв'язок між цими договорами та договорами, що були укладені між позивачем та ТОВ «Компанія Гонорант». Податковим органом не взято до уваги, що податкове повідомлення-рішення прийняте за висновками акту від 15 листопада 2010 року № 3530/23-411/31709179 скасовано рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року по справі № 2а-28049/10/0570. Висновки відповідача про те, що нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Укрмашпром», ТОВ «Афарі-трейд», ТОВ «ВЧК» суд визнав необґрунтованими, не доведеними належними доказами, здійсненими з порушенням порядку визначення сум податкових зобовязань. Рішення суду набрало законної сили. Взаємовідносини з ТОВ «ВЧК» розглядаються у частині 3.1.3 спірного акту. Доводи податкового органу щодо не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, передчасні. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосування відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Посилаючись на вказані обставини позивач просить скасувати висновки акту перевірки від 22 листопада 2011 року № 1288/23-2/04719432 від 22 листопада 2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Красноармійський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Автовокзали Донбасу», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК», ТОВ «Укрпромторг», ТОВ «Укрмашпром», ТОВ «ЛИК», ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс» за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги. З урахуванням зазначених змін просив скасувати висновки акту перевірки від 22 листопада 2011 року № 1288/23-2/04719432 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Красноармійський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Автовокзали Донбасу», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК», ТОВ «Укрпромторг», ТОВ «Укрмашпром», ТОВ «ЛИК», ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс» за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2011 року. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0004332340 від 13 грудня 2011 року, яким на підставі акта перевірки № 1288/23-2/04719432 від 22 листопада 2011 року встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 24731946 грн. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції 4946389 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0004332340 від 13.12.2011 р. прийняті у звязку з порушенням позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим відбулося заниження ПДВ на загальну суму 8282224 грн. Заниження податків відбулося оскільки до податкового кредиту віднесені витрати за нікчемними угодами, що укладалася між позивачем та ТОВ «ВЧК», ТОВ «Компанія Гонорант». Такі висновки зроблені виходячи з того, що зазначеними договорами не обумовлені істотні умови такі як найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент і номенклатура), строки та умови постачання. Перевіркою встановлено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент і номенклатура), строки та умови постачання не були визначені у договорах, чим порушено вимоги ст. ст. 180, 266 Господарського Кодексу України. Окрім цього, висновки про нікчемність угоди були зроблені виходячи з неможливістю проведення зустрічних перевірок, у звязку з незнаходженням підприємств-постачальників за юридичною адресою. Перевіркою також встановлено відсутність будь-яких документів, на підставі яких можливо підтвердити фактичне постачання та транспортування товару на адресу ПрАТ «КМЗ». Що стосується позовних вимог позивача, про скасування висновків акту перевірки, відповідача зазначає, що акт сам по собі не породжує будь-яких правових наслідків для позивача. Окрім цього, КАС України не містить такого способу захисту порушеного права, як скасування висновків акту. Посилаючись на вказані обставини просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Красноармійський машинобудівний завод» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 15.06.1994 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та є платником податку на додану вартість.

22 листопада 2011 року державними податковими інспекторами ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Красноармійський машинобудівний завод» по взаємовідносинам з ТОВ «Автовокзали Донбасу», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК», ТОВ «Укрмашпром», ТОВ «ЛИК» невиїзна перевірка ТОВ «Промпрогрес» з питань здійснення вимог податкового законодавства за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.11.2011 року № 1288/23-2/04719432, яким встановлені порушення п.п. 7.2.1 п. п. 7.2.6 п.п. 7.4.1 п. 7.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 19785557 грн., у тому числі по періодах: у червні 2009 року на суму 19094130 грн.; у липні 2009 р. на суму 90812 грн.; у листопаді 2009 р. на суму 170000 грн.; у лютому 2010 р. на суму 430615 грн.

За наслідками перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 00043232303/1, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 19785557 грн. та застосовано штраф у сумі 4946389 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК». Відповідач вважає, що здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами мало безтоварний характер. Вказані операції на думку податкового органу, були спрямовані на заниження обєкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання позивачем податкової вигоди, штучного формування податкового кредиту.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що в період з червня 2009 року по лютий 2010 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК».

Так, між ПрАТ «КМЗ» та ТОВ «Компанія Гонорант» було укладено договір поставки № КХО 1506 від 15.06.2009 р. та № КГ 08/02/1 від 08.02.2010 року.

Ці договори є тотожними за умовами.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Компанія Гонорант» (Продавець) та ВАТ «Красноармійський машинобудівний завод» (Покупець) зобовязується передати товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах передбачених даним Договором. Найменування, одиниця обміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент та номенклатура) визначається в накладних, які є невідємною частиною договору (п. 1 Договору)

Оплата по даному договору провадиться в гривнях шляхом банківського перерахування на розрахункових рахунок продавця. Оплата провадиться на підставі рахунків, що виставлені продавцем. Оплата товару провадиться покупцем шляхом перерахування 100% передплати на поточний рахунок постачальника (п. 3 Договору).

Строк постачання товару договірний та здійснюється по кожній конкретній партії поставки. Умови поставки товару договірні (п. 4 Договору)

Строк дії договору з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 9).

На виконання умов зазначених договорів вказані контрагенти видали позивачу податкові накладні № 3003.1 від 30.06.2009 року на суму передплати 46564782,30, в т.ч. ПДВ 7760797,05 грн.; № 26.06 від 26.06.2009 року на суму передплати 544871,49 грн., в т.ч. ПДВ 90811,92 грн.; № 41 від 17.02.2010 року на суму передплати 4800000,00 грн. в т.ч. ПДВ 800000,00 грн.

З урахуванням розрахунку коригування № 7/41 від 17.02.2010 року всього на суму 49693343,79 грн., ПДВ - 8282223,97 грн.

До складу податкового кредиту позивач включив у червні 2009 року 7760797 грн., у липні 2009 року - 90812 грн., лютому 2010 року - 430615 грн.

Судом встановлено, що фактично умови договорів постачання між позивачем та ТОВ «Компанія Гонорант» виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договорів підтверджуються договорами поставки, податковими та видатковими накладними, виписками банку, щодо проведення розрахунків з ТОВ «Компанія Гонорант», а отже позивач правомірно включив до складу податкового кредиту витрати понесенні у звязку з виконанням вищевказаних договорів.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначених договорів позивач перерахував на адресу ТОВ «Компанія Гонорант» грошові кошти згідно банківських виписок.

За даними журналу-ордеру по рах. 371 «Розрахунки за виданими авансами» дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Компанія Гонорант» складає 59698493,79 грн.

Наявні у позивача вищеперелічені первинні документи, а саме: договір поставки, видаткові податкові накладні, виписки банку, щодо проведення розрахунків з ТОВ «Компанія Гонорант», виписки з журналу-ордеру, а отже позивач правомірно включив до складу податкового кредиту авансові платежі, що були сплачені на виконання умов зазначеного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди та про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту витрати повязані з виконанням договору з ТОВ «Компанія Гонорант».

По постачальнику ТОВ «ВЧК» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «ВЧК» були укладені договори постачання № КМЗ 1506 від 15.06.2009 р. та № 1102-ВЧК від 02.11.2009 р. № КМЗ 0125 від 25.01.2010 р.

Усі договори є тотожними за умовами.

Згідно з умовами договору, продавець ТОВ «ВЧК» зобовязується передати товар у власність покупця ВАТ «КМЗ», а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього на умовах передбачених даним договором. Найменування, одиниця обміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент та номенклатура) визначається в накладних, які є невідємною частиною договору (п. 1 Договору).

Оплата по даному договору провадиться в гривнях шляхом банківського перевода на розрахункових рахунок продавця. Оплата провадиться на підставі рахунків, що виставлені продавцем. Оплата товару провадиться покупцем шляхом перерахування 100% передплати на поточний рахунок постачальника (п. 3 Договору).

Строк постачання товару договірний та здійснюється по кожній конкретній партії поставки. Умови поставки товару договірні (п. 4 Договору).

Строк дії договору з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 9 Договору).

На виконання умов цих договорів підприємство постачальник видало позивачу податкові накладні № 06-30-1 від 30.06.2009 р. на суму передплати 68000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11333333,33 грн.; № 1102 від 02.11.2009 р. на суму 639918,00 грн., у тому числі ПДВ 106653,00 грн.; № 11-03 від 30.11.2009 р., на суму 380084,40 грн., ПДВ 63347,40 грн., № 2801 від 28.01.2010 р. на суму 4860000 грн., ПДВ 810000,00 грн., № 2602 від 26.02.2010 року на суму 4452000,19 грн. та ПДВ - 742000,03 грн. Всього на суму 78332002,59 грн. В т.ч. ПДВ 13055333,76 грн.

За даними журналу-ордеру по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «ВЧК» складає - 8148834.78 грн.

Податок на додану вартість по зазначених податковим накладним, крім накладних за січень-лютий 2010 року, включений до складу податкового кредиту у червні 2009 року у сумі 11333333 грн., у листопаді 2009 року у сумі 170000 грн.

Судом встановлено, що фактично умови вказаних договорів виконувались у перевіряємому періоді, що підтверджується договорами поставки, податковими та видатковими накладними, виписками з банку про проведення розрахункових операцій, журналом-ордером.

Щодо підтвердження транспортування ТМЦ від ТОВ «ВЧК», ТОВ «Компанія Гонорант», представник позивача в судовому засіданні надавав пояснення, згідно з яких, відповідно до умов договорів, постачальники власним транспортом поставляли на адресу позивача ТМЦ.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «ВЧК», а отже і правомірність внесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Суд вважає за необхідне зазначити, що неможливість перевірки первинних документів контрагентів позивача ТОВ «ВЧК», ТОВ «Компанія Гонорант» та відсутність на підприємствах вказаних контрагентів основних засобів трудових ресурсів не є підставою визнання угод, укладених з ними нікчемними.

Суд також не приймає посилання відповідача на анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Компанія Гонорант», оскільки воно було анульовано 25.05.2011 р., тобто вже після виникнення спірних правовідносин.

Окрім цього, відповідно до пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи у відношенні керівництва контрагентів позивача не було порушено кримінально справу та не виносився вирок, щодо встановлення вини вказаних осіб.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З наведених норм вбачається, що неможливість перевірки первинних документів контрагентів постачальника та відсутність на підприємстві контрагентів основних засобів трудових ресурсів не є підставою визнання угод нікчемними. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначених угод, виходячи з фактичного їх виконання.

Посилання відповідача на те, що у договорі не були зазначені істотні умови, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не врахований принцип свободи договору.

Так, ч. 2 статті 265 ГК України передбачено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Стаття 179 цього ж Кодексу визначає загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ч. 4 цієї статті, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Жодна норма ГК України та інші нормативно-правові акти, що регулюють господарські правовідносини не визначають обовязок зазначення у договорі спеціальних умов.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення частини позовних вимог, яка стосується визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було безпідставно донараховано податок на додану вартість.

Стосовно позовних вимог позивача, які стосуються скасування висновків акту перевірки, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалось вище, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача податковим органом був складений акт № 1288/23-2/04719432 від 22.11.2011 р., у висновках якого відповідачем зазначається про порушення ПрАТ „КМЗ ” пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму - 24731 946 грн.

Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України, до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, відносяться документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставин нікчемності правочинів, зазначених в акті перевірки, порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205.

Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Разом з тим, як вже зазначалось вище, судом було встановлено, що висновки викладені в акті перевірки, щодо визнання угод укладених з контрагентами позивача ТОВ «ВЧК», ТОВ «Компанія Гонорант» є нікчемними, ґрунтуються на припущеннях податкового органу, що є порушенням вимог зазначеного Порядку, а тому суд вважає, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки позивача, викладені в акті перевірки № 1288/23-2/04719432 від 22.11.2011 р., не підтверджені належними доказами (підставами).

Що стосується права позивача оскаржувати висновки акту перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Податковим кодексом України в пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 визначено, що оскарження рішень контролюючих органів це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Отже, платник податку до суду може оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу, яке порушує його права.

Акт державного органу це офіційний письмовий документ, який породжує для субєкту контролю певні правові наслідки, направлений на регулювання певних відносин та такий, який має обовязків характер для субєктів цих відносин, тобто, є юридичною формою рішення субєкта владних повноважень.

З урахуванням того, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача була проведена відповідачем за постановою слідчого, винесеною в рамках кримінальної справи, а висновки акту перевірки можуть бути використані як доказ у такій справі, з урахуванням встановлених судом порушень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки мають для позивача негативні наслідки самі по собі, а тому такі висновки можуть бути предметом розгляду в рамках адміністративної справи.

При цьому суд бере до уваги той факт, що діючим законодавством не встановлений інший порядок судового оскарження висновків перевірок контролюючих органів.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що податкове повідомлення-рішення, яке було прийняте на підставі зазначеного акту перевірки було прийняте безпідставно, суд вважає, що висновки акту прийняті необґрунтовано, упереджено, а тому висновки спірного акту перевірки є такими, що підлягають скасуванню.

Таким, чином суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та задовольняє позов повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Красноармійський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування висновків акту перевірки, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 1288/23-2/04719432 від 22.11.2011 р. про результати документальної позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства «Красноармійський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Автовокзали Донбасу», ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК», ТОВ «Укрпромторг», ТОВ «Укрмашпром», ТОВ «ЛИК», ТОВ «Фірма «Альфа-Імпекс» за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2011 року.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0004332340, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька 13.12.2011 р, яким на підставі акту перевірки № 1288/23-2/04719432 від 22.11.2011 р. встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 24731946 грн. 00 коп. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4946389 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Красноамрійський машинобудівний завод» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 28 грн. 23 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15 лютого 2012 року.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі відсутності в судовому засіданні сторони по справі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.