Постанова № 21891633, 21.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/18147/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чучко В.М.

при секретаріПіскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача ОСОБА_1 (довіреність від 09.11.2011 року № 1811), відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 18.11.2011 року), ОСОБА_3 (довіреність від 18.07.2011 року № 20524/10/10-012), розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2007 року № 0000081740/0-881,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4, позивач) у грудні 2007 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції (Словянська ОДПІ, відповідач) про визнання незаконними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 03.03.2007 року за № 000007/1740/0-880 та № 000008/1740/0-881.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року по адміністративній справі 2а-1784/08/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2009 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.03.2007 року за № 000007/1740/0-880 та № 000008/1740/0-881 по адміністративній справі № 2а-1784/08/0570 задоволено частково, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Словянської ОДПІ від 03.03.2007 року № 000007/1740/0-880 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб в сумі 49875,89 грн., визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Словянської ОДПІ від 03.03.2007 року № 0000081740/0-881.

Вищим адміністративним судом України адміністративній справі присвоєно номер - к/с № К-29814/09. Ухвалою від 21.09.2011 року Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2009 року задоволено частково та адміністративну справу № 2а-1784/08/0570 направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

В ухвалі від 21.09.2011 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм права в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 03.03.2007 року № 000008/1740/0-881.

У звязку з наведеними обставинами Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що під час нового розгляду даної адміністративної справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене в цій ухвалі, всебічно, повно та обєктивно дослідити обставини справи, що мають значення для її розгляду та вирішення спору по суті, дати їм належну юридичну оцінку, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

На підставі автоматичного розподілу адміністративній справі № 2а-1784/08/0570 присвоєний № 2а/0570/18147/2011, та остання передана для нового розгляду судді Чучко В.М.

Позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.03.2007 року № 000008/1740/0-881 мотивовані тим, що обсяг виручки позивача за 2006 рік не перевищував 300 тисяч грн., а тому не було необхідності реєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати цей податок до державного бюджету відповідно до вимог чинного на той момент законодавства. Таким чином позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги в цієї частині підтримав, просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 03.03.2007 року № 000008/1740/0-881 на суму 45054,99 грн.

Відповідачем позовні вимоги не визнані. У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти заявленого позову обґрунтовуючи тим, що плановою виїзною документальною перевіркою ФОП ОСОБА_4 встановлено, що позивач протягом 2006 року отримав від Відкритого акціонерного товариства «Завод Коксохімобладнання» за договорами про надання посередницьких послуг від 01.03.2005 року №№ Юр-55, Юр-57 та Юр-59 кошти у сумі 437700,00 грн., що перевищує суму 300000,00 грн., а тому був зобовязаний зареєструватися платником податку на додану вартість у відповідності до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону Україні «Про податок на додану вартість». Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Словянської міської ради Донецької області 24.04.2003 року за НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання 84180, АДРЕСА_1. Реєстраційні дані ФОП ОСОБА_4 підтверджені Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2011 року, який є в матеріалах справи (т.2, а.с. 34-35). За даними, що зазначені у цьому Спеціальному витягу вбачається, що 10.09.2009 року Державним реєстратором внесена інформація до Єдиного державного реєстру (ЄДР) про рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо припинення підприємницької діяльності. Станом на день розгляду даної адміністративної справи відомості щодо припинення підприємницької діяльності позивача в ЄДР відсутні (т.2, а.с. 35).

Судом з матеріалів справи встановлено, що Словянською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області на підставі направлення від 14.02.2007 року в період з 21.02.2007 року по 27.03.2007 року проведена виїзна планова документальна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року, про що складений акт від 02.03.2007 року № 1219/17-010-5-2021313157 (далі за текстом постанови акт перевірки від 02.03.2007 року № 1219)

За результатами проведеної перевірки Словянською ОДПІ встановлено, що за період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року ФОП ОСОБА_4 в порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 10.1 «а» ст. 10 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість в сумі 30 036,66 грн., у т.ч. в травні 2006 року в сумі 23333,33 грн., в червні 2006 року в сумі 6703,33 грн.

Згідно висновку акту перевірки від 02.03.2007 року № 1219 перевіркою встановлені й інші порушення податкового законодавства, але які не є предметом розгляду адміністративної справи №2а/0570/18147/2011, тому судом не наводяться та не розглядуються.

На підставі встановленого порушення, Словянською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 3 березня 2007 року № 000008/1740/0-881, яким ФОП ОСОБА_4 визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 3014010100 податку на додану вартість в сумі 45054,99 грн., у тому числі за основним платежем 30036,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15018,33 грн.

Наведене порушення, що призвело за висновками Словянської ОДПІ до заниження ФОП ОСОБА_4 податку на додану вартість на суму 30 036,66 грн., полягає у наступному.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (посередник) укладені з відкритим акціонерним товариством «Завод Коксохімобладнання» (замовник) наступні договори від 1 березня 2005 року: № Юр-55, № Юр-56, № Юр-57, № Юр-58 та № Юр-59 про надання посередницьких послуг при укладені та виконанні господарських договорів поставки коксового обладнання між замовником та його контрагентами - ОАО «Енакиевский КХЗ», ВЭП ООО «Азовимпекс», ОАО «Енакиевский КХЗ», ОАО «Днепродзержинский КХЗ», ОАО «БАГЛЕЙКОКС» та ОАО «Алчевский КХЗ» (назва підприємств зазначені за текстом та мовою наведених договорів).

За даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2011 року державна реєстрація відкритого акціонерного товариства «Завод Коксохімобладнання» (далі ВАТ «ЗКХО») проведена 19.09.1995 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код 00191543, місцезнаходження 83030, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86. Судом встановлено, що Господарським судом Донецької області ухвалою від 16.03.2009 року порушено провадження у справі № 27/20Б про банкрутство ВАТ «ЗКХО», та постановою господарського суду Донецької області від 29.10.2009 року ВАТ «ЗКХО» визнано банкрутом. Але, у спірному періоді з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року ВАТ «ЗКХО» було діючим підприємством.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до Словянської ОДПІ Звіт «Субєкта малого підприємства фізичної особи-платника єдиного податку» за третій квартал 2006 року від 09.10.2006 року № 39404, у п.4 якого визначено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році ФОП ОСОБА_4 склав 437000,00 грн. (чотириста тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) (т.1, а.с. 156).

Згідно Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України (ДПА України) про суми виплачених доходів від 02.02.2007 року, що є в матеріалах справи, вбачається, що ФОП ОСОБА_4 , зокрема, в період з І-ІІІ квартали 2006 року отримано від ВАТ «ЗКХО» доходи з відмітками:

- «1 зар. плата»: у І кварталі 2006 року в сумі 3705,00 грн., у ІІ кварталі в сумі 3917,86 грн., у ІІІ кварталі 2006 року в сумі 3858,77 грн. Всього в сумі 11 481,63 грн.

- «42 дохід самозайнятій особі»: у І кварталі в сумі 242000,00 грн., у ІІ кварталі в сумі 195700 грн., у ІІІ кварталі 2006 року в сумі 108801,50 грн. Всього в сумі 546501,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 в період з 01.10.2003 року по 31.12.2005 року працював на спрощеній системі оподаткування, отже не був платником податку на додану вартість. В період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року ФОП «ОСОБА_4 працював на загальній системі оподаткування, але не реєструвався у податковому органі платником податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги те, що саме в період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року ФОП ОСОБА_4 отримав дохід від своєї підприємницької діяльності, а саме: від взаємовідносин з ВАТ «ЗКХО», у загальному розмірі 437700,00 грн. (242000,00 грн. + 195700,00 грн.), що сукупно перевищує 300000,00 грн., Словянська ОДПІ встановила порушення підприємцем пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний в момент встановлення порушення), оскільки цією нормою передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Отже, відповідачем у відповідності до наведеної норми, згідно банківським випискам, що надавались позивачем в ході проведення перевірки, встановлено у акті перевірки від 02.03.2007 року № 1219, що перевищення 300 000,00 грн. відбулося у другому кварталі 2006 року, а саме: в травні 2006 року 140000,00 грн., в червні 2006 року 40220,00 грн. Таким чином, в порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_4 занижено податок на додану вартість в сумі 30036,66 грн., у тому числі в травні 2006 року 23333,33 грн., в червні 2006 року 6703,33 грн.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що ФОП «ОСОБА_4 не заперечував проти отримання від ВАТ «ЗКХО» протягом першого півріччя на свій поточний рахунок кошти в сумі 437700,00 грн., але при цьому пояснив, що кошти у розмірі 168500,00 грн. систематично перераховувалися підприємством помилково, у звязку з чим позивач їх також систематично повертав у касу підприємства. В підтвердження повернення цих коштів до матеріалів справи позивач надав наступні прибуткові касові ордери у кількості 19 шт.: № 12 від 03.02.2006 року на суму 9 800,00 грн.; № 13 від 06.02.2006 року на суму 9 800,00 грн.; № 14 від 07.02.2006 року на суму 2481,50 грн.; № 42 від 12.04.2006 року на суму 9 000,00 грн.; № 43 від 13.04.2006 року на суму 9 000,00 грн.; № 46 від 17.04.2006 року на суму 9 000,00 грн.; № 47 від 18.04.2006 року на суму 9 000,00 грн.; № 48 від 19.04.2006 року на суму 9 000,00 грн.; №54 від 20.04.2006 року на суму 9 000,00 гр.; № 55 від 21.04.2006 року на суму 9 000,00 грн.; № 70 від 24.04.2006 року на суму 9 000,00 грн.; № 76 від 22.05.2006 року на суму 7918,50 грн.; № 77 від 23.05.2006 року на суму 9 500,00 грн.; № 78 від 24.05.2006 року на суму 9500,00 грн.; № 79 від 25.05.2006 року на суму 9 500,00 грн.; № 80 від 26.05.2006 року на суму 9500,00 грн.; № 81 від 29.05.2006 року на суму 9 500,00 грн.; № 82 від 30.05.2006 року на суму 9500,00 грн., № 83 від 31.05.2006 року на суму 9 500,00 грн.

З огляду на ці прибуткові касові ордери вбачається, що повернення коштів відбулось готівкою протягом першого півріччя 2006 року з зазначеною підставою - повернення помилково перерахованої суми за винагороду на надання посередницьких послуг по договору від 01.03.2005 року № Юр-55.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки позивач не надав перевіряючим ці прибуткові касові ордери. Представник позивача не спростовував цей факт, при цьому не пояснив, чому ці документи не надавались перевіряючим. Також позивач не надав суду жодних доказів що готівкові кошти у загальній сумі 168500,00 грн., які внесені у касу ВАТ «ЗКХО» є ті самі кошти, які це підприємство помилково перерахувало на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4 протягом спірного періоду часу.

Судом встановлено, що Словянською ОДПІ направлено до державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, де ВАТ «ЗКХО» на той момент перебувало на податковому обліку, запит від 22.02.2007 року № 8587/7/17-012-3 на проведення зустрічної перевірки ВАТ «ЗКХО» щодо правових відносин підприємства з ФОП ОСОБА_4 протягом перевіряємого періоду, у тому числі: у І кварталі 2006 року на суму у розмірі 242000,00 грн. та у ІІ кварталі 2006 року на суму у розмірі 195700,00 грн.

З інформації, що надійшла від державній податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька вбачається, що 02.03.2007 року податковим органом отримано від ВАТ «ЗКХО» відповідь з підтвердженням сум виплаченого доходу та надано копії платіжних доручень про виплату сум винагород ФОП ОСОБА_4 на всі суми, які відображені у запиті від 22.02.2007 року № 8587/7/17-012-3 (т.1, а.с. 159). Інформації щодо помилкового перерахування наведеної суми на розрахунковий рахунок позивача, а також отримання цих коштів у свою касу, підприємством не зазначено.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне також відмітити, що порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок регулюється Законом України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі Закон № 2346) і Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22 (далі Інструкція № 22).

За приписами вказаних правових актів кошти можуть бути зараховані на поточний рахунок контрагента або з вини банку, або з вини платника (відповідно до п. 1.4 Інструкції № 22 помилкове зарахування коштів це зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача).

При цьому неналежним одержувачем вважається особа, що не має законних підстав на одержання від платника коштів, що надійшли на його рахунок, і аналогічно: неналежний платник це особа, з рахунку якої помилково списані ці кошти.

Отже, фактично існує два види помилок: помилка банку та помилка платника. В першому випадку законом встановлена чітка процедура вирішення даного питання. Стосовно другого випадку, порядок повернення коштів не встановлений, а є лише обовязок неналежного отримувача повернути кошти.

Згідно п.6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16 березня 1995 року № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

Разом з цим для підтвердження статусу помилково отриманих коштів неналежному отримувачу необхідно підтвердити факт такого помилкового зарахування коштів відповідними документами.

З урахуванням наведеного, на підставі дослідження доказів у їх сукупності суд не приймає у якості доказу прибуткові касові ордери, надані позивачем до матеріалів справи, як доказ повернення ВАТ «ЗКХО» помилково перерахованих коштів у розмірі 168500,00 грн.

При цьому, судом також встановлено що позивачем не подавалось до податкового органу уточнюючого податкового звіту щодо коригування суми обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником податків протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що встановлений законодавством обов'язок субєктів підприємництва при перевищенні обсягів виручки, що визначений Законом (300000,00 грн.), зобов'язані сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) на за гальних підставах.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач протягом першого півріччя 2006 року здійснював господарську діяльність на загальних підставах, отримав від ВАТ «ЗКХО» за виконання посередницьких послуг згідно укладених договорів, що наведені вище за текстом цієї постанови, на свій розрахунковий рахунок кошти в загальній сумі 437700,00 грн., у тому числі: у І кварталі 2006 року суму у розмірі 242000,00 грн. та у ІІ кварталі 2006 року суму у розмірі 195700,00 грн., що також підтверджується податковим звітом, поданого позивачем до податкового органу.

При цьому, позивачем не виконано вимоги п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, не подано до податкового органу заяви про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Отже, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 03.03.2007 року № 000008/1740/0-881 на суму 45054,99 грн., у тому числі: за основним платежем 30036,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15018,33 грн., винесене відповідачем правомірно та обґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили неправомірність актів чи дій субєкта владних повноважень позивач суду не надав, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2007 року № 0000081740/0-881 відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 21.11.2011 року. Повний текст постанови буде виготовлений 25.11.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.