Постанова № 21892709, 09.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/546/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представника позивача Романчук М.С.

представника відповідача - Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання недійсним наказу № 366 від 1 грудня 2011 року «Про організацію проведення фактичних перевірок», суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання недійсним наказу № 366 від 1 грудня 2011 року «Про організацію проведення фактичних перевірок».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» є юридичною особою та здійснює роздрібну торгівлю в мережі магазинів. 02.12.2011 року в 11 магазинах підприємства позивача співробітниками ДПА у Харківській області було розпочато проведення фактичних перевірок. Перед початком проведення фактичних перевірок співробітники відповідача надали копію наказу № 366 від 01.12.2011 року на проведення фактичної перевірки. У витягах з переліком субєктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам у грудні 2011 р. зазначено, що підставою для проведення перевірки є п.п. 80.2.6 ст. 80 Податкового кодексу та вказана дата акту попередньої перевірки 11.07.2011 р. Позивач вважається, що цей наказ видано неправомірно та посилається на наступне. 11.07.2011 року у магазині ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», який знаходиться за адресою: м. Харків бул. Академіка Вальтера, 7-Г, співробітниками ДПА у Харківській області проведено фактичну перевірку. За результатами перевірки було складено акт № 030501. 22.11.2011 р. в магазині позивача, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107, приміщення 28б, співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було також проведено фактичну перевірку. Перед початком проведення перевірки, було надано копію наказу № 1412 від 22.11.2011 р. За результатами проведеної перевірки складено акт № 009357. Посилаючись на приписи п. 80.3 Податкового кодексу України, відповідно до якого, фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушень законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акту за результатами попередньої перевірки, позивач вважає, що податковий орган не мав права видавати наказ № 366, та проводити перевірку 22.11.2011 р., оскільки попередня перевірка була 11.07.2011 року. З огляду на викладене, просить визнати недійсним наказ ДПА у Харківській області № 366 від 01.12.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що на момент звернення товариства до суду, наказ ДПА від 01.12.2011 року № 366 про організацію проведення фактичних перевірок, вичерпав свою дію. Перевіряючи фактично були допущені до проведення перевірок господарських одиниць позивача, визначених додатком до наведеного наказу, перевірки були проведені. Правом не допуску на перевірку, у відповідності до положень ст. 81 ПКУ, позивач не скористався. Зазначені факти свідчать, що вимоги п. 80.3 ст. 80 ПКУ при організації та проведенні перевірок господарських одиниць позивача на підставі п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, Державною податковою адміністрацією були дотримані. Вважає, що підстави для скасування наказу № 366 відсутні. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» є юридичною особою та здійснює роздрібну торгівлю в мережі магазинів.

11.07.2011 року на підставі наказу Державної податкової адміністрації у Харківській області від 30.06.2011 року № 202, співробітниками податкової служби, на підставі п. 80.2.3 п. 8.2 ст. 80 ПКУ, була проведена фактична перевірка в магазині позивача, який розташований за адресою: м. Харків, бул. Академіка Вальтера 7-Г, який є господарською одиницею підприємства позивача.

За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 11.07.2011 року № 4101/20/40/23/34604386.

Судом встановлено, що фактичні перевірки проводились на підставі листа ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 15.11.2011 р., щодо здійснення торгової діяльності позивачем без дотримання вимог податкового законодавства. Зі змісту вказаного листа вбачається, що до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька надійшла інформація щодо здійснення торгової діяльності без придбання відповідного торгового патенту.

Вподальшому, співробітниками Державної податкової адміністрації у Харківській області з 02.12.2011 року по 12.12.2011 року проведені фактичні перевірки господарських одиниць позивача розташованих на території Харкова та Харківської області.

Ці перевірки були проведені на підставі Наказу ДПА у Харківській області від 01.12.2011 року № 366, що оскаржує позивач.

Як вбачається з цього Наказу, ним передбачено провести у грудні 2011 року фактичні перевірки платників податків згідно з переліком та тривалістю у відповідності з п. 82.3 ст. 82 ПКУ. У додатку до Наказу зазначені торгові одиниці підприємства позивача.

Суд погоджується з позицією податкового органу, щодо прийняття оспорюваного наказу, з огляду на таке.

Приписами Глави 8 “Перевірки” Податкового кодексу України (далі ПКУ) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших обєктів права власності такого платника. Така податкова перевірка здійснюється податковою щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ).

Зі змісту п. 80.2 ст. 80 цього ж Кодексу вбачається, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів (п. 80.2.1);

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів (п. 80.2.2);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п. 80.2.3);

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (п. 80.2.4);

- отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (п. 80.2.5);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (п. 80.2.6);

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п. 80.2.7).

Так, судом встановлено, що фактична перевірка проводились на підставі листа ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, тобто на підставі п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПКУ.

Пунктом 80.3. ст. 80 ПКУ передбачено, що фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

Разом з тим, суд зазначає на тому, що у даному випадку пунктом 75.1.3 ПКУ визначено, що фактична перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших обєктів права власності такого платника.

Окрім цього, виходячи з аналізу вище перелічених норми, слід зробити висновок про те, що фактична перевірка відповідно до рішення керівника податкового органу, яке складається окремо на кожного субєкта господарювання складається з врахуванням його господарських обєктів, які також підлягають перевірці. Усі господарські обєкти підприємства позивача, що підлягали перевірці згідно наказу № 366, були наведені у додатку до наказу.

Враховуючи викладене, суд не приймає посилання позивача на те, що фактична перевірка господарської одиниці позивача, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107, приміщення 28б вже проводилась відповідачем, а в Харкові фактична перевірка проводилась вдруге.

Суд також не приймає посилання позивача на те, що якщо на одній торговій одиниці підприємства позивача вже було проведено фактичну перевірку, фактична перевірка іншої торгової одиниці позивача, повинна бути проведена лише через рік, оскільки в даному разі мова йде про окремого субєкта господарювання, а ні про окремі торгові обєкти цього субєкта господарювання.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що п. 81.1 ст. 81 ПКУ визначено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що посадові особи податкового органу фактично були допущені до проведення фактичних перевірок господарський одиниць підприємства позивача. Позивач не скористався своїм правом недопуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

В судовому засіданні факти предявлення посадовими особами податкового органу документів зазначених у абз. 2, п. 81.1, ст. 81 ПКУ України, не були спростовані позивачем.

Суд не приймає посилання позивача на те, що фактична перевірка була розпочата на підставі п. 80.2.2 ПКУ, у звязку з отриманням листа з ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, та не те, що позивачу не було надано цього листа, оскільки це не передбачено приписами п. 81.1 ПКУ, що містить вичерпаний перелік документів, які необхідні вручити субєкту господарювання при проведенні перевірки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні була доведена правомірність свого рішення, у звязку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання недійсним наказу № 366 від 1 грудня 2011 року «Про організацію проведення фактичних перевірок» - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 9 лютого 2012 року.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі відсутності в судовому засіданні сторони по справі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.